Нагота в релігії пов'язана з релігійними переконаннями як основою сучасного ставлення та поведінки щодо наготи.

Авраамічні релігії

Авраамічні релігії юдаїзму, християнства та ісламу розповідають про створення книги Буття, в якій Адам і Єва не усвідомлювали своєї наготи, доки не з'їли заборонений плід з дерева пізнання добра і зла. Після цього вони соромляться і намагаються прикритися фіговим листям. Юдаїзм не поділяє християнського зв'язку наготи з первородним гріхом, аспектом, невід'ємним від доктрини спокути та спасіння. В ісламі сад знаходиться в раю, а не на землі. Це означає, що жінки та чоловіки повинні бути вкриті одягом, оскільки нагота має клеймо сорому. Кожна з цих релігій має своє власне унікальне розуміння того, чого має навчатися переказ історії про Адама та Єву.

У біблійній історії про Вірсавію та апокрифічній історії про Сусанну в тексті немає згадок про те, щоб звинуватити жінок. Незважаючи на те, дехто інтерпретував ці уривки, покладаючи в історіях провину за хіть з чоловіків на жінок, незважаючи на те, що жінки в цих історіях зображені як жертви, а не як агресорки. Навпаки, апокрифічна історія про Юдіф зображує жінку, яка публічно купається, щоб спокусити, а згодом обезголовити ворожого генерала Олоферна. Контраст історії Юдіф в її навмисних спробах звабити протиставляє дії Сусанни та Вірсавії, які стали жертвами чоловічого погляду.

Особливе занепокоєння як для ісламу, так і для ранніх християн, оскільки вони поширювали свій контроль над країнами, які раніше входили до складу Візантійської чи Римської імперій, викликав місцевий звичай публічного купання. У той час як християни були в основному стурбовані змішаним гендерним купанням, яке було звичайним явищем, іслам також забороняв оголення для жінок у компанії немусульманок. Загалом, римські лазні були пристосовані для поділу статей, і купальщики зберігали принаймні набедрену пов'язку, як у сучасній турецькій лазні.

Юдаїзм В юдаїзмі нагота є аспектом скромності тіла, який вважається дуже важливим у більшості соціальних і сімейних ситуацій. Ставлення до скромності різниться між різними рухами всередині іудаїзму, а також між спільнотами в кожному русі. У більш строгих (ортодоксальних) спільнотах скромність є аспектом цнюти, який, як правило, має детальні правила належної поведінки. Консервативний і реформаторський юдаїзм загалом пропагує цінності скромності, але не вважає суворі правила Цнюту обов'язковими, оскільки кожній людині дозволяється (принаймні в принципі) встановлювати власні стандарти. За винятком громади харедів, єврейські громади зазвичай прагнуть одягатися відповідно до стандартів суспільства, в якому вони перебувають.

Ортодоксальний єврейський закон (Галаха) чітко покладає на жінок відповідальність за збереження чесноти скромності (Цнют), покриваючи своє тіло, включаючи волосся. Для чоловіків оголеність обмежувалася оголенням пеніса, але не обмежувалася публічним показом, але й приватним. У пізню античність євреї з огидою ставилися до грецької та римської практики оголення та зображення богів чоловічої статі оголеними. У будь-якому релігійному контексті нагота чоловіків викликала більше занепокоєння, ніж нагота жінок, оскільки це була образа проти Бога. У повсякденній діяльності чоловіча нагота може бути необхідною, але її слід уникати. Жіноча нагота не була злочином проти Бога, а лише викликала сексуальні пристрасті чоловіків, тому приватна або лише жіноча нагота не була нескромністю.

Людина, яка входить в ритуальну лазню (мікву), робить це без одягу, без прикрас і навіть пов'язок.

Слід бути обережним, читаючи Біблію, де деякі посилання на наготу служать евфемізмом для інтимної сексуальної поведінки. Наприклад, в історії про Ноя можна побачити вагання двох синів Ноя, коли вони повинні були прикрити наготу свого батька, відводячи очі, після того, як молодший син Ноя «побачив наготу свого батька і сказав своїм двом братам надворі», що він зробив своєму батькові. Нагота також може бути метафорою порожніх рук, особливо в ситуаціях, коли очікується жертва або приношення Богу.

Християнство

Основні християнські деномінації

У християнській Біблії є вірші, які обговорюють проблему наготи. До гріхопадіння людини «нагота була „дуже добре“ від початку, але її невинність була зіпсована гріхопадінням», концепція, викладена в Буття 1:31 і Буття 2:25. Буття 3:8–10, Об'явлення 3:18 і Об'явлення 16:15 говорять про те, що після гріхопадіння людини «відкрита нагота [стала] символом ганьби гріха». У Буття 3:7, Адам і Єва намагалися прикрити свою наготу, хоча їхня спроба була недостатньою для Бога, тому Бог належним чином одягнув людей у Буття 3:21. Вихід 20:26 і 28:42–43 пояснює, що Бог наказав людям прикривати тулуб і стегна.

Рання Церква відображала сучасне ставлення юдаїзму до наготи. Старий Завіт не позитивно ставиться до наготи. В Ісаї 20 Ісая ходить голим на знак сорому.

Перша зареєстрована літургія хрещення, записана святим Іполитом Римським у його Апостольській традиції, вимагала від чоловіків, жінок і дітей зняти весь одяг, включаючи всі сторонні предмети, такі як прикраси та застібки для волосся. Проте Лорі Гай стверджує, що повна нагота для кандидатів на хрещення (особливо жінок) не буде нормою. Він зазначає, що в певний час і в певних місцях кандидати могли бути повністю оголеними під час хрещення, але єврейське табу на жіночу наготу пом'якшило б широко поширену практику хрещення в оголеному вигляді.

Декілька святих, як-от кілька отців пустелі, а також Василь Юродивий, практикували наготу як форму аскетичної бідності.

Раннє християнське мистецтво включало зображення наготи під час хрещення. Коли мистецькі спроби відродилися після епохи Відродження, католицька церква була головним спонсором мистецтва на релігійну тематику, багато з яких включали предмети в різних формах одягу, включаючи повну оголеність. Художники, яких спонсорувала церква, включали Рафаеля, Караваджо та Мікеланджело, але було багато інших. Багато з цих картин і статуй були і продовжують виставлятися в церквах, деякі з яких були розписані як фрески, найвідоміші з яких знаходяться в Сикстинській капелі, розмальовані Мікеланджело.

Сміт (Smith, 1966), обговорюючи 37-й розділ Євангелія від Фоми, зазначає, що ранньохристиянське мистецтво зображує, як і слід було очікувати, Адама і Єву в раю оголеними. Єдині інші старозавітні постаті, які зображені оголеними, — це Йона, що виходить з пащі великої риби, Даниїл, що виходить з лев'ячого лігва, і воскреслий у видінні Єзекіїля з сухих кісток: ці старозавітні сцени з оголеними постатями є саме тими, які вважалися прообразами воскресіння. Серед новозавітних ілюстрацій, окрім сцен хрещення, оголені є лише на одному зображенні воскресіння Лазаря та на одному зображенні Чуда в Кані.

У світлі Виходу 29:26 і 28:42–43 у Біблії, які вчать, що нагота включає в себе все, що оголює тулуб і стегна, методисти консервативного руху святості носять штани або сукні, які підходять вище колін, а також сорочки, що закривають пахви.

У 1981 році Папа Римський Іван Павло II висловив ставлення Католицької Церкви до оголення людського тіла в «Любові та Відповідальності»: «Людське тіло може залишатися оголеним і непокритим і зберігати недоторканою свою велич і свою красу… Наготу як таку не слід ототожнювати з фізичною безсоромністю… Нескромність присутня лише тоді, коли нагота відіграє негативну роль щодо цінності особи… Людське тіло саме по собі не є ганебним… Безсоромність (так само, як сором і скромність) є функцією внутрішнього стану людини».

Християнські натуристські секти

Час від часу в християнстві виникають секти, які сприймають наготу в більш позитивному світлі. Наприклад, для адамітів і фридомітів оголеність була невід'ємною частиною їхнього ритуалу. Адаміти, рання християнська секта, практикували «святий нудизм», беручи участь у спільному вигляді. У середні віки доктрини цієї незрозумілої секти були відроджені: у Нідерландах братами вільного духу та таборитами в Богемії та, у більш грубій формі, Бегардами в Німеччині. Скрізь вони зустрічали рішучу опозицію з боку основних християнських церков.

Релігійна секта в Канаді, яка іммігрувала з Росії, «Сини свободи», зайшла настільки далеко в XX столітті (1903–1950-ті роки), що публічно роздягалася на масових публічних демонстраціях на знак протесту проти урядової політики, яка мала на меті їх асимілювати.

Християнський натуризм містить різних членів, пов'язаних з більшістю конфесій. Незважаючи на те, що вірування відрізняються, загальна думка полягає в тому, що велика частина християн неправильно витлумачила події, що стосуються Едемського саду, і Бог був незадоволений тим, що Адам і Єва покривали свої тіла фіговим листям. стверджує, що значення людської потреби в одязі значно перевищує його теологічне значення.

Іслам Практика, відома як покривання жінок у громадських місцях, виникла ще до ісламу в Персії, Сирії та Анатолії. Ісламський одяг для чоловіків охоплює область від талії до колін. У період середньовіччя ісламські норми стали більш патріархальними і були дуже стурбовані цнотливістю жінок до шлюбу та вірністю після шлюбу. Жінки були не тільки завуальовані, але й відокремлені від суспільства, без контакту з чоловіками, які не були близькими родичами, присутність яких визначала різницю між публічним і приватним простором.

Ісламські країни керуються правилами скромності, які забороняють наготу, з відмінностями між п'ятьма школами ісламського права. Найконсервативнішою є школа Ханбалі в Саудівській Аравії та Катарі, де широко поширене носіння жінками нікаба — одягу, що закриває все тіло й обличчя з вузьким отвором для очей. Руки також максимально заховані всередині рукавів. Паранджа, яка в основному обмежена Афганістаном, також має сітчастий екран, який закриває отвір для очей. Для чоловіків, жінок і дітей діють різні правила; і залежать від статі та родинних стосунків інших присутніх. Сунітський учений Юсуф аль-Карадаві стверджує, що слід уникати перегляду інтимних частин тіла будь-якої статі. Для жінок після статевого дозрівання заборона стосується всього тіла, крім рук і обличчя. Проте руки й обличчя можна показувати лише в тому випадку, якщо на них можна дивитися без спокуси. Чоловіки повинні прикриватися від пупка до колін. Сором наказує прикривати статеві органи навіть тоді, коли людина одна. Жіноча сукня не тільки повинна закривати практично все тіло, але не може бути ні прозорою, ні облягаючою, щоб виявляти форму тіла. Коли спостерігачі є близькими родичами, заборони для жінок не стосуються волосся, вух, шиї, верхньої частини грудей, рук і ніг. Такі ж винятки також зроблені для чоловіків, які зустрічаються з жінками, яким вони пропонують шлюб.

Індійські/дхармічні релігії

У стародавніх індійських культурах існувала традиція крайнього аскетизму (очевидно меншин), що включало повну оголеність. Ця традиція продовжувалася від гімнософістів (філософів античності) до певних святих людей (які, однак, можуть посипатися попелом) у сучасному індуїзмі та джайнізмі.

У IV столітті до нашої ери Александр Македонський зіткнувся в Індії з мандрівними групами оголених святих людей, яких він назвав «оголеними філософами» (гр. gymnos: голий; софіст: знання). Філософ Онезікріт досліджував їхні вірування та спосіб життя. Піррон Скептик був вражений і включив наготу у свою філософію. Гімнософісти були індуїстами, але монахи джайністи і адживіки практикували наготу як заяву про те, що вони відмовилися від усіх благ світу.

Індуїзм

Філософська основа Філософська основа наготи виникає з концепції «Пурушартха» (чотири кінці людського життя). «Пурушартха» (Purusṣārtha) — це «Кама» (насолода), «Артха» (багатство), «Дхарма» (чеснота) і «Мокша» (звільнення). Це «Пурушартха», який спонукає людину до наготи або будь-якого з пов'язаних з нею аспектів або з духовною метою, або з метою насолоди. Практика «Дхарми» (чесноти) приносить хороший результат(и), а непрактикування «Дхарми» призводить до негативного результату(ів).

Духовна основа