Лусія Гарріс (, 10 лютого 1955 — 18 січня 2022) — американська баскетболістка. Срібна призерка Олімпійських Ігор 1976 року. Переможниця Панамериканських ігор 1975 року.

Життєпис Народилася 1955 року в (Міссісіпі), сьома з 11 дітей Етель Гарріс і Вільяма Гарріса. Виросла на овочівницькій фермі поблизу річки . У старших класах середньої школи імені Аманди Елзі (Грінвуд, Міссісіпі) була провідною гравчинею шкільної баскетбольної команди, тричі (у 1971—1973 роках) визнана найкращим гравцем конференції та двічі (у 1972 та 1973 роках) найкращим гравцем штату. Закінчила школу 1973 року.

Після закінчення школи Гарріс хотіла вступити в , але в закладі на той момент не було жіночої баскетбольної програми. Як наслідок, вона продовжила навчання в невеликому , де 1973 року, вперше від 1930-х років, створювалася баскетбольна збірна. Тренером команди стала  — «мати жіночого студентського баскетболу», майбутня членка Зали слави баскетболу. Гарріс, єдина чорношкіра дівчина в команді університету, швидко стала однією з її головних зірок разом із розігруючою . Виступи жіночої збірної команди університету були значно популярнішими, ніж ігри чоловічої команди, і зал, місткістю 4500 глядачів, на них зазвичай був повним. У своєму другому сезоні з командою Гарріс виграла всі 28 матчів, принісши «Леді Стейтсмен» 32 очки і 16 підбирань у фінальній грі проти триразових чемпіонів (АМЖС) — з Пенсільванії, яка закінчилася з рахунком 90:81. У наступному сезоні ці дві команди знову зустрілися у фіналі, де Гарріс набрала 27 очок і зробила 18 підбирань, забезпечивши своєму університету перемогу з рахунком 69:64. У загальній сумі за два сезони команда Гарріс здобула 51 перемогу поспіль. У сезоні 1976/1977 вона завоювала з університетом третій поспіль чемпіонський титул, набираючи в середньому за гру 32,1 очка і 15,2 підбирання. Всього за чотири роки виступів за команду Державного університету Дельти вона виграла 109 матчів при 6 поразках, набравши 2981 очко (25,9 за гру), зробила 1662 підбирання (14,4 за гру) і встановила 15 рекордів закладу. Гарріс тричі визнали найціннішим гравцем баскетбольного турніру АМЖС, стільки ж разів включали в символічну студентську збірну США і по чотири рази — в символічні збірні штату і конференції, а у свій останній рік стала першою в історії власницею  — нагороди, яку присуджують найкращій спортсменці-студенці США.

Одночасно з виступами в АМЖС Гарріс представляла США в міжнародних баскетбольних змаганнях. 1975 року вона здобула зі збірною США чемпіонське звання на . Наступного року в Монреалі вона в складі збірної брала участь у першому жіночому баскетбольному турнірі на Олімпійських іграх і закинула перший м'яч в історії жіночого олімпійського баскетболу. За підсумками турніру Гарріс стала найкращим бомбардиром американської команди, яка завоювала срібні медалі, поступившись першим місцем , а також зробила найбільше підбирань у збірній США (в середньому 15 очок і 7 підбирань за гру).

У лютому 1977 року одружилася з Джорджем Стюартом. Того ж року закінчила університет зі ступенем бакалавра з охорони здоров'я, фізичного виховання та активного дозвілля. Після закінчення університету Гарріс стала першою в історії жінкою, офіційно обраною у драфті НБА. Це сталося на драфті 1977. Її обрав у 7-му раунді клуб «Нью-Орлеан Джаз», вона випередила в драфті 33 чоловіків. Раніше був прецедент, коли в драфті НБА обрали жінку-баскетболістку (1969 року клуб «Сан-Франциско Ворріорз» вибрав ), але в тому випадку НБА офіційно анулювала вибір.

Гарріс однак не з'явилася у тренувальному таборі «Нью-Орлеана». За одними даними, вона вважала, що вибір у драфті був не більш ніж рекламним трюком, за іншими — на момент початку тренувань баскетболістка була вагітна (всього у шлюбі з Джорджем Стюартом вона народила четверо дітей). Гарріс короткий час 1980 року грала в за клуб «», але потім повернулася до Державного університету Дельти як консультант зі вступу. Від 1980 року Гарріс також була помічником головного тренера «Леді Стейтсмен». Цю посаду вона обіймала до 1984 року, коли закінчила навчання на ступінь магістра педагогіки в цьому ж закладі. У 1984—1986 роках була головним тренером жіночої збірної . Від 1986 року працювала тренеркою в середніх школах, до 1989 року тренувала команду дівчаток у своїй рідній школі імені Аманди Елзі.

В останні роки життя Гарріс-Стюарт страждала від біполярного розладу та від загальних проблем зі здоров'ям. Померла несподівано в січні 2022 року в себе вдома в Грінвуді (Міссісіпі).

Нагороди та звання

Чемпіонка Віцечемпіонка Олімпійських ігор (1976) Триразова чемпіонка Асоціації міжвузівського жіночого спорту (АМЖС) Тричі обиралася найціннішим гравцем (АМЖС) і включалася до символічної студентської збірної США Володарка (1977) Член Зали спортивної слави Міссісіпі (1990) Член Залу слави баскетболу (1992), перша афроамериканка, включена до його списків Увійшла до перших членок (1999)

Примітки

Література

Посилання

Лусія Гарріс на Olympedia.org Лусія Гарріс на Sports-Reference.com