Прибережні луки заходу Мексиканської затоки (ідентифікатор WWF: NA0701) — неарктичний екорегіон тропічних та субтропічних луків, саван і чагарників, розташований на півдні США та на північному сході Мексики. У Луїзіані він відомий як "Каджунська прерія", в Техасі — як "Прибережна прерія", а в Тамауліпасі — як "Тамауліпаський пастізаль".
Географія Екорегіон прибережних луків заходу Мексиканської затоки простягається уздовж північно-західного узбережжя Мексиканської затоки, від на південному сході Луїзіани на захід через Техас до у мексиканському штаті Тамауліпас. Він включає пляжі, лимани, лагуни, різноманітні водно-болотні угіддя у , численні бар'єрні острови, а також луки та ліси у прибережних районах суходолу, на відстані до 80-145 км від узбережжя.
Екосистеми екорегіону, певною мірою, мають походження. У ґрунтах, поширених на північно-західному узбережжі Мексиканської затоки, переважають глини, механічні властивості яких ускладнюють ріст та укорінення багатьох видів дерев. В результаті, неможливість формування лісового покриву дозволяє трав'янистим рослинам домінувати, формуючи луки. Однак подекуди важкі глини перемежовуються ділянками з більшим вмістом піску та мулу. Ці території зазвичай відповідають заплавним та прибережним зонам, які є більш сприятливими для росту дерев та дозволяють формувати галерейні ліси або навіть густі заплавні ліси.
У внутрішніх районах континенту прибережні луки заходу Мексиканської затоки переходять у ліси Міссісіпської низовини (у дельті Міссісіпі в Луїзіані), у ліси Пайні-Вудсу (на південному заході Луїзіани та сході Техасу), у ліси сходу Центрального Техасу (в Техасі) та у чагарники Тамауліпаського мескіталю (на півдні Техасу та в Мексиці).
Клімат У північній частині екорегіону (від південно-західної Луїзіани до верхнього узбережжя Техасу) переважає вологий субтропічний клімат (Cfa за класифікацією кліматів Кеппена), який характеризується спекотним, дощовим літом та м'якою зимою. Середньорічна кількість опадів тут коливається від 600 до 1600 мм. Далі на південь уздовж узбережжя Техасу та на північному сході Тамауліпасу переважає напівпустельний клімат (BSh за класифікацією кліматів Кеппена). За рік тут випадає від 300 до 450 мм опадів. Влітку температура в екорегіоні підіймається до 36 °C, а взимку опускається до 6-10 °C. Узбережжя регіону вразливе до тропічних циклонів, які можуть завдати серйозної шкоди природним екосистемам.
Флора Основними рослинними угрупованнями екорегіону є прибережні прерії. Ці луки мають спільні риси з типовими , поширеними на Великих рівнинах та на Середньому Заході США, однак мають і деякі відмінності.
Основу прерій, що ростуть у засоленій прибережній смузі, за смугою піщаних дюн, складають (Schizachyrium scoparium var. littorale) та (Paspalum monostachyum), а також (Sporobolus spartinae), (Distichlis spicata), різні види осок (Carex spp.), смикавців (Cyperus spp.), ситників (Juncus spp.) та комишів (Scirpus spp.). Оскільки солоність зменшується з віддаленням від узбережжя, різноманіття злаків та різнотрав'я у преріях збільшується. Серед трав, поширених у преріях регіону, слід відзначити приморський бородачник (Schizachyrium scoparium var. littorale), (Sorghastrum nutans), (Paspalum plicatulum), (Andropogon gerardi), (Tripsacum dactyloides), (Muhlenbergia sericea), (Tridens texanus), (Tridens muticus), (Digitaria hitchcockii), (Aristida purpurea), (Bouteloua radicosa) та кілька видів проса (Panicum spp.). У прерієвих угрупованнях, що ростуть на незвичайних субстратах, зокрема на засолених глинистих ґрунтах, зростають деякі рідкісні та ендемічні види.
У заплавах річок, що протікають через територію екорегіону, зустрічаються заплавні ліси, основу яких складають дерева, типові для інших лісів південного сходу США, зокрема віргінські дуби (Quercus virginiana), болотяні кипариси (Taxodium distichum), віргінські магнолії (Magnolia virginiana), ладанні сосни (Pinus taeda), зірчасті дуби (Quercus stellata) та (Celtis laevigata). На півдні екорегіону, де переважає напівпустельний клімат, поширені чагарники (Prosopis glandulosa), солодких акацій (Vachellia farnesiana var. farnesiana), (Zanthoxylum fagara) та техаської хурми (Diospyros texana). На північній окраїні Лагуни-Мадре в Тамауліпасі ростуть (Neopringlea integrifolia), (Prosopis spp.), акацієві (Acacia spp.), (Cordia spp.) та каперцеві (Capparis spp.) чагарники та багаторічні трави. Основними факторами, які раніше підтримували прерії, ліси та чагарники екорегіону, були пожежі, випас травоїдних тварин та урагани.
Фауна
Фауна екорегіону вирізняється високим різноманіттям. Тут зустрічається близько 700 видів хребетних тварин, зокрема 86 видів ссавців та понад 340 видів птахів, багато з яких перебувають під загрозою зникнення.
Серед поширених в регіоні ссавців слід відзначити білохвостого оленя (Odocoileus virginianus), ошийникового пекарі (Dicotyles tajacu), койота (Canis latrans), сіру лисицю (Urocyon cinereoargenteus), руду рись (Lynx rufus), довгохвосту ласицю (Neogale frenata), смугастого скунса (Mephitis mephitis), східного плямистого скунса (Spilogale putorius), звичайного ракуна (Procyon lotor), північноамериканську котофредку (Bassariscus astutus), американського борсука (Taxidea taxus), великовухого зайця (Lepus californicus), флоридського кролика (Sylvilagus floridanus), дев'ятипоясного броненосця (Dasypus novemcinctus), віргінського опосума (Didelphis virginiana), східноамериканського крота (Scalopus aquaticus), південну бларину (Blarina carolinensis) та північноамериканську коротковуху мідицю (Cryptotis parva).
Серед гризунів, що зустрічаються на луках регіону, слід відзначити тринадцятисмугого ховраха (Ictidomys tridecemlineatus), ріо-грандського ховраха (Ictidomys parvidens), плямистого ховрашка (Xerospermophilus spilosoma), луїзіанського гофера (Geomys breviceps), майже ендемічного техаського гофера (Geomys personatus), торбомишу Мерріама (Perognathus merriami), північну байомишку (Baiomys taylori), білочереву коникоїдку (Onychomys leucogaster), рудувату врожайницю (Reithrodontomys fulvescens), східну врожайницю (Reithrodontomys humulis), південного кактусового хом'яка (Neotoma micropus), щетинистого бавовняного хом'яка (Sigmodon hispidus), болотяного рисового хом'яка (Oryzomys palustris), білоногу мишу (Peromyscus leucopus), сіру вивірку (Sciurus carolinensis) та лисячу вивірку (Sciurus niger). На берегах річок зустрічаються канадські бобри (Castor canadensis), канадські видри (Lontra canadensis), річкові візони (Neogale vison), болотяні ондатри (Ondatra zibethicus) та водяні кролики (Sylvilagus aquaticus). В Мексиці, на південному заході регіону, поширені білоносі носухи (Nasua narica), оцелоти (Leopardus pardalis), (Herpailurus yagouaroundi carcomitli), мексиканські гетеромиші (Heteromys irroratus) та південні жовті волохатохвости (Lasiurus ega). Ендеміками екорегіону є гофери Еттвотера (Geomys attwateri) та прибережні кенгурові стрибуни (Dipodomys compactus).
Раніше в екорегіоні зустрічалися (Bison bison bison), вилороги (Antilocapra americana), барибали (Ursus americanus), руді вовки (Canis rufus), (Puma concolor couguar) та ягуари (Panthera onca), однак наразі вони вимерли.
У XIX столітті у прибережних преріях Техасу та Луїзіани мешкало близько мільйона (Tympanuchus cupido attwateri), що належали до ендемічного підвиду. Вони були важливим джерелом їжі для перших колоністів Техасу, а пізніше — популярним об'єктом полювання. Однак внаслідок різкої втрати оселищ, пов'язаної з розвитком сільського господарства, розширенням міст і промисловості та у прерії, їхня популяція катастрофічно скоротилася. До 1919 року вид зник у Луїзіані, а до 1937 року в Техасі залишилося лише близько 8700 птахів. Незважаючи на те, що у 1967 році лучні тетеруки Еттуотера були внесені до федерального списку зникаючих видів США, протягом 1990-х років їх популяція продовжувала скорочуватися з приблизно 456 птахів у 1993 році до 42 птахів у 1996 році. Програма розведення в неволі частково призвела до відновлення популяції виду, однак станом на 2021 рік популяція лучних тетеруків Еттуотера становила менше 100 птахів.
У прибережних водно-болотних угіддях екорегіону гніздяться та зимують численні водоплавні та коловодні птахи, зокрема дуже рідкісні американські журавлі (Grus americana), міктерії (Mycteria americana), рожеві косарі (Platalea ajaja), узбережні пастушки (Rallus crepitans), американські султанки (Porphyrio martinica), рудошиї чепури (Egretta rufescens), блакитні чепури (Egretta caerulea), трибарвні чепури (Egretta tricolor), білі ібіси (Eudocimus albus), бурі пелікани (Pelecanus occidentalis), рогодзьобі пелікани (Pelecanus erythrorynchos), американські кулики-сороки (Haematopus palliatus), американські змієшийки (Anhinga anhinga), червонозьобі свистачі (Dendrocygna autumnalis) та флоридські крижні (Anas fulvigula).
Серед інших птахів, що зустрічаються в екорегіоні, слід відзначити віргінську перепелицю (Colinus virginianus), строкатоголового талпакоті (Columbina passerina), американського боривітра (Falco sparverius), пустельного канюка (Parabuteo unicinctus), малого ані (Crotophaga sulcirostris), вогнистого колібрі-крихітку (Selasphorus rufus), юкатанську амазилію (Amazilia yucatanensis), берегову ворону (Corvus ossifragus), прерієвого щеврика (Anthus spragueii), рудого тремблера (Toxostoma longirostre), великохвостого гракла (Quiscalus mexicanus), прибережного гракла (Quiscalus major), болотяного овада (Cistothorus palustris), болотяну пасовку (Melospiza georgiana), лучного багновця (Ammospiza leconteii) та приморського багновця (Ammodramus maritimus). В мексиканській частині регіону поширені жовтодзьобі голуби (Patagioenas flavirostris), (Zenaida asiatica), бразильські баклани (Phalacrocorax brasilianus), бурі паї (Psilorhinus morio), чорноголові трупіали (Icterus graduacauda) та білошиї зерноїди (Sporophila morelleti), а також майже ендемічні зеленощокі амазони (Amazona viridigenalis), мексиканські ворони (Corvus imparatus) та мексиканські жовтогорлики (Geothlypis flavovelata).
Узбережжя Техасу та Тамауліпасу є єдиним місцем у світі, де відкладають яйця рідкісні черепахи Кемпа (Lepidochelys kempii). Також в екорегіоні зустрічаються й інші морські черепахи, зокрема шкірясті черепахи (Dermochelys coriacea), зелені черепахи (Chelonia mydas), довгоголові морські черепахи (Caretta caretta gigas) та бісси (Eretmochelys imbricata). Серед інших плазунів, поширених в регіоні, слід відзначити міссісіпського алігатора (Alligator mississippiensis), каролінського аноліса (Anolis carolinensis), земляного сцинка (Scincella lateralis), шестисмугого батогохвоста (Aspidoscelis sexlineatus), майже ендемічного ларедського батогохвоста (Aspidoscelis laredoensis), (Phrynosoma cornutum), плямистохвосту безвуху ящірку (Holbrookia lacerata), майже ендемічну кілювату безвуху ящірку (Holbrookia propinqua), смугастого вужа (Nerodia fasciata), вужа-циклопа (Nerodia cyclopion), (Nerodia clarkii), арлекінового коралового аспіда (Micrurus fulvius), техаського коралового аспіда (Micrurus tener) та прерієву королівську змію (Lampropeltis calligaster). На півдні екорегіону зустрічаються (Eleutherodactylus cystignathoides) та (Leptodactylus fragilis).
Екорегіони IV рівня У схемі екорегіонів Агенції з охорони довкілля США Прибережна рівнина заходу Мексиканської затоки є екорегіоном III рівня, який приблизно співпадає з екорегіоном прибережних луків заходу Мексиканської затоки, за винятком того, що регіон, визначений Агенцією з охорони довкілля, закінчується на кордоні з Мексикою, тоді як природний екорегіон простягається далі у Північно-Східну Мексику. Згідно з визначенням Агенції з охорони довкілля США, основними відмінними характеристиками Прибережної рівнини заходу Мексиканської затоки є її відносно плаский рельєф та домінування луків у природному рослинному покриві. На рівнинах, що лежать за 80-145 км від узбережжя, переважають більш старі породи, їхній рельєф більш нерівний, а рослинний покрив переважно представлений саванами або лісами.