Свідчення відсутності — це будь-які , які свідчать про те, що чогось не вистачає або не існує. Те, що вважається доказом відсутності, було предметом суперечок між вченими та філософами. Це часто відрізняють від відсутності свідчень.

Огляд

Свідчення відсутності та відсутність свідчень — схожі, але різні поняття. Це розрізнення відображено в афоризмі «Відсутність свідчень не є свідченням відсутності». Цей часто приписують Мартіну Різу або Карлу Сагану, але версія з'явилася ще в 1888 році в праці . За словами Сагана, цей вираз є критикою «нетерпіння до двозначності», яке демонструється зверненнями до невігластва. Незважаючи на те, що може матися на увазі в цьому виразі, відсутність свідчень може бути інформативною. Наприклад, під час тестування нового препарату, якщо не спостерігається шкідливих ефектів, це означає, що препарат безпечний. Це пояснюється тим, що, якби препарат був шкідливим, слід очікувати, що свідчення цього факту з’являться під час тестування. Очікування свідчень робить їх відсутність істотною.

Як показує попередній приклад, різниця між свідченнями того, що щось відсутнє (наприклад, спостереження, яке свідчить про те, що сьогодні тут не було драконів), і простою відсутністю свідчень (наприклад, не було проведено ретельних досліджень) може мати відтінки. Дійсно, вчені часто сперечаються про те, чи слід вважати результат експерименту свідченням відсутності чи він залишається відсутністю свідчень. Дискусія стосується того, чи виявив би експеримент цікаве явище, якби воно було там.

Аргумент через незнання щодо «відсутності свідчень» не обов’язково є помилковим, наприклад, що потенційно рятівний новий препарат не становить довгострокового ризику для здоров’я, якщо не буде доведено протилежне. З іншого боку, якби такий аргумент необачно покладався на відсутність досліджень для сприяння його висновку, це вважалося б неформальною помилкою, тоді як перше може бути переконливим способом перекласти тягар доведення під час суперечки чи дискусії.

Наука У ретельно розроблених наукових експериментах можна інтерпретувати як свідчення відсутності. Те, чи прийме наукове співтовариство нульовий результат як свідчення відсутності, залежить від багатьох факторів, включаючи здатність виявлення застосованих методів, достовірність висновку, а також підтверджувальне упередження всередині спільноти. Наприклад, у дослідженнях амнезії відсутність поведінки, що вказує на пам'ять, іноді інтерпретується як відсутність сліду пам'яті; однак деякі дослідники вважають цю інтерпретацію помилковою, оскільки погіршення пам’яті може бути тимчасовим через дефіцит пригадування. Альтернативно, слід пам’яті повинен бути прихованим і демонструватися через його непрямий вплив на нове навчання.Eichenbaum, Howard. "Persistence: Necessary but not Sufficient." Science of memory: Concepts (2007): 193-197.Wixted, J. T. "Integrative comments. Forgetting: It's not just the opposite of remembering (2007) Science of memory concepts." 329-335. "However, it would be difficult to establish the complete absence of a trace because it is always possible that an as yet untried retrieval cue would show that some remnant of the trace is still available." Майкл Девіс, дослідник з Університету Еморі, стверджує, що повне стирання можна з упевненістю зробити, лише якщо всі біологічні події, які відбулися під час формування пам’яті, повернуться до свого початкового стану.Davis, Michael. "Forgetting: Once again, it’s all about representations." Science of memory: Concepts (2007): 317-320. Девіс стверджує, що оскільки проведення цих вимірювань у складному організмі неправдоподібне, концепція повного стирання пам’яті (те, що він вважає «сильною формою забування») не є корисною з наукової точки зору.

Право У багатьох правових системах через презумпцію невинуватості та переконання, що гірше засудити невинну людину, ніж відпустити винного на волю, відсутність свідчень провини підсудного є достатньою для виправдання.

З іншого боку, відсутність свідчень на користь підсудного (наприклад, алібі) може зробити його провину більш правдоподібною. Суд присяжних можна переконати засудити через «прогалини у свідченнях» або брак свідчень, які вони очікують почути.

Доведення заперечення твердження — це розмовне слово для твердження, яке стверджує неіснування або виключення чогось. Доведення негативних тверджень поширені в математиці. Такі твердження включають теорему Евкліда про те, що не існує найбільшого простого числа, і теорему Ерроу. В ході дебатів може бути кілька заяв, проте той, хто висуває заяву, зазвичай несе тягар доведення, незалежно від позитивного чи негативного змісту претензії.

Негативне твердження може існувати або не існувати як контрапункт попереднього твердження. Аргумент «доказ неможливості» або «доказ відсутності» є типовими методами виконання тягаря доведення для негативної заяви.

Філософ Стівен Хейлз стверджує, що зазвичай можна логічно бути настільки ж впевненим у запереченні, як і в твердженні. Хейлз каже, що якщо стандарти впевненості змушують їх говорити, що «ніколи не існує «доказів» неіснування», то вони також повинні сказати, що «ніколи не існує «доказів» існування». Хейлз стверджує, що існує багато випадків, коли ми можемо довести, що чогось не існує, з такою ж упевненістю, як довести, що щось дійсно існує.:109–112 Подібної позиції дотримується філософ Стівен Лоу, який підкреслює, що замість того, щоб зосереджуватися на існуванні «доказу», краще було б поставити питання про те, чи є якісь розумні сумніви щодо існування чи неіснування.

Див. також

Аргумент від незнання Аргумент від мовчання Контрапозиція

Доведення вичерпанням

Примітки