Самогу́бство, суїцид ( — вбивати себе, або — самогубство) — умисне позбавлення себе життя, яке часто пов'язують із відчаєм та психічними розладами, зокрема депресією, біполярним розладом, шизофренією, алкоголізмом або наркотичною залежністю. Часто відіграють свою роль стресові фактори, такі як фінансова скрута чи труднощі в міжособистісних стосунках. До засобів, спрямованих на запобігання самогубства, належать лікування психічних захворювань, наркотичної залежності, алкоголізму, покращення економічного розвитку, розвиток особистості, організація гарячої лінії спеціалізованої психологічної допомоги.
Найвідоміші методи скоєння самогубства відрізняються залежно від країни і частково пов'язані із доступністю такого методу. До звичайних методів належать: повішання, отруєння, застосування вогнепальної зброї. Щороку від 800 000 до мільйона осіб вмирають через самогубство, що складає 10-ту за чисельністю причину смерті в усьому світі. Рівень самогубств серед чоловіків в три-чотири рази вищий, ніж серед жінок. За оцінками, щороку відбувається від 10 до 20 мільйонів спроб самогубства без смертельних наслідків. Спроби найбільш поширені серед молодих людей та жінок.
На сприйняття самогубства значно впливали такі екзистенціальні теми як релігія, честь та сенс життя. Авраамічні релігії традиційно розглядають самогубство як образу Бога через віру в святість життя. В еру самураїв в Японії, сеппуку поважали як засіб спокути невдач або форму протесту. Згідно з індуїстським похоронним ритуалом саті, котрий наразі заборонений законом, від вдови очікували принесення себе в жертву на похоронному вогнищі свого померлого чоловіка, добровільно чи під тиском сім'ї та суспільства.
У Західних країнах за самогубство чи спробу самогубства більше не передбачена кримінальна відповідальність. Це залишається кримінальним злочином у більшості ісламських країн. У XX та XXI століттях, самогубство у формі самоспалення застосовували як форму протесту, а камікадзе та терористичні акти, здійснені смертниками, застосовували як воєнну чи терористичну тактику.
Визначення Суїцид, також відомий як завершений суїцид, є «дією відібрання власного життя». Спроба суїциду або суїцидальна поведінка без смертельних наслідків є завданням собі шкоди з бажанням закінчити власне життя, що не завершується смертю. Про сприяння суїциду йдеться тоді, коли одна особа допомагає іншій здійснити власну смерть опосередковано, надаючи пораду або засоби для цього. Цим воно відрізняється від евтаназії, де інша особа відіграє активнішу роль у смерті людини. Суїцидальне мислення — думки про самогубство.
Початок дослідження явища В європейській культурі увагу суїцидам із наукової точки зору вперше приділив французький соціолог Еміль Дюркгайм, якого вважають засновником суїцидології. У своїй праці «Самогубство» (1897) він довів, що навіть такий вчинок, як самогубство, який, на перший погляд видається зумовленим лише особистими чинниками, насправді є соціальним фактом — продуктом тих значень, очікувань і угод, які виникають у процесі спілкування людей між собою. Соціолог вказав на те, що особи, які мають потужнішу сітку соціальних зв'язків, є менше схильними до самогубств, ніж індивіди, які слабо пов'язані з життям груп (атеїсти частіше вдаються до суїциду, ніж віруючі люди, самотні — частіше, ніж сімейні, військові — частіше за цивільних, а в мирний час — частіше, ніж під час воєн і революцій). Виходить, самогубство є характернішим для представників одних соціальних груп, аніж для вихідців із інших соціумів, а отже — воно є явищем соціальним. Тобто, якщо вчинками людини керує її свідомість, це свідчить, що значною мірою вона належить не самому індивіду, а соціальному цілому, частиною якого вона є.
Величезний статистичний матеріал дозволив ученому дійти висновку: «Склад індивідів, які утворюють певне суспільство, з року в рік змінюється, а кількість самогубств, однак, залишається постійним до того часу, доки не зміниться саме суспільство». З того часу багато держав навіть засекретили статистику самогубств як стратегічну інформацію, яка показує ступінь згуртованості націїhttp://pidruchniki.ws/12461220/sotsiologiya/emil_dyurkgeym.
При дослідженні самогубств Дюркгайм виділяв також таке понятті як анóмія — відчуття дезінтеграції, власної непотрібності, яке виникає в індивіда при швидкій зміні суспільної ситуації та при послабленні соціальних зв'язків. Воно призводить до виникнення відхилень та соціальної девіації.
Фактори ризику
До факторів, що впливають на ризик самогубства належать: психіатричні розлади, зловживання наркотиками, психологічні розлади, культурні, сімейні та соціальні ситуації, а також спадковість. Психічні хвороби та зловживання наркотиками дуже часто трапляються разом. До інших факторів ризику належать попередні спроби суїциду, доступність засобів для здійснення такої дії, самогубство в сімейному анамнезі чи травматичне ураження мозку. Наприклад, рівень самогубств серед сімей, що володіють вогнепальною зброєю, вищий, ніж серед сімей, котрі її не мають. Соціально-економічні фактори, такі як безробіття, бідність, бездомність та дискримінація, можуть стати тригером для суїцидальних думок. Близько 15–40 % людей залишають передсмертну записку. На «генетику» (спадковість) припадає 38–55 % суїцидальної поведінки. Ветерани війни мають вищий ризик самогубства, частково через вищий рівень душевних хвороб та проблеми з фізичним здоров'ям, пов'язані з війною.
Психічні розлади Психічні розлади часто є причиною спроб скоєння самогубства, на них припадає від 27 % до більш ніж 90 % випадків. Для пацієнтів психіатричного відділення пожиттєвий ризик скоєння самогубства перебуває на рівні 8,6 %. Половина всіх людей, що помирають через самогубство, може мати клінічну депресію; наявність цього захворювання або одного з інших афективних розладів, таких як біполярний розлад, підвищує ризик самогубства у 20 разів. Серед інших патологій, що можуть стати причиною самогубства: шизофренія (14 %), розлади особистості (14 %), біполярний розлад та посттравматичний стрес. Близько 5 % людей, хворих на шизофренію, помирають через самогубство. Розлад харчування також є умовою високого ризику.
Історія попередніх спроб самогубства є найбільшим передвісником можливого скоєння самогубства. У близько 20 % самогубців були попередні спроби, а серед тих, хто вчинив спробу самогубства, 1 % здійснює самогубство упродовж року, також більш ніж 5 % вчиняють самогубство протягом 10 років. Хоча дії із завданням собі шкоди не вважаються спробою самогубства, наявність таких дій пов'язують із підвищенням ризику суїциду.
Приблизно у 80 % випадків завершених самогубств люди відвідували лікаря упродовж року до своєї смерті, враховуючи 45 % — упродовж попереднього місяця. Близько 25–40 % із людей, що вчинили самогубство, контактували з психіатричними службами упродовж попереднього року.
Вживання наркотичних речовин
Вживання алкогольних напоїв і наркотиків є другим за поширенням фактором ризику для самогубства після клінічної депресії та біполярного розладу. З ним пов'язують як хронічне зловживання наркотичних засобів, так і гостру інтоксикацію (див. Передозування). У поєднанні з особистою бідою, такою як тяжка втрата, ризик значно підвищується. На додачу, зловживання наркотичними речовинами пов'язують із психічними розладами.
Більшість людей перебуває під впливом седативно–снодійних препаратів (таких як алкоголь чи бензодіазепін) при вчиненні самогубств, алкоголізм присутній у 15-61 % випадків. Країни з вищим рівнем споживання алкоголю та з вищою щільністю барів також зазвичай мають вищі рівні самогубств, при цьому такий зв'язок, першою чергою, більше пов'язаний зі споживанням очищеного спирту, ніж із загальним споживанням алкоголю. Близько 2,2–3,4 % людей, яких лікували від алкоголізму в якийсь із періодів їхнього життя, помирають через самогубство. Алкоголіки, які вчиняють спробу самогубства, є зазвичай чоловіками старшого віку, що вже робили спробу самогубства в минулому. Від 3 до 35 % смертей серед людей, що вживають героїн, спричинені самогубством (приблизно в 14 разів більше ніж серед тих, хто не вживає).
Вживання кокаїну та метамфетамінів має високий рівень кореляції зі самогубством. Серед тих, хто вживає кокаїн, ризик найвищий упродовж абстиненції. Люди, що зловживали інгалянтами, також підлягають значному ризику: близько 20 % роблять спроби самогубства на якомусь етапі життя та більше 65 % розглядають таку можливість. Куріння сигарет пов'язують із ризиком самогубства. Існує небагато доказів існування такого зв'язку; у будь-якому випадку, існує гіпотеза, що люди, схильні до куріння, також схильні до самогубства, що куріння спричиняє проблеми зі здоров'ям, які сприяють суїцидальному мисленню, а також, що куріння впливає на хімічний склад мозку, що стає причиною схильності до самогубства. Марихуану, однак, вважають такою, що не може сама по собі збільшити цей ризик.
Ігрова залежність Ігрова залежність пов'язана з великим відсотком людей із суїцидальним мисленням і спробами суїциду в порівнянні з рештою населенням. У середньому 12-24 % патологічних гравців здійснюють спробу самогубства. Відсоток самогубств серед їхніх дружин у три рази вищий за відсоток серед загального населення. Іншими факторами, які підвищують ризик ігрової залежності, є психічні розлади, зловживання алкоголем і наркотиками.
Медичні показники Існує зв'язок між суїцидальністю та проблемами фізичного здоров'я, а саме:хронічним болем, черепно-мозковою травмою, раком, а також серед людей, що перебувають на гемодіалізі, хворих на ВІЛ, системний червоний вовчак тощо. Діагностика раку приблизно подвоює ризик подальшого самогубства. Доля підвищеної суїцидальності спостерігається після лікування депресивних захворювань і алкогольної залежності. У людей із декількома негативними медичними факторами ризик був особливо великим. В Японії проблеми зі здоров'ям вважаються головними причинами самогубств.
Розлади сну, такі як безсоння й апное уві сні, є факторами ризику, які призводять до депресії та самогубства. У деяких випадках розлади сну можуть бути факторами ризику незалежно від депресії. Серед інших медичних станів із симптомами, аналогічними розладам настрою: гіпотиреоз, хвороба Альцгеймера, пухлини мозку, системний червоний вовчак; негативні наслідки також можуть спостерігатися після приймання деяких препаратів (наприклад, бета-блокаторів і стероїдів).
Психосоціальний стан Низка психологічних розладів підвищує ризики самогубств, а саме: відчай, неотримання задоволення від життя, депресія і тривожність. Нездатність вирішити проблеми, втрата можливостей, які раніше мала людина, і слабкий самоконтроль також відіграють певну роль. У похилому віці важливим фактором є думка про те, що літня людина стає тягарем для інших.
Нещодавні стресові ситуації в житті, наприклад, втрата члена сім'ї або друга, втрата роботи або соціальна ізоляція (наприклад, самотнє життя) підвищують ризик. Ті, хто ніколи не був одруженим, також наражаються на великий ризик. Релігійність знижує ризик самогубства. Це пояснюється негативним ставленням багатьох релігій до самогубства і значною підтримкою, яку може дати релігія. Серед мусульман найменший відсоток самогубств у порівнянні із прихильниками інших поширених релігій.
Дехто може здійснити самогубство, щоб уникнути тиску або несправедливості. Сексуальне насильство в дитинстві і час перебування на патронатному вихованні також є факторами ризику. На сексуальне насильство припадає приблизно 20 % загального ризику.
Поясненням самогубства в еволюційний розвиток є те, що воно може поліпшити сукупну пристосованість. Це може спостерігатися, якщо людина, що спричиняє самогубство, не може мати більше дітей і, продовжуючи життя, витрачає ресурси родичів. Однак, як заперечення, слід зазначити, що смерть здорових підлітків навряд чи збільшить сукупну пристосованість. Адаптація до дуже відмінного середовища попереднього покоління може бути недостатньою в теперішніх умовах.