Ліси Пайні-Вудсу (ідентифікатор WWF: NA0523) — неарктичний екорегіон хвойних лісів помірної зони, розташований на півдні Центральних США. Він охоплює територію площею понад 150 000 км², що лежить у , Південному Арканзасі, Західній Луїзіані та . У хвойних лісах регіону домінують кілька видів сосен, а також деякі листяні дерева, передусім гікорі та дуби. центром цього регіону була , однак внаслідок розвитку лісової промисловості концентрація лісів у цій місцевості та в усьому регіоні Пайні-Вудс протягом XIX-XX століть різко зменшилася. Всесвітній фонд дикої природи класифікує природу цього екорегіону як таку, що перебуває під загрозою зникнення. Агенція з охорони довкілля США визначає цей екорегіон як Рівнини півдня Центральних США.
Географія Екорегіон лісів Пайні-Вудсу простягається приблизно на 400 км з півночі на південь та на 350 км із заходу на схід через схід Техасу, південний схід Оклахоми, південь Арканзасу та захід Луїзіани. Рельєф регіону представлений горбистими рівнинами, які з північного заходу на південний схід перетинає Південна Червона річка або Ред-Рівер, що впадає у Міссісіпі. З геологічної точки зору на півдні екорегіону переважають плейстоценові піски, мули та глини, в центральній частині — міоценові глини, аргіліти та пісковики, а на півночі — еоценові піски, мули та глини.
На сході екорегіон переходить у ліси Міссісіпської низовини, на півдні — у прибережні луки заходу Мексиканської затоки, на півночі — у гірські ліси Озарку, на заході — у ліси сходу Центрального Техасу та у прерії техаського Блекленду, а на північному заході — у перехідні лісостепи Центральних Сполучених Штатів.
Клімат В межах екорегіону домінує вологий субтропічний клімат (Cfa за класифікацією кліматів Кеппена), який характеризується спекотним, дощовим літом та м'якою зимою. Середня температура в регіоні становить 18-19 °C, а взимку температура може опускатися нижче 0 °C. Середньорічна кількість опадів коливається від 1000 до 1500 мм, збільшуючись із заходу на схід. Навесні та влітку в регіоні трапляються сильні грози та торнадо.
Флора Подібно до екорегіону хвойних лісів південного сходу США, розташованого на сході Примексиканської низовини, рослинний покрив регіону Пайні-Вудс до появи у Північній Америці європейців був представлений величезними сосновими саванами та лісами, як відображено у його назві. Однак більш горбистий рельєф регіону, порівняно з пласкими прибережними низовинами, спричиняє дещо довші інтервали пожеж, тому щільність дерев у лісах Пайні-Вудсу зазвичай вища, а поряд з соснами зустрічається більше широколистяних дерев. Структура та склад рослинного покриву регіону визначається взаємодією вогню та вологості ґрунту.
На регіону поширені рідколісся, у яких домінують довгохвойні сосни (Pinus palustris), короткохвойні сосни (Pinus echinata) та ладанні сосни (Pinus taeda), а також сиві дуби (Quercus incana) та зірчасті дуби (Quercus stellata). Під розрідженим наметом росте добре розвинений підлісок, який включає яупоновий падуб (Ilex vomitoria) та квітучий кизил (Cornus florida). У відкритих , подібних до тих, що зустрічаються на південному сході Примексиканської низовини, переважають довгохвойні сосни (Pinus palustris) та ладанні сосни (Pinus taeda), а також (Nyssa sylvatica) та американські амброві дерева (Liquidambar styraciflua). У трав'яному ярусі саван зустрічаються надзвичайно різноманітні трав'янисті рослини. На кислих ґрунтах на берегах струмків зростають віргінські магнолії (Magnolia virginiana). Серед інших дерев, поширених в екорегіоні, слід відзначити канадське юдине дерево (Cercis canadensis), чорну березу (Betula nigra), червоний клен (Acer rubrum), (Acer floridanum) та американський в'яз (Ulmus americana). Дерева в гаях часто оповиті лозами (Wisteria frutescens).
В регіоні Пайні-Вудс поширені два різновиди водно-болотних угідь: , які, як правило, знаходяться поблизу річок, та трясовини, які, як правило, поширені навколо невеликих струмків. У тихих заводях байю, які сезонно затоплюються водою, ростуть болотяні кипариси (Taxodium distichum), вкриті епіфітним (Tillandsia usneoides), та латаття (Nymphaea spp.). У трясовинах переважають неглибокі водойми зі стоячою водою, у яких більшість дерев не здатні рости. Натомість тут зустрічаються пурпурові пухирники (Utricularia purpurea), невеликі рослини-хижаки. Ще одним типом водно-болотних угідь, які зустрічаються в регіоні Пайні-Вудс та в інших лісах на узбережжі Мексиканської затоки, є , які є різновидом низинних болітWatson, Geraldine Ellis (2006) Big Thicket Plant Ecology: An Introduction, Third Edition (Temple Big Thicket Series #5). University of North Texas Press. Denton, Texas. 152 pp. Texas Parks and Wildlife. Ecological Mapping systems of Texas: West Gulf Coastal Plain Seepage Swamp and Baygall. Retrieved 7 July 2020.
Багато рідкісних та ендемічних видів рослин зустрічаються у нелісових угрупованнях екорегіону, зокрема серед скельних відслонень, на , в преріях, поблизу джерел на схилах пагорбів та на солончакових пустищах. Так, в лісах, що ростуть на глибоких пісках, зустрічаються зимостійкі види опунцій (Opuntia spp.) та юк (Yucca spp.), зокрема ендемічні (Yucca cernua). У на піщаних ґрунтах зростає рідкісний ендемічний підвид (Phlox nivalis ssp. texensis), а в заплаві річки на сході Техасу — ендемічний (Hibiscus dasycalyx)Poole, Jackie M., William R. Carr, and Dana M. Price. (2007). Rare Plants of Texas: A Field Guide. Texas A&M University Press. College Station, Texas/ 640 pp. .
Ссавці
В межах екорегіону зустрічається близько 60 видів ссавців, зокрема білохвості олені (Odocoileus virginianus), віргінські опосуми (Didelphis virginiana), звичайні ракуни (Procyon lotor), смугасті скунси (Mephitis mephitis), східноамериканські кроти (Scalopus aquaticus), північноамериканські коротковухі мідиці (Cryptotis parva), сірі вивірки (Sciurus carolinensis), лисячі вивірки (Sciurus niger) та флоридські кролики (Sylvilagus floridanus). Дещо рідше зустрічаються канадські видри (Lontra canadensis), руді рисі (Lynx rufus), сірі лисиці (Urocyon cinereoargenteus), південні бларини (Blarina carolinensis), канадські бобри (Castor canadensis) та водяні кролики (Sylvilagus aquaticus). Деякі хижі тварини екорегіону, зокрема східні плямисті скунси (Spilogale putorius), північноамериканські котофредки (Bassariscus astutus), довгохвості ласиці (Neogale frenata), річкові візони (Neogale vison) та звичайні лисиці (Vulpes vulpes), є доволі рідкісними, а їх чисельність за останні десятиліття скорочується. У Пайні-Вудсі зустрічається більше десяти видів кажанів, з яких деякі види, зокрема мексиканські молосики (Tadarida brasiliensis) та сріблястохвості лилики (Lasionycteris noctivagans), є мігруючими, а інші, зокрема семінольські волохатохвости (Lasiurus seminolus), лісові вечорняки (Nycticeius humeralis) та рідкісні великовухі брилоносики (Corynorhinus rafinesquii), зустрічаються в Техасі протягом всього року. Серед поширених у Пайні-Вудсі гризунів слід відзначити південну літягу (Glaucomys volans), болотяну ондатру (Ondatra zibethicus), луїзіанського гофера (Geomys breviceps), соснову полівку (Microtus pinetorum) та ще близько 10 видів місцевих пацюків та мишейSchmidly, D. J. 2004. The Mammals of Texas, 6th. Ed. University of Texas Press, Austin, Texas. xviii, 501 pp. Reid, Fiona A. 2006. Field Guide to Mammals of North America North of Mexico, 4th ed., Peterson Field Guide Series. Houghton Mifflin Company. New York. xx, 579 pp. .
Кілька видів хижаків, які колись зустрічалися в лісах Пайні-Вудсу, зокрема американські свинорилі скунси (Conepatus leuconotus), руді вовки (Canis rufus), ягуари (Panthera onca) та оцелоти (Leopardus pardalis), повністю вимерли. (Puma concolor couguar) та барибали (Ursus americanus) також були винищені на більшій частині екорегіону, однак дуже рідко цих тварин можна побачити в Пайні-Вудсі. Ймовірно, стійких популяцій цих тварин в регіоні все ж немає, хоча поодинокі бродячі особини іноді трапляютьсяLouisiana Department of Wildlife and Fisheries, Conservation: Louisiana Department of Wildlife and Fisheries Verifies Cougar Sighting in Northeast LouisianaTexas Parks and Wildlife Department: Mountain Lions . Стабільні популяції барибалів зустрічаються у прилеглих районах на північ і схід від Пайні-Вудсу, і, схоже, їх кількість повільно збільшується, тому, можливо, ведмеді будуть траплятися в екорегіоні все частішеLouisiana Department of Wildlife and Fisheries, Conservation: Louisiana black bear.Arkansas Game and Fish Commission: Help the AGFC keep tabs on Arkansas's bear population.. Внаслідок знищення лісів та зменшення чисельності місцевих хижаків або конкурентів, такі види, як дев'ятипоясні броненосці (Dasypus novemcinctus), койоти (Canis latrans) та великовухі зайці (Lepus californicus) розширили свої ареали на схід і заселили регіон. Інші види, зокрема нутрії (Myocastor coypus), хатні миші (Mus musculus), чорні пацюки (Rattus rattus) та сірі пацюки (Rattus norvegicus), були інтродуковані в регіон людьми. Здичавілі коти (Felis catus) та дикі свині (Sus scrofa) становлять загрозу для місцевої фауни та викликають серйозне занепокоєння природоохоронців.
Птахи Орнітофауна екорегіону нараховує понад 300 видів птахів, з яких деякі мігрують навесні та восени, інші гніздяться навесні та влітку, а треті зимують в лісах регіону. Серед птахів, які зустрічаються у Пайні-Вудсі протягом всього року, слід відзначити каролінку (Aix sponsa), урубу (Coragyps atratus), (Buteo lineatus), американського боривітра (Falco sparverius), великого індика (Meleagris gallopavo), віргінську перепелицю (Colinus virginianus), американську слукву (Scolopax minor), каліфорнійську таязуру-подорожника (Geococcyx californianus), (Leuconotopicus borealis), американського сорокопуда (Lanius ludovicianus), багатоголосого пересмішника (Mimus polyglottos), прямодзьобого тремблера (Toxostoma rufum), каролінську гаїчку (Poecile carolinensis), малого повзика (Sitta pusilla), соснового пісняра-лісовика (Setophaga pinus), соснового чінголо (Peucaea aestivalis) та берегову ворону (Corvus ossifragus). Серед птахів, що мігрують з південних регіонів і гніздяться в екорегіоні навесні та влітку, слід відзначити американську змієшийку (Anhinga anhinga), чорногорлого квака (Nyctanassa violacea), блакитну чепуру (Egretta caerulea), американську чепуру (Egretta thula), американську султанку (Porphyrio martinica), каролінську дрімлюгу (Antrostomus carolinensis), мексиканського тирана (Tyrannus forficatus), прерієвого пісняра-лісовика (Setophaga discolor), бурого пісняра (Limnothlypis swainsonii) та райдужну скригнатку (Passerina ciris). Натомість канадські казарки (Branta canadensis), канадські черні (Aythya collaris), жовтоокі крехи (Lophodytes cucullatus), сизоголові віреони (Vireo solitarius), рудокрилі багновці (Centronyx henslowii), лучні багновці (Ammospiza leconteii) та вохристі подорожники (Calcarius pictus) гніздяться на півночі та зимують в регіоні. Раніше у Пайні-Вудсі зустрічалися мандрівні голуби (Ectopistes migratorius), каролінські папуги (Conuropsis carolinensis) та жовті червоїди (Vermivora bachmanii), однак наразі вони вимерлиMulroy, Kevin (Editor-in-Chief). 2002. Field Guide to the Birds of North America, 4th edition. National Geographic, Washington, D. C. 480 pp. Terres, John K. 1996. The Audubon Society Encyclopedia of North American Birds. Wings Books, a division of Random House Value Publishing, Inc.. New York. N. Y. 1109 pp. . Великодзьобі дятли-кардинали (Campephilus principalis) також вважаються вимерлими, однак деякі свідчення вказують на те, що ці птахи могли зберегтись у заплавних лісах екорегіону.
Плазуни