Saro Cloud — британський гідролітак-летючий човен. Розроблений компанією Saunders-Roe. Спочатку випускався як пасажирський літак A.19, потім як літак навчання пілотів та штурманів Королівських ВПС A.29British Aircraft of WWII.
Історія Після успіху літака A.17 Cutty Sark, компанія розробила його збільшену версію, що отримала назву A.19 Cloud, яка могла перевозити до 8 пасажирів (і двох пілотів). Як і попередня модель, Cloud також був монопланом з двома двигунами, встановленими над крилом. Така конструкція дозволяла встановлювати різні типи двигунів, відповідно до переваг потенційних покупців, яким було поставлено 4 літаки з числа випущених.
Перший політ Saro Cloud відбувся 15 липня 1930 року. На прототипі були встановлені 2 2 зіркоподібні мотори Wright J-6 (300 к.с. / 224 кВт).
Британське Міністерство авіації замовило один літак для випробувань і як навчально-тренувальний, свій перший політ він здійснив у червні 1930 року. За результатами випробувань Міністерство замовило (відповідно до «специфікації 15/32») 16 літаків для підготовки пілотів та штурманів, що були поставлени трьома партіями. Модель з двигуном Serval, яка отримала позначення A.29, містила 6 курсантів, мала пристосування для встановлення озброєння в носовому та кормовому відсіках, а також могла нести чотири 50-фунтові учбові бомби.
Застосування У Королівських ВПС Перший серійний A.29 Cloud був доставлений до Експериментального заводу морської авіації на острові Грейн для випробувань та оцінки. Після доробок корпусу та підніжок, у серпні 1933 року він був переданий до "Навчальної ескадрильї гідролітаків" (база Калшот). Він використовувався для навчання як пілотів, що готувалися пересісти на великі човни передових частин Королівських ВПС, так і штурманів, оскільки кабіна була досить великою, щоб вмістити кілька столів із картами. Останній Cloud був переданий ВПС Великобританії в 1935 році, і після декількох років служби як навчальних машин, остання з них була виведена з експлуатації в липні 1939 рокуCrosby 2008, p. 124..
У Чехословаччині 5-й серийный самолёт G-ACGO с двигателями Armstrong Siddeley Serval III после рекламного тура по Европе был продан чехословацкой государственной авиакомпании ČSA (OK-BAK) и переоснащён моторами Walter Pollux. Летал на "отпускной" линии компании Прага-Загреб (Сушак, в годы германской оккупации простоял на складе. В 1950-х годах переделан в моторную лодку Delfin, использовавшуюся на Влтаве и водохранилище Орлик, одним из приблизительно четырёх её владельцев был знаменитый мотогонщик Франтишек Штястный. Затем лодку купил Военно-исторический институт и поместил на открытой выставочной площадке в Кбелах. В 1977 году её передали в Тренчинский авиаремонтный завод и к 1995 году частично реконструирован обратно в летающую лодку, восстановлены хвостовое оперение и верхняя часть фюзеляжа, но крылья пока отсутствуют. Находится в пражском Авиамузее Кбелы
У Чехословаччині 5-й серійний літак G-ACGO з двигунами Armstrong Siddeley Serval III після рекламного туру Європою був проданий чехословацькій державній авіакомпанії ČSA (OK-BAK) і переоснащений моторами Walter Pollux. Літав на "відпускній" лінії компанії Прага-Загреб (Сушак), у роки німецької окупації простояв на складі. У 1950-х роках перероблений в моторний човен Delfin, який використовувався на Влтаві і водосховищі Орлик, одним із приблизно чотирьох її власників був знаменитий мотогонщик Франтішек Штястни. Потім човен купив Військово-історичний інститут і помістив на відкритій виставковій площадці в Кбелах. Знаходиться в празькому Авіамузеї Кбели.
Модификації
A.19/1 (G-ABCJ) Прототип із зіркоподібним двигуном Wright J-6 (300 к.с. / 224 кВт); був проданий у Канаду (CF-ARB)"Giant Air Yacht Will Carry 8 Passengers", October 1931, Popular Mechanics two rare photos, але в 1934 повернутий компанії Saro і використовувався як стенд для випробувань двигунів. На ньому встановлювалися 340-сильні мотори Napier Rapier IV і додаткові площини, позаду і під мотогондолами. В 1935 передано в оренду компанії Jersey Airways і вже в 1936 році списаний. A.19/2 (G-ABHG, "Flying Amo") Модифікація з трьома 215-сильними Armstrong Siddeley Lynx IVC. Через проблеми з двигунами, на нього до поставки замовнику були встановлені два зіркоподібні Pratt & Whitney Wasp C (425 к.с. / 317 кВт). Також був оснащений допоміжними несучими площинами над двигунами, а також двома кілями і рулями напрямку для поліпшення керованості. У 1940 році проданий компанії Imperial Airways як навчальний для підготовки екіпажів, але в 1941 році був сильно пошкоджений і списаний. A.19/3 K2681, прототип для Міністерства авіації з двигунами Armstrong Siddeley Serval III (340 к.с. / 254 кВт). За результатами випробувань були замовлені 16 серійних літаків, що отримали позначення А.29. A.19/4 (G-ABXW 'Cloud of Iona'), двигуни Wright J-6 (300 к.с. / 224 кВт). Використовувався компанією British Flying Boats Ltd для прогулянкових та чартерних рейсів, а також деякий час випробовувався на лінії Глазго — Белфаст. Станом на 1935 рік, експлуатувався компанією Spartan Air Lines, а потім Guernsey Airways, поки 31 липня 1936 року не розбився поблизу острова ДжерсіDoyle (1991)Doyle (2002). A.19/5
(G-ACGO), спочатку були встановлені двигуни Armstrong Siddeley Serval III (1933). Під час експлуатації в компанії ČSA (OK-BAK), був переоснащений моторами Walter Pollux. Monospar ST-8 Дослідний A.19 K2681, що випробовувався на замовлення Міністерства авіації з крилами від GA Monospar (специфікація 18/32); перший політ модифікованого літака відбувся в 1934 році. Результати випробувань використовувалися під час розробки Saro A.33. A.29 Навчальний літак для підготовки штурманів Королівських ВПС з двигуном Armstrong Siddeley Serval III, побудовано 16 штук.
Експлуатанти
British Flying Boats Guernsey Airways Imperial Airways Jersey Airways Spartan Air Lines Королівські ПС Великої Британії: 16 літаків у різних авіашколах — 48-а ескадрилья (частина школи штурманів, база Менстон), 9-а школа початкового навчання (база Енсті), школа пілотів-спостерігачів, школа пілотажу (Ендовер), школа взаємодії з флотом та навчальна ескадрилья гідролітаків (обидві — база Калшот).
ČSA: 1 самолёт, OK-BAK (G-ACGO).
Тактико-технічні характеристики (A.29 Cloud) Дані з Технічні характеристики Екіпаж: 2 особи (та 4-8 пасажирів, Довжина: 15,53 м Висота: 5 м Розмах крила: 20 м Площа крила: 60 м² Маса порожнього: 3084 кг Максимальна злітна маса: 4309 кг Двигуни: 2 × Armstrong Siddeley Serval III або IV Потужність: 2 × 340 к. с. (250 кВт.)
Льотні характеристики Максимальна швидкість: 190 км/год Крейсерська швидкість: Практична стеля: 4300 м. Дальність польоту: 610 км (4 години)
Озброєння Захисне: місця для встановлення 3 × 7,7-мм авіаційні кулемети Льюїса Бомбове: 4 x 50-фунтові (22,7 кг) учбові бомби
Аварії та катастрофи
31 липня 1936 року літак G-ABXW компанії Guernsey Airways розбився поблизу Джерсі, загинули всі 10 людей, які перебували на борту.
Див. також Blackburn Iris Saunders A.14 Saunders-Roe A.17 Cutty Sark
Примітки
Література
Doyle, Neville. 1991. From Sea-Eagle to Albatross: Channel Island Airlines 1923–1939. Doyle, Neville. 2002. The Triple Alliance: The Predecessors of the first British Airways. Air-Britain.
Peter Alles-Fernandez (Hrsg.): Flugzeuge von A bis Z. Band 3. Bernard & Graefe, Koblenz 1989, ISBN 3-7637-5906-9. Susan Harris (Red.): Enzyklopädie der Flugzeuge. Weltbild, Augsburg 1992, ISBN 3-89350-055-3. Ulrich Israel: Flugboote des zweiten Weltkrieges. Deutscher Militärverlag, Berlin 1972, S. 84/85. A. Lumsden & T. Heffernan: Per mar probare (Part 8) – Saro Cloud and Windhover. Aeroplane Monthly, November 1987. Miroslav Khol. Saunders Roe A.19 Cloud. Letectví a kosmonautika. Červenec 2005, roč. 81., čís. 7, s. 18–21. ISSN 0024-1156. S. A. Genf. Encyklopedie letadel. 1. vyd. Ivanka pri Dunaji: Slovo, 1998. ISBN 80-85711-35-4. S. 392. Václav Šorel, Jaroslav Velc. Letadla československých pilotů II. Praha: Albatros, 1982. 246 s.
Посилання Самолёт на сайте «Уголок неба» на aviadejavu.ru Technet.cz: Jadranský expres. Létající člun ČSA přistával na moři před hotelem