Сімон Бернфельд (нар. 6 січня 1860 у Станіславі, Галичина, Австрійська імперія – пом. 3 лютого 1940 у Берліні) — австрійський рабин, учений і письменник.
Біографія Батько Сімона Бернфельда був проповідником і даяном у Станіславі. Він належав до ортодоксальної /дейської громади, хоча сам був маскалом, тобто виступав за юдейське просвітництво. Врешті 1872 року родина переїхала до ліберальнішого Львова. Сімон Бернфельд був одружений з Анною Левін (1861—1940), їхній син Іммануїл Бернфельд,1889 року народження, став жертвою Голокосту в концтаборі Маутхаузен у 1941 році.
У 18 років Сімон Бернфельд, мешкаючи у Львові, вже дописував до єврейської газети Ha-MaggidMagid, Ha-, bei Yivo. У 1880 році його запросили до Кенігсберга на роботу в журналі Ha-Kol. З 1881 по 1883 рік він навчався в Кенігсберзькому університеті, у 1883 році вступив до Берлінського університету, а також відвідував лекції в Університеті науки про юдаїку. Закінчив навчання в 1885 році і був призначений рабином сефардської громади в Белграді в Королівстві Сербія. З 1886 по 1894 рік обіймав там посаду головного рабина.
Потім повернувся до Берліна і відтоді працював приватним науковцем. В Асоціації національних німецьких євреїв він очолював апологетичний архів, публікувався в журналах, був також редактором громадської газети Єврейської громади Берліна. Був членом Товариства сприяння іудаїстиці. Бернфельд намагався вплинути на суспільно-політичні дискусії в юдаїзмі і (1930) покладав великі надії на сіоністський проект у Палестині.
Бернфельд написав чимало ґрунтовних досліджень з Біблії та історії юдаїзму, які публікував на івриті, ідиш, іспанською та частково також німецькою мовами. Разом з Лео Беком, Ісмаром Ельбогеном і Фріцем Бамбергером редагував багатотомну працю «Вчення юдаїзму згідно з джерелами» («Die Lehren des Judentums nach den Quellen»).
Сімон Бернфельд похований на єврейському кладовищі Берлін-Вайсензее.
Вибрані публікації
(Mhrsg.): Gedenkbuch für Moses Mendelssohn. Berlin: M. Poppelauer, 1929 Jüdische Geschäftsmoral nach Talmud und Schulchan Aruch. Berlin: Philo-Verlag, 1924 [28 Seiten] Sefer ha-Demaot [Sefer. Buch der Tränen]. 3 Bände. Charlottenburg: Echkol, 1923 (he) (Mitarbeit): Die Lehren des Judentums nach den Quellen. 1920 folgende Der Talmud. Frankfurt a. M. : Kauffmann, 1914 Kämpfende Geister im Judentum. Vier Biographien. Philadelphia: Lamm, 1907 (enthält Leone da Modena, Mosche Chaim Luzzatto, Salomon Maimon, Samuel David Luzzatto) Die Heilige Schrift. Nach d. masoretischen Text neu übers. u. erkl. nebst e. Einl. von S. Bernfeld. Berlin: Calvary, 1902; 6. Auflage. Frankfurt a. M. : Kauffmann, 1936 (Digitalisiert) (Hrsg.): Die religiöse Poesie der Juden in Spanien. Berlin: Poppelauer, 1901 Der Talmud. Sein Wesen, seine Bedeutung und seine Geschichte. Berlin: Calvary, 1900 Juden und Judentum im neunzehnten Jahrhundert. Berlin: Cronbach, 1898 Dor holech weder ba [Die Zivilisation der Juden in Deutschland]. 2 Bände. Warschau 1887 (he)
Примітки
Література Bernfeld, Simon. In: Lexikon deutsch-jüdischer Autoren. Band 2: Bend–Bins. Hrsg. vom Archiv Bibliographia Judaica. Saur, München 1993, ISBN 3-598-22682-9, S. 261—271. Joseph Meisl: Dr. Simon Bernfeld: (zu seinem 60. Geburtstage). In: <i id="mwaQ">Ost und West<span typeof="mw:DisplaySpace" id="mwag"> </span>: illustrierte Monatsschrift für das gesamte Judentum</i>, 1920, H. 1–2, S. 41–46 Link Simon Bernfeld. In: Encyclopaedia Judaica, 1971, Band 4, Sp. 676 Susanne Blumesberger, Michael Doppelhofer, Gabriele Mauthe: Handbuch österreichischer Autorinnen und Autoren jüdischer Herkunft 18. bis 20. Jahrhundert. Band 2: J–R. Hrsg. von der Österreichischen Nationalbibliothek. Saur, München 2002, ISBN 3-598-11545-8, S. 844. Література Сімона Бернфельда та про нього в Університетській бібліотеці Франкфурта-на-Майні: цифрові колекції Юдаїка
Одед Менда-Леві: Сімон Бернфельд, YIVO
Посилання
Оцифровані твори Сімона Бернфельда в бібліотеці Інституту Лео Бека