Охорóна прáці (; ) — це: Сукупність правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-попереджувальних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини під час трудової діяльності; Чинна (що діє на підставі відповідних законодавчих та інших нормативних актів) система соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, які забезпечують збереження здоров'я і працездатність людини під час праці. Дозвіл на початок робіт підвищеної небезпеки, який необхідний організації чи підприємству, хто працює в будівництві.
Законодавство про працю містить норми і вимоги з техніки безпеки і виробничої санітарії, норми, що встановлюють робочий час і час відпочинку, звільнення та переведення на іншу роботу, норми праці щодо жінок, молоді, гігієнічні вимоги і правила тощо.
Загальний нагляд за додержанням норм охорони праці покладено на прокуратуру, спеціальний — на професійні спілки. Контроль за безпекою праці здійснюють також, державні й відомчі спеціалізовані інспекції (Держгіртехнагляд, Держенергонагляд, тощо).
Див. також: Охорона і безпека праці в гірничій промисловості України. Історія Дослідження і дотримання безпеки та гігієни праці, є відносно недавнім явищем. Оскільки робітничі рухи, виникли у відповідь на стурбованість працівників, через вплив промислової революції, здоров'я робітників, почало розглядатися як питання пов'язане з працею.
Для прикладу, у Великій Британії, фабричні закони початку дев'ятнадцятого століття (з 1802 року), виникли через побоювання з приводу поганого здоров'я дітей, які працювали на бавовняних фабриках: Закон 1833 року, утворив спеціальну професійну інспекцію заводу. Початкові повноваження інспекції, полягали в обмеженні робочого часу в текстильній промисловості для дітей та молоді (започатковані для запобігання хронічній надмірній роботі, яка визначалася як провідна, що веде до погіршення здоров'я та нівечень, і в непрямий спосіб, до великої кількості нещасних випадків). Проте, за наказом фабричної інспекції від 1844 року, додатковий акт, який передбачав подібні обмеження на час роботи жінок у текстильній промисловості, ввів вимогу щодо охорони машин (але тільки в текстильній галузі та лише в тих областях, до яких міг бути доступ жінок або дітей).
1840 року, Королівська комісія оприлюднила власні висновки про стан справ працівників гірничодобувної промисловості, які документально підтвердили жахливо небезпечне становище, у котрому вони повинні були працювати, та велику частоту нещасних випадків. Ця комісія спричинила громадське обурення, у підсумку якого, було ухвалено Закон про копальні від 1842 року. Цей акт затвердив інспекцію для кар'єрів і вугільних шахт, що привело до багатьох переслідувань порушників, та підвищення рівня безпеки, а до 1850 року, інспектори вже мали змогу входити та перевіряти приміщення на власний розсуд.
Отто фон Бісмарк, 1883 року, вперше ввів Законодавство про соціальне страхування та 1884 року, перший Закон про відшкодування працівникам — єдиний такого роду, у західному світі. Подібні акти згодом також, з'являються в інших країнах, частково у відповідь на робітничі хвилювання.
Щодо радянських часів, то 1936 року, 16-а партійна конференція ВКП (б), яка ухвалила програму розвитку СРСР (Україна — одна з засновниць ООН, до 1991 року, на правах союзної держави, входила до складу Радянського Союзу) на багато років, у частині вдосконалення системи надання медичної допомоги населенню країни, у першому пункті постанови присвяченого цьому питанню, прописала потребу виконання завдання щодо усунення професійних захворювань, а в другому — значного зниження виробничого травматизму. І почалася «боротьба». Виробничий травматизм 1937 року відносно 1936 року, на більшості підприємств знизився на 43-55 %. Відомості про первинно поставлені діагнози «професійне захворювання» та «виробничий травматизм», стали таємними. Від п'ятирічки до п'ятирічки загальна кількість первинно поставлених діагнозів «професійне захворювання», скорочувалася на 23-25 %.
Вперше за багато років потому, під час перебудови (1987 року) у колишньому СРСР, було поширено дані про первинно поставлені діагнози «професійна хвороба» за 1985 рік. Вони виявилися досить приголомшливими — 12 700 випадків. Але для порівняння, цього-ж року діагноз із профзахворювань у США, було поставлено більш ніж у 137 000 випадках. До того-ж деякі відомі на весь світ фірми (наприклад, Форд, Крайслер, тощо) були оштрафовані на багато мільйонів доларів за приховування окремих випадків професійних уражень. Отже, поставлене партією більшовиків ВКП (б) завдання про «боротьбу» з професійними хворобами, було так би мовити, «розв'язано».
Охорона праці та безпека за надзвичайних подій в машинобудуванні Охорона праці — це система правил і заходів, які уможливлюють безпечну роботу на даному виробництві. Під час роботи на металорізальному верстаті треба дотримуватися низки вимог, які б дозволили працівнику виконувати поставлене перед ним завдання в умовах, які передбачені конструкторськими документами.
Основними заходами, які зменшують або попереджають травматизм під час роботи на дільниці, є автоматизація або механізація технологічного процесу.
Водночас, на верстатах встановлюють захисні кожухи на вузлах, де наявні крутні моменти. Всі захисні кожухи з внутрішнього боку, фарбуються в жовтий колір (сигнальний), а ззовні, наноситься знак безпеки за ГОСТ 12.4.025-86 (рівнобічний трикутник жовтого кольору з вершиною догори, в чорній рамці і знаком оклику посередині). Під знаком встановлено табличку з написом «При увімкненому верстаті не відкривати».
Для приблизної оцінки звукового тиску, встановлено показник, який називається «рівнем шуму» і вимірюється за шкалою «А» шумоміра. Допустимий рівень гуркоту в приміщеннях, зокрема і цехах холодної обробки згідно СН 245-79 становить 71-90 дБ.
Основними заходами, які захищають працівників від шкідливих дій шуму і вібрацій, є установка верстата на віброопори.
Правильне визначення площі дільниці, обумовлює добру організацію робочого місця згідно з науковою організацією праці. Завдяки цьому, зменшується втома робітників і знижується ймовірність травматизму.
Кожне робоче місце обладнане інструментальною тумбочкою і дерев'яною підставкою, а для видалення стружки з верстата, застосовують особливі вбудовані у верстат шнекові і магнітні транспортери, а на свердлильних верстатах — особливі гачки та щітки.
В цеху застосовується поєднане (загальне та місцеве) освітлення. Освітленість на підлозі для загального освітлення, повинна бути не менше 150 лк для ламп розжарення та для люмінесцентних ламп (з 2010-х років, обидва види повсюдно замінюються на світлодіодні лампи та світильники), незалежно від місцевого освітлення.
Як лікувально-профілактичні заходи передбачено попередній та поточний (не рідше одного разу на рік) медогляди працівників цеху, заборону допуску до вібраційних робіт осіб, молодших 18 років та таких, що мають відповідні протипоказання в стані здоров'я, лікувальну гімнастику та масаж рук.
Заходи, спрямовані на підвищення рівня техніки безпеки Перед початком роботи на проєктованій ділянці, треба перевірити справність устаткування, пристосувань і інструмента, огорож, захисного заземлення, вентиляції. Перевірити правильність складування заготівель і напівфабрикатів. Під час роботи, необхідно виконувати всі правила використання технологічного устаткування, дотримуватися правил безпечної експлуатації транспортних засобів, тари та вантажо-підіймальних механізмів, дотримуватися вказівок про безпечне утримання робочого місця. Під час надзвичайних подій, треба неухильно виконувати всі правила, що обумовлюють поведінку робітників під час виникнення аварій і пригод, які можуть призвести до аварій і нещасних випадків. По закінченні роботи, повинно бути вимкнено все електроустаткування, проведено прибирання відходів виробництва та вжито інших заходів, щодо підтримання безпеки на ділянці. Ділянка має бути оснащена необхідними попереджувальними плакатами, обладнання повинно мати відповідне забарвлення, повинна бути виконана розмітка проїжджої частини,проїздів. Сама ділянка, мусить бути спланована згідно з вимогами техніки безпеки, а саме дотримання: ширини проходів, проїздів, найменшої відстані між обладнанням. Всі ці відстані, повинні бути не менше припустимих.
Щоб запобігти негативному впливу виявлених небезпечних та шкідливих виробничих факторів на здоров'я працівників, попередити виникнення виробничого травматизму під час виконання технологічного процесу виготовлення деталі, передбачається проведення наступних заходів загального змісту: добра організація робочих місць; постійне стеження за правильністю всіх способів праці під час виконання операцій технологічного процесу; своєчасне проведення планово-попереджувальних ремонтів виробничого обладнання та інструменту; підтримання проїздів і проходів в належному стані; правильні режими виконання всіх основних та допоміжних операцій технологічного процесу; повсюдне використання засобів особистого захисту, своєчасна перевірка їхнього стану, дотримання потрібної (встановленої нормами) частоти їхньої заміни; використання сучасних запобіжних пристроїв і огородження робочих зон; проведення послідовної перевірки стану обладнання та допоміжних пристроїв, тощо.
Заходи, спрямовані на захист довкілля На проєктованій дільниці виготовлення консольно-опорних деталей, мають місце наступні відходи виробництва: металева стружка; чавунний пил; мастило інструментальне, відпрацьоване; ганчірки промаслені; абразивний пил; відпрацьовані МОР; відпрацьований летючий розчин; промислова вода для технологічних процесів.
Для очищення промислових стоків на виробництві діють локальні очисні споруди: мастилозбирачі; фарбозбирачі; станції нейтралізації хімічно забруднених вод; очисні споруди для очищення дощових стоків продуктивністю 254 л/сек.
Довкілля може забруднюватися робочими рідинами, які використовуються в коробках швидкостей та подач, металообробного обладнання, що застосовується для виконання операцій механічної обробки деталі згідно з розробленим технологічним процесом, а також змащувально-охолоджувальними рідинами, які застосовуються під час обробки деталі для охолодження зони різання. Для запобігання цьому, використані рідини не допускається зливати в загальну каналізацію. Їх потрібно доправляти заради очищення, на спеціальні очисні споруди. Після проведення очищення, ухвалюється рішення щодо подальшого застосування їх для виробничих потреб. До того-ж, для очищення стоків, передбачаємо використання механічних (відстоювання, фільтрація) та хімічних (нейтралізація, коагуляція) способів очищення. Щоби запобігти забрудненню ґрунтових вод, використаними у металорізальних верстатах робочими рідинами внаслідок низької герметичності систем, передбачаємо проведення попереджувальних оглядів з почерговістю — один раз на пів року. Під час механічної обробки деталі, відбувається пилове забруднення повітря, не лише в межах виробничої ділянки, але і зовнішнього повітря. Тож для запобігання цього, може передбачатися застосування загально обмінної вентиляції, а на кожному робочому місці — технічних засобів місцевої вентиляції. Завдяки багатоступеневому очищенню, забезпечуємо високий рівень очищення відпрацьованого повітря, а також можливість його часткового подальшого використання в системах рециркуляції. Підтримання стану повітряного середовища у виробничому приміщенні, здійснюється санітарною лабораторією.
Захист від нагрітих поверхонь, виробничого обладнання Заходом щодо захисту від цього чинника, буде наявність попереджувального знака або плаката, що говорить про те, що впродовж обробки різанням виділяється велика кількість теплоти, або про те, що необхідно працювати в рукавицях.
Захист від ураження електричним струмом Див. також: Електробезпека