Вільгельм Фрідріх Кюне (28 березня 1837 — 10 червня 1900) був німецьким фізіологом. Він описав міозин(1864 р.), винайшов у 1876 році "трипсин" та ввів поняття «фермент» у 1878.

Біографія Кюне народився в Гамбурзі 28 березня 1837 року. Він був п'ятим із семи дітей. Його батько був заможним гамбурзьким купцем, а мати цікавилася мистецтвом і політикою.

Після навчання в гімназії в Люнебурзі він поїхав до Геттінгена, де його вчителем з хімії був Фрідріх Велер, а з фізіології — Рудольф Вагнер. Закінчивши навчання у 1856 році, він навчався у різних відомих фізіологів, зокрема у Еміля Дюбуа-Реймона в Берліні, Клода Бернара в Парижі, а також у Карла Людвіга та Е. В. фон Брюкке у Відні.

Наприкінці 1863 року його було призначено керівником хімічного відділу патологічної лабораторії в Берліні під керівництвом Рудольфа Вірхова; у 1868 році його було призначено професором фізіології в Амстердамі; а в 1871 році його було обрано наступником фізіолога Германа фон Гельмгольца на тій самій посаді в Гейдельберзі, де він помер 10 червня 1900 року.

Праці Оригінальні праці Кюне поділяються на дві основні групи:дослідження фізіології м'язів та нервів, які займали ранні роки його життя. У 1864 році Кюне отримав в'язкий білок зі скелетних м'язів, який, на його думку, відповідав за підтримку стану напруги в м'язах. Він назвав цей білок міозином. Він почав досліджувати хімію травлення, перебуваючи в Берліні разом з Вірховим. У 1876 році він відкрив фермент трипсин, що перетравлює білки.

Дослідження зору Він також був відомий своїми дослідженнями зору та хімічних змін, що відбуваються в сітківці під впливом світла. Використовуючи « зоровий пурпур» (або родопсин ), описаний Францом Крістіаном Боллом у 1876 році, він спробував покласти основу в фотохімічну теорію зору, але хоча йому вдалося встановити його важливість у зв'язку із зором у світлі низької інтенсивності, його відсутність у ділянці сітківки найбільш чіткого зору зменшувала повноту теорії та перешкоджала її загальному прийняттю. Кюне також був першопрохідцем процесу оптографії, створення зображення з сітківки кролика шляхом застосування хімічного процесу для фіксації стану родопсину в оці. Пізніше Кюне спробував застосувати свою техніку на оці засудженого вбивці з Брухзаля, Німеччина, але результати були непереконливими.

Його було обрано членом Королівської шведської академії наук у 1898 році.

У 1875 році за його ініціативою було побудовано нову будівлю для інституту фізіології. На двадцять п'яту річницю призначення Кюне в Гейдельберзі (1896) було опубліковано ювілейний том «Zeitschrift fur Biologie» за участю Е. Сальковського, Й. фон Ікскулля, Г. Зувальбе.

Студенти Хосе Рісаль (1861–1896), мученик і національний герой Філіппін, вивчав фізіологію під керівництвом Кюне в Гейдельберзькому університеті в 1886 році.

Іда Генрієтта Гайд (1857–1945) хотіла вивчати фізіологію під керівництвом Кюне в Гейдельберзькому університеті за рекомендацією професора Александра Гетта зі Страсбурга. Університет прийняв її, але Вільгельм Кюне відмовився допустити її до лекцій та лабораторій. Повідомляється, що він казав, що ніколи не дозволить «спідниць» на своїх заняттях. Однак, коли колега запитав його, чи надасть він їй диплом, якщо після закінчення курсу вона зможе скласти іспит, він жартома відповів ствердно. Тож протягом шести семестрів їй довелося вивчати фізіологію незалежно від аудиторії та практичних лабораторних робіт, використовуючи лише конспекти його асистентів та лабораторні ескізи. Зрештою, чотиригодинний усний іспит, проведений академічним комітетом Кюне, довів її гідність. Ступінь « summa cum laude », найвища почесна відзнака, не могла дістатися жінці у ті часи, тому Кюне винайшов новий вислів: «Multa Cum Laude Superavit», що в англійській мові означає «вона подолала з великою похвалою».

Гайд отримала ступінь доктора філософії в Гейдельберзі в 1896 році, ставши першою жінкою, яка отримала його за такий вид роботи. Кюне рекомендував її на посаду в дослідницькій програмі, що підтримується Гейдельбергом, у Неаполітанській морській біологічній лабораторії в Неаполі у Італії, де вона вивчала природу та функції слинних залоз. Вона була довічним членом цієї організації та її секретарем з 1897 по 1900 рік.

Особисте життя Він був ожружений з Гелен Блюм, дочкою гейдельберзького мінералога. Кюне, будучи дуже різнобічним, мав гарне товариство та спілкувався як з митцями, так і з вченими. Він помер у віці шістдесяти трьох років від наслідків пневмонії.

Нотатки

Посилання

Зовнішні посилання