— це люди в Японії які навмисно і безслідно зникають зі свого усталеного життя. Це явище можна спостерігати по всьому світу, зокрема у США, Китаї, Південній Кореї, Великій Британії та Німеччині. Проте в Японії воно, ймовірно, більш поширене, зважаючи на певні культурні чинники.

Тло Вважається, що сувора робоча культура Японії у поєднанні з браком підтримки з боку сім'ї та спільноти сприяє поширенню явища джохацу в Японії. Крім того, звільнення з компанії в японській культурі вважається ганебним. Таким чином, потенційними наслідками є самогубство, робота до смерті (кароші) і джохацу. Це також може убезпечити родину від великих витрат, які можуть бути пов'язані з самогубством (наприклад, борги, витрати на прибирання та збори за порушення обслуговування у випадку стрибків з платформ).

Вважається, що подібний суспільний тиск сприяє поширенню хікікоморі та відносно високому рівню самогубств.

Історія Термін джохацу виник в 1960-х роках. Тоді його використовували в контексті людей, які вирішили уникнути нещасливий шлюб замість того, щоб пройти формальну процедуру розлучення. Втрачене десятиліття 1990-х років призвело до сплеску джохацу та самогубств, оскільки багато саларіменів втратили роботу або накопичили борги.

Поширеність В Японії тема джохацу є табу у повсякденних розмовах, як і тема самогубства. За підрахунками, щорічно зникає близько 100 000 японців. Однак кількість джохацу може бути заниженою в офіційних цифрах. У 2015 році Національне поліційне агентство Японії зареєструвало 82 000 зниклих безвісти осіб, з яких 80 000 було знайдено до кінця року. Для порівняння, того ж року Британія отримала 300 000 дзвінків із заявою про зникнення людини, хоча в ній проживає приблизно половина населення Японії. Крім того, в Японії не існує бази даних про зниклих безвісти.

За оцінками Японської асоціації підтримки пошуку зниклих безвісти, некомерційної організації, яка підтримує родини джохацу, сотні тисяч людей зникають безвісти щороку.

Мотивація Люди вдаються до джохацу через низку причин, включаючи депресію, залежність, сексуальну розбещенність і бажання усамітнитися. Іноді до нього вдаються, щоб уникнути домашнього насильства, боргів у азартних іграх, релігійних культів, сталкерів, роботодавців і складних сімейних ситуацій. Сором від втрати роботи, розлучення і навіть провал на іспиті також можуть мотивувати людей до зникнення.

У деяких випадках стати джохацу – це просто спосіб почати все заново. При зникненні люди можуть залишити свої колишні місця проживання, роботу, сім’ї, імена та навіть зовнішність.

Індустрія Підприємства, які допомагають джохацу, називаються йоніґе-я, що означає «нічні магазини». Ці заклади відносно доступні та мають власні веб-сайти. Один конкретний йоніґе-я може стягувати від ¥50 000 ($450) до ¥300 000 ($2600) за свої послуги, в залежності від низки факторів. Ці фактори включають: кількість речей, відстань, чи це нічний переїзд, чи є діти, чи клієнт переховується від колекторів. Іноді люди зникають самі по собі без допомоги йоніґе-я. Існують опубліковані посібники, які можуть допомогти людям стати джохацу.

Іноді для пошуку людей, які стали джохацу, звертаються до детективних агентств. Іноді таких людей можна знайти в салонах патінко та дешевих готельних номерах, а іноді їх знаходять мертвими внаслідок самогубства. Повідомляється, що Сан'я, нетрі у Токіо, де раніше мешкали тисячі поденних робітників, як повідомляється, є місцем, де переховуються джохацу. Камагасакі в Осаці – ще один район, де можна жити без посвідчення особи, і тому він також є популярним.

Ці громади є оплотом якудзи, оскільки вони мають роботу, за яку платять готівкою. Часто, особливо в умовах суворих японських законів про конфіденційність, джохацу не вдається знайти. Більшість судових справ джохацу є цивільними справами, і доступ до особистих даних нелегко отримати. Поліція не втручається, якщо не стався злочин або нещасний випадок.

ЗМІ Документальний фільм «Джохацу» 2024 року німецького режисера Андреаса Гартманна та Арати Морі бере інтерв’ю у людей, причетних до цього явища, а також пов’язаних із ним сервісів йоніґе-я.

Див. також

Хікікоморі «Людина зникає» (1967) Безвісти пропалий

Примітки

Подальше читання