Тамара Федорівна Недошо́венко ( 2 листопада 1950, Кунів) — українська художниця і педагог; член Спілки радянських художників України з 1978 року.

Біографія Народилася 2 листопада 1950 року в селі Куневі (нині Шепетівський район Хмельницької області, Україна). Дочка художника Федора Недошовенка, сестра художниці Олени Недошовенко-Довганенко. 1975 року з відзнакою закінчила Київський художній інститут, де навчалася у Віктора Шаталіна; 1978 року — Вищі творчі курси Академії мистецтв СРСР, де була ученицею Сергія Григор'єва.

Після здобуття мистецької освіти перебувала на творчій роботі. З 1994 року — у Київській академії декоративно-прикладного мистецтва та дизайну: з 2018 року — старший викладач факультету декоративно-прикладного мистецтва, доцент кафедри живопису; одночасно протягом 2003—2008 років — доцент кафедри прикладного мистецтва і дизайну реклами Інституту підприємництва, права і реклами; за сумісництвом у 2010—2015 роках — доцент кафедри графічного дизайну і реклами Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. Серед учнів: Марина Ващенко, Тетяна Прачук.

Мешкає у Києві в будинку на бульварі Марії Примаченко, № 2.

Творчість Працює у галузях станкового (у реалістичній манері пише портрети, пейзажі, натюрморти) та монументального живопису. Серед робіт: станковий живопис

«Гуцульське весілля» (1975); «Зимовий краєвид» (1976); «Яхт-клуб» (1976); «Романс» (1977); «Товариш» (1979); «Пісня про Київ» (1982); «Лікар» (1984); «У прифронтовому лісі» (1985); «Весняні турботи» (1987); «Осінь на Вайгачі» (1988); «Батько» (1988); «Біля приплава» (1988); «Оленярі» (1989); «Ромашки» (1989); «Натюрморт із горобиною» (1989); «Захід сонця» (1989); «Краєвид України» (1990); «Півонії» (1992); «Тарас Шевченко» (1994); «Портрет Людмили» (1995); «Троянди» (1996); «Богдан Хмельницький» (1997); «Біля причалу» (1997); «Тетяна Гльоза» (1997); «Надвечір'я» (1998); «Ранок у парку» (2000); «Лілеї» (2006); «Льодохід на Дніпрі» (2007); «Тарас Шевченко в Корсуні» (2010); «Лікар-голкорефлексотерапевт О. Недошовенко» (2010); «Льодохід на Дніпрі» (2010); «Михайло Щепкін» (2011); «Передчуття тривоги» (2012); «Теплий жовтень» (2015); «Човни» (2017). </div> розписи у Києві Михайлівського Золотоверхого собору («Святий Феофіл», «Святий Горгоній», «Святий Дометіан», «Святий Уліан», «Святий Євдоким»; усі — 1999; «Іов Борецький», «Єлисей Плетенецький»; обидва — 2002); Надбрамної Василівської Трьохсвятительської церкви («Хрещення Господнє», «Шлюб у Кані Галілейській»; обидва — 2005); Успенського собору (2013); Церкви святих жінок-мироносиць (ікона-диптих «Воскресіння Христове. Жінки-мироносиці», 2015). Учасниця обласних, всеукраїнських, всесоюзних та закордонних художніх виставок з 1975 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 1995, 2010, 2018 роках.

Роботи художниці зберігаються у зібранні Міністерства культури та інформаційної політики України, Одеському, Чернігівському та Донецькому художніх музеях, Кременецькому краєзнавчому музеї, Музеї Тараса Шевченка в Пекіні, у приватних колекціях у Сполучених Штатах Америки, Франції.

Відзнаки

Диплом Академії мистецтв СРСР (1980); Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва» (1983); Подяка Прем'єр-міністра України (2008); Премія імені Федора Кричевського (2010); Заслужений діяч мистецтв України (2017); Грамота Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука (2018). </div> У мистецтві У 2000 році олійний портрет співачки написала українська художниця Ніна Божко.

Примітки

Література