Микола Михайлович Вербицький (11 травня 1894, Чернігів — 27 грудня 1977, Чернігів) — український, радянський шахіст, бронзовий призер чемпіонату України 1927 року.
Біографія Микола Вербицький народився в Чернігові, в багатодітній сім'ї практикуючого лікаря Михайла Костянтиновича та Інни Миколаївни Вербицької-Білопольської. Юнацькі роки Вербицького пройшли в Санкт-Петербурзі, де працював його батько. У 1909 році Микола закінчив Гатчинське реальне училище, там же виграв свій перший турнір. Згодом навчався в Петербурзькому технологічному інституті, який і став для нього справжнім шаховим університетом. Свої шахові вміння Вербицький практикував в студентських турнірах Петербурзького шахового зібрання 1912—1913 років. Серед його суперників були майбутні гросмейстери і дворазові чемпіони СРСР Григорій Левенфіш, Петро Романовський.Легенда чернігівських шахів
Завдяки успішним виступам, Вербицький швидко здобув високу першу категорію (приблизно як сучасний майстер) і мав чудові шахові перспективи. У доволі масштабному петербурзькому студентському турнірі на початку 1914 року Вербицькому лише дещиці не вистачило для виходу в фінал, а журнал «Шахматный вестник» зараховував Миколу Михайловича до гравців, «які вже також мали більш або менш серйозні успіхи».
З початком Першої світової війни шахове життя поступово завмерло. До активних виступів Вербицький повернувся в період активізації шахового руху на Чернігівщині у 1923—1924 роках. Влітку 1924 році став переможцем губернського (обласного) чемпіонату з результатом 13 із 14 очок (+12-0=2). Через декілька днів доволі успішно виступив у всесоюзному турнірі міст. У 1925 році повторно виграє губернський чемпіонат, але на черговий всесоюзний турнір міст не потрапив через відсутність фінансування.
У 1926 році Вербицький виграв (7½:2½) принциповий матч у саратовця М. Шестерикова — найбільш успішного шахіста-заочника Чернігівщини до 1917 року, переможця кількох турнірів за листуванням і майбутнього чемпіона Поволжя (1927).
У 1927 році взяв участь у 4-му всеукраїнському чемпіонаті, що проходив в Полтаві. Вербицький стартував з семи перемог, однак в другій половині турніру не здобув жодної перемоги (п'ять нічиїх та три поразки). У підсумку набравши разом з Дмитром Григоренком та Володимиром Кириловим по 9½ очок розділив 3-5 місця. До речі, призове місце в першості України довгий час залишатиметься нездійсненою мрією для чернігівських шахістів, лише Олександр Носенко повторить досягнення Вербицького через 73 роки, у 2000-му. Історія шахових змагань Чернігівщини. 19. М. Вербицький — призер чемпіонату України 1927 р. Через відсутність фінансування Вербицький пропустив черговий чемпіонат України 1928 року, командну першість СРСР 1929 року, а також відбірковий турнір 1929 року де розігрувалася путівка на чемпіонат СРСР.
З 1934 року Микола Вербицький працює тренером у шаховому гуртку чернігівського палацу піонерів. Під його керівництвом 14-річна Поліна Бабушкіна на початку 1936-го виграла чемпіонат СРСР серед дівчат у Ленінграді й протягом кількох десятиліть залишалася незмінним першим номером жіночих шахів Чернігівщини. Микола Вербицький ще двічі був учасником чемпіонатів України, зокрема у 1936 році посів останнє 18 місце (4½ із 17 очок), а 1939 році — 13 місце (5½ із 15 очок), при цьому здобув перемоги над майбутнім чемпіоном України Борисом Гольденовим та п'ятиразовим чемпіоном Києва Борисом Ратнером.
Після Другої світової війни Вербицький повернувся до шахів у 1947 році у віці 53 років, при цьому демонструючи високий рівень гри. Виграв шість обласних чемпіонатів (загалом за кар'єру 10), очолював збірну Чернігівщини на командних першостях України, все частіше виступав у ролі головного судді турнірів та продовжував тренерську роботу. Активні виступи завершив у 1960 році.
Помер Микола Вербицький 27 грудня 1977 року у віці 83 років. Похований на міському кладовищі в Яцево, з лівого боку. Турнірні результати Чемпіонати України Микола Вербицький зіграв у трьох фінальних турнірах чемпіонатів України, набравши при цьому 19½ очок з 47 можливих (+16-24=7). Рік Місце проведення Турнір Результат +—=Місце 1927 Полтава 4-й чемпіонат України 9½ з 157 3 5 — 5 1936Київ 8-й чемпіонат України4½ з 174 12 1 18 1939 11-й чемпіонат України (півфінал) з 1 1939 Київ 11-й чемпіонат України 5½ з 15 5 9 1 13 — 14 1949 18-й чемпіонат України (півфінал) 6 з 10 5
Чемпіонати Чернігова та Чернігівської області Рік Турнір Результат +—=Місце 1924 1-й чемпіонат Чернігівської губернії 13 з 1412 0 2 1924 2-й чемпіонат Чернігівської губернії з 1925 чемпіонат Чернігова (група)10 з 10 10 00 1 1925 чемпіонат Чернігова (фінал) з 7 1927 чемпіонат Чернігівщини з 1929 матч-чемпіонат Чернігова з 1936 1-й чемпіонат Чернігівської області13½ з 16 1937 2-й чемпіонат Чернігівської області9½ з 1938 3-й чемпіонат Чернігівської області8 з 11 — 3 1940 чемпіонат Чернігова11½ з 13 1940 5-й чемпіонат Чернігівської області з 1947 чемпіонат Чернігова9½ з 11 1947 7-й чемпіонат Чернігівської області9 з 11 1948 8-й чемпіонат Чернігівської області11½ з 1310 0 3 1949 9-й чемпіонат Чернігівської області11 з 15 — 3 1950 чемпіонат Чернігова з 1950 10-й чемпіонат Чернігівської області8½ з 118 2 1 — 2 1951 11-й чемпіонат Чернігівської області9 з 12 1952 12-й чемпіонат Чернігівської області9 з 13 4 1953 13-й чемпіонат Чернігівської області10½ з 13 1954 14-й чемпіонат Чернігівської області8½ з 118 21 1955 15-й чемпіонат Чернігівської області10 з 13 1956 16-й чемпіонат Чернігівської області з 11 4 1957 17-й чемпіонат Чернігівської областіматч-турнір за звання чемпіона10 з 132 з 4 22 0 1 — 3 1958 чемпіонат Чернігова з 1958 18-й чемпіонат Чернігівської області9 з 13 7 2 4 — 3 1959 чемпіонат Чернігова з 7 — 5 1960 20-й чемпіонат Чернігівської області6½ з 11 4 — 6
Примітки
Література «Словарь Шахматиста», 1927, стор. 73. Всеукраїнський шаховий журнал «Вертикаль» № 1/98, стор. 28-32 Газета «Червоний стяг» 21 липня 1927 року