Копальня Гаворрано (Gavorrano) – колишній гірничодобувний комплекс, що діяв у прибережній частині італійської провінції Тоскана, за сотню кілометрів на південний захід від Флоренції.
Роком народження комплексу вважається 1898-й, коли неподалік від селища Гаворрано виявили поклади піриту. В подальшому тут виникла однин з найважливіших центрів видобутку піритів у Європі.
Розробка трьох головних піритових тіл велась підземним методом, при цьому в підсумку виникло п’ять копалень – Ріголоккіо (Rigoloccio), Гаворано, Раві-Маркі, Раві-Монтекатіні та Валмаджоре, які сполучались під землею. Загальна довжина підземних виробіток досягнула 30 кілометрів при глибині до восьмисот метрів (найнижчий рівень знаходиться на позначці у 200 метрів нижче від рівня моря).
Розробку більшої частини родовища вела компанія Montecatini, що колись починала як гірничодобувана, а в першій половині ХХ століття стала найбільшим хімічним концерном Італії та не лише продавала пірит, але й забезпечувала ним свої численні виробництва сульфатної кислоти. При цьому копальня Раві-Маркі з 1910-го належала сім'ї Маркі (суперфосфатні заводи в Пешії, Марано-Венеціано та Ліворно) і лише в 1965-му була придбана Montecatini.
З 1962-го головним споживачем піритів став комплекс у Скарліно, який звели менш ніж за десяток кілометрів від копальні. У підсумку він спожив біля 30% із вилучених за час існування копальні 27 млн тон піритів.
Розробка Гаворрано припинилась у 1981 році.
Примітки