Докхє (; Японська: 徳恵姫, Токуе-хіме; 25 травня 1912 21 квітня 1989) — остання принцеса корейської королівської родини.
Народилася 25 травня 1912 року в палаці Чандук у Сеулі як молодша дочка імператора Коджона та його наложниці, відомої тоді як Ян Ґвіін. Після її народження Коджон присвоїв леді Ян королівський титул Понньон.
До 1917 року Японія офіційно не визнавала Деокхе принцесою, оскільки вона не була дочкою королеви. У 1917 році її ім'я було офіційно внесено до реєстру імператорської сім'ї. Її батько дуже любив її і заснував для неї дитячий садок Токсугун у Чунмьондані (), Хамньон Голл. Дитячий садок відвідували дівчата її ровесниці зі знатних родин.
У Південній Кореї її називають Докхє Онджу, а не Конджу. Конджу стосується дочок королеви, а Онджу — дочок наложниць.
Ранні роки Лі Докхє народилася в Ян Ґвіін (пізніше леді Понньон) і тодішнього 60-річного почесного імператора Коджона, майже через два роки після японської анексії Кореї. Одразу після народження її назвали Аґі (아기, 阿只, що означає «дитина»), а потім — Докхє. Її мати була придворною дамою низького рангу, працювала на кухні в Токсугуна. У Коджона було 16 дітей з 10 дружинами, але Докхє була його першою дочкою; чотири інші його дочки не були враховані, оскільки всі вони померли у віці до одного року. Коджон був у захваті від народження дочки та виховував її з педантичною любов'ю. У 1916 році він заснував дитячий садок Токсуґун, присвячений їй, який відвідувала Докхє. Однак решта двору, крім її батька, оскільки вона не мала офіційного титулу, її ігнорували та поводилися з нею так, ніби вона не існувала. Пізніше її прозвали «Понньон-дан».
У 1917 році її батько переконав Терауті Масатаке, тодішнього правлячого генерал-губернатора Кореї, внести її ім'я до реєстру імператорської родини, запропонувавши їй легітимність і надавши їй титул принцеси.
У 1919 році імператор Коджон запланував таємні заручини між принцесою Докхє та Кім Чанханом, племінником Кім Хванджіна, придворного камергера. Він намагався захистити свою дочку через це, але заручини провалилися через втручання Японії, і Кім Хванджіну не дозволили знову увійти до палацу Токсу. Імператор Коджон раптово помер 21 січня 1919 року.
У 1921 році принцеса Докхє почала ходити в початкову школу Хіноде в Сеулі.
Життя в Японії та шлюб за домовленістю
У 1925 році принцесу вивезли до Японії під приводом продовження навчання. Як і її брати, вона відвідувала Гакушуїн, де серед її однокласниць була Юкіка Сома. В Японії вона була відома як принцеса Токуе (徳恵姫, Токуе-хіме). За словами Юкіки, вона була небалакучою і їй було важко робити вправи.
Після звістки про смерть матері в 1929 році Докхє нарешті отримала дозвіл тимчасово відвідати Корею, щоб відвідати похорон. Однак їй не дозволили носити належний одяг.
Навесні 1930 року, коли у неї виник психологічний стан (що виявлявся у вигляді лунатизму), вона переїхала до палацу короля Лі, токійського будинку свого брата, кронпринца Лі Уна. У цей період вона часто забувала їсти і пити. Її лікар діагностував передчасну деменцію (сьогодні її називають шизофренією), але наступного року її стан, здавалося, покращився. Це можна пояснити її вихованням.
У травні 1931 року після «сватання» імператрицею Теймей, дружиною японського імператора Тайсьо, принцеса Докхє вступила в шлюб з графом Со Такеюкі (武志; 1908—1985), японським аристократом. Насправді рішення про одруження було прийнято в 1930 році. Її брат протестував проти цього, і шлюб було відкладено через її стан. Але коли вона одужала, їй негайно дали вказівку, що весілля має відбутися.
Вона народила дочку Масе (), або Джонхє () в Кореї, 14 серпня 1932 року. У 1933 році Докхє знову страждала від психічного розладу, після чого провела багато років у різних психіатричних клініках.
Після поразки Японії у Другій світовій війні Корея знову стала незалежною, а її чоловік втратив свій шляхетський титул, оскільки японський статус пера був скасований.
Її дочка Масе закінчила факультет літератури Університету Васеда та одружилася з Сузукі Нобору у 1955 році. Зрештою її зять взяв прізвище її чоловіка як спадкоємець родини.
Оскільки стан здоров'я Докхє продовжував бути поганим, і 1955 року після отримання дозволу від наслідного принца Ийміна чоловік з нею зрештою розлучився; пізніше він одружився з японкою на ім'я Йоші Кацумура, з якою мав трьох дітей.
Переживши нещасливий шлюб, горе Докхє посилилося втратою її єдиної дочки, яка зникла 26 серпня 1956 року, як повідомляється, покінчивши життя самогубством через стрес від розлучення батьків. У горах знайшли передсмертну записку її дочки. У результаті стан Докхє погіршувався все глибше.
Повернення до Кореї На запрошення південнокорейського уряду принцеса Докхє повернулася до Кореї 26 січня 1962 року, після 37 років. Спочатку південнокорейський уряд відмовився дозволити повернення останньої представниці королівського роду, оскільки президент Лі Синман хотів уникнути політичного хаосу. Проте репортер Кім Юл-Хан знайшов принцесу та переконав уряд дозволити їй повернутися. Під'їжджаючи до батьківщини, вона плакала, проте точно пам'ятала складний придворний етикет і протокол.
Принцеса возз'єдналася зі своєю однокласницею з дитячого садка та початкової школи Мін Йона () та її 72-річною годувальницею Пьон Бокдон (), коли вони їхали забирати її в аеропорт Кімпхо. Після зустрічі зі своєю невісткою, імператрицею Сунджонхьо, другою дружиною свого старшого зведеного брата імператора Сунджона, вона була госпіталізована до лікарні Національного університету Сеула пізніше того дня для операції з видалення поліпа в матці.
Попри те, що принцеса народилася в Кореї, лише 8 лютого 1962 року вона змогла відновити своє корейське громадянство та остаточно назвала своє ім'я Лі Докхє, і незабаром її виписали з лікарні, оскільки 4 травня 1964 року її стан був стабільним. Восени 1968 року вона жила в Наксон-Холлі палацу Чхандок з принцом Уном і принцесою Масако, їхнім сином принцом Ґу, його дружиною Джулією Муллок і місіс Пьон Бокдон.
Приблизно за десять років перед смертю її колишній чоловік прилетів з Японії до Південної Кореї, щоб відвідати її та подивитися, як у неї справи, але родина відхилила цей візит.
Він благав Ї Ґун Дже, члена родини, дозволити йому зустрітися з принцесою. Але Ї сказав: «Я не можу пробачити Вам небажаний шлюб за домовленістю з дочкою короля Коджона (шлюб, який голова сім'ї або батьківська влада наказує незалежно від волі людини для власної вигоди чи мети), зрештою покинувши принцесу в психіатричній лікарні та розлучившись. Принцесі навіть нема про що говорити про зустріч з ним, та й нема чого їм зустрічатися. Якби вона зустріла Вас, то згадала б про минуле і погіршила б свій стан. Таким чином, таким, як Ви, взагалі заборонено відвідувати, тому, будь ласка, поверніться».
Її останні роки були наповнені візитами до різних лікарень, але 24 травня 1983 року вона була прийнята та через свій вік тимчасово залишилася в лікарні Ганґанське Святе Серце при університеті Галліма.
Смерть Принцеса померла 21 квітня 1989 року в залі Суґан палацу Чхандок і була похована в Хонрюрин, що в Нам'янджу, неподалік від місця, де були поховані її батько, імператор Коджон, і старший зведений брат, імператор Сунджон.
Сім'я
батько Корейський імператор Коджон (; 8 вере сня 1852 — 21 січня 1919) Бабуся — Велика Внутрішня Принцеса Консорт Сонмок з клану Йохин Мін ( ; 3 лютого 1818 — 8 січня 1898) Дідусь — Хинсон Девонгун (; 21 грудня 1820 — 22 лютого 1898) мати Ян Чхунгі, імператорська консортка Понньон Гвіін з клану Чхонджу Ян (; 27 вересня 1882 — 30 травня 1929) Дідусь — Ян Онхван ()
Чоловік Граф Со Такеюкі (宗武志; 16 лютого 1908 — 22 квітня 1985) Свекор — Со Йоріюкі (宗和志), пізніше Курода Йоріюкі (黒田和志; 8 вересня 1851 — 21 січня 1917) Свекруха — Курода Рейко (黒 鏻子; ?–1925) дочка Графиня Со Масе (宗正惠), або Со Чонхє (; 14 серпня 1932—1956) Зять: Со набору (5 вересня 1931 -) (宗昇)
У масовій культурі
Кіно і телебачення
У фільмі «Остання принцеса» 2016 року її зіграла Сон Є Джін.
Література
Біографія принцеси Докхє була опублікована японською письменницею Ясуко Хонма (本馬恭子), а потім була перекладена корейською Хун Лі та опублікована в 1996 році. У 2009 році був опублікований роман-бестселер «Принцеса Докхє» Квон Біяна.
Музика
Співачка Хо Шім-нам створила пісню 1963 року, засновану на житті принцеси Докхє. Пісня корейської співачки Хо Джінсуль 2010 року «The Rose of Tears» () заснована на житті принцеси Докхє та був записаний англійською та корейською мовами.
Театр
У 1995 році в Сеульському мистецькому центрі відбулася вистава за мотивами життя принцеси Докхє. Корейський мюзикл 2013 року «Докхє, остання принцеса» () заснований на її житті.
Предки
Див. також Історія Кореї Список монархів Кореї
Список літератури
Посилання