Вологі ліси Веракрусу (ідентифікатор WWF: NT0176) — неотропічний екорегіон тропічних та субтропічних вологих широколистяних лісів, розташований на сході Мексики.
Географія Екорегіон вологих лісів Веракрусу охоплює територію площею майже 70 000 км², яка лежить на заході Примексиканської низовини, між горами Східної Сьєрра-Мадре або Сьєрра-Мадре-Орієнталь, та узбережжям Мексиканської затоки. Він простягається переважно через південну частину Тамауліпасу та північну частину Веракрусу, а також охоплює схід штатів Сан-Луїс-Потосі та Ідальго, північний схід Пуебли та крайній північний схід Керетаро. Більша частина екорегіону розташована в історико-географічному регіоні .
Рельєф регіону представлений низовинами, які на заході переходять у передгір'я Східної Сьєрра-Мадре. Через територію регіону протікає річка , яка, прорізавши глибокі каньйони в горах Східної Сьєрра-Мадре, утворює разом з притоками річку Пануко. Вологі ліси простягаються уздовж глибоких річкових долин і каньйонів далеко на захід, досягаючи регіону . З геологічної точки зору в регіоні переважають крейдові осадові породи, серед яких зустрічається багато карстових форм рельєфу, а на крайній півночі екорегіону, в районі гірського масиву — магматичні породи. Ґрунти в регіоні неглибокі, однак багаті на органічні речовини.
У посушливих низовинах на півночі вологі ліси Веракрусу переходять у чагарники і луки тамауліпаського мескіталю, а на височинах — у чагарники тамауліпаського маторалю. На заході, в горах Східної Сьєрра-Мадре, поширені сосново-дубові ліси Східної Сьєрра-Мадре та гірські ліси Веракрусу. На південь від екорегіону поширені сухі ліси Веракрусу, за якими лежать Вологі ліси Петену та Веракрусу. На узбережжі Мексиканської затоки зустрічаються ділянки мангрових лісів Альварадо.
Клімат На більшій частині екорегіону переважає саванний клімат (Aw за класифікацією кліматів Кеппена), у передгір'ях та долинах Східної Сьєрра-Мадре — мусонний клімат (Am за класифікацією Кеппена), а на крайньому півдні екорегіону — екваторіальний клімат (Af за класифікацією Кеппена). Середньорічна кількість опадів в регіоні коливається від 1100 до 1600 мм, а вологий сезон триває протягом семи місяців.
Флора Рослинний покрив екорегіону представлений вологими та напіввологими тропічними вічнозеленими лісами. Значна частина цих лісів була знищена та перетворена на сільськогосподарські угіддя та пасовища, а їх незаймані залишки переважно обмежені стрімкими схилами та каньйонами. У лісах регіону домінують (Brosimum alicastrum), сапотілові дерева (Manilkara zapota), (Aphananthe monoica), (Bursera simaruba), (Dendropanax arboreus) та (Sideroxylon capiri), які виростають до 30 м заввишки. На півдні екорегіону, у найбільш вологій його частині, переважають гондураські червоні дерева (Swietenia macrophylla), сапотілові дерева (Manilkara zapota), (Bernoullia flammea) та (Astronium graveolens), а на заході, в штаті Сан-Луїс-Потосі, — маянські горіхи (Brosimum alicastrum) та однодомні каркаси (Aphananthe monoica). У лісах екорегіону є добре розвинений трав'яний ярус та зустрічається багато епіфітів, лишайників та грибів.
Фауна Ссавці Серед великих ссавців, поширених в екорегіоні, слід відзначити веракруського білохвостого оленя (Odocoileus virginianus veraecrucis), (Mazama temama), ошийникового пекарі (Dicotyles tajacu) та рідкісну мавпу — (Ateles geoffroyi), найпівнічнішого примата Нового Світу, а серед дрібних ссавців — флоридського кролика (Sylvilagus floridanus), (Sylvilagus gabbi), низинну паку (Cuniculus paca), мексиканську рудочереву вивірку (Sciurus aureogaster), вивірку Деппе (Sciurus deppei), техаського рисового хом'яка (Oryzomys couesi), (Sigmodon toltecus), північну байомишку (Baiomys taylori), (Heterogeomys hispidus), мексиканського коенду (Coendou mexicanus), віргінського опосума (Didelphis virginiana), південного опосума (Didelphis marsupialis), мексиканського мишачого опосума (Marmosa mexicana), дев'ятипоясного броненосця (Dasypus novemcinctus), (Tamandua mexicana) та північноамериканську коротковуху мідицю (Cryptotis parva). В екорегіоні зустрічається багато різноманітних рукокрилих, зокрема малі жовтоплечі месоамериканські кажани (Sturnira parvidens), складчастоморді листоноси (Centurio senex), звичайні вусані (Pteronotus parnellii) та звичайні вампіри (Desmodus rotundus)Ceballos, G. Ed. (2014). Mammals of Mexico. Johns Hopkins University Press. Baltimore, Maryland. xiii, 957 pp. .
Найбільшими хижаками екорегіону є ягуари (Panthera onca) та (Puma concolor couguar). Серед інших хижих ссавців, поширених у вологих лісах регіону, слід відзначити руду рись (Lynx rufus), оцелота (Leopardus pardalis), маргая (Leopardus wiedii), ягуарунді (Herpailurus yagouaroundi), койота (Canis latrans), сіру лисицю (Urocyon cinereoargenteus), тайру (Eira barbara), довгохвосту ласицю (Neogale frenata), кінкажу (Potos flavus), білоносу носуху (Nasua narica), великого гризона (Galictis vittata), американського свинорилого скунса (Conepatus leuconotus) та звичайного ракуна (Procyon lotor), а також неотропічну видру (Lontra longicaudis), поширену на берегах річок. Ендеміками екорегіону є (Neotoma angustapalata) та (Geomys tropicalis), а майже ендемічними його представниками — (Peromyscus furvus) та (Peromyscus ochraventer).
Птахи Орнітофауна екорегіону характеризується високим різноманіттям. Серед поширених в екорегіоні птахів слід відзначити чагарникового татаупу (Crypturellus cinnamomeus), великого кракса (Crax rubra), східну чачалаку (Ortalis vetula), жовтодзьобого голуба (Patagioenas flavirostris), велику піаю (Piaya cayana), малого ані (Crotophaga sulcirostris), ямайського поту (Nyctibius jamaicensis), червонодзьобого колібрі-смарагда (Cynanthus canivetii), зеленогрудого колібрі-манго (Anthracothorax prevostii), юкатанську амазилію (Amazilia yucatanensis), великодзьобого канюка (Rupornis magnirostris), (Ictinia plumbea), смугастогрудого підсоколика (Falco rufigularis), білошию рарію (Micrastur semitorquatus), буру сову-лісовика (Strix virgata), рудого сичика-горобця (Glaucidium brasilianum), ошатноперого трогона (Trogon elegans), жовтогорлого тукана (Ramphastos sulfuratus), (Dryocopus lineatus), (Campephilus guatemalensis), жовтощокого амазона (Amazona autumnalis), жовтоголового амазона (Amazona oratrix), зеленого аратингу (Psittacara holochlorus), ямайського аратингу (Eupsittula nana), мексиканського кокоа (Xiphorhynchus flavigaster), великого бекарда (Pachyramphus aglaiae), техаського тирана (Tyrannus couchii), (Pitangus sulphuratus), буру паю (Psilorhinus morio), жовточереву паю (Cyanocorax luxuosus), плямистого поплітника (Pheugopedius maculipectus), бронзового дрозда (Turdus grayi), чагарникову гутураму (Euphonia affinis), узлісну гутураму (Euphonia hirundinacea), панамську коноту (Psarocolius montezuma), тропічного пісняра (Setophaga pitiayumi) та жовтокрилу саяку (Thraupis abbas)Howell, S. N. G. and S. Webb. (1995). A Guide to the Birds of Mexico and Northern Cantral America. Oxford University Press. Oxford. xvi, 851 pp. .
На берегах водойм екорегіону зустрічаються мексиканські бушлі (Tigrisoma mexicanum), широкодзьобі кваки (Cochlearius cochlearius), амазонійські рибалочки (Chloroceryle amazona), неотропічні рибалочки-чубані (Megaceryle torquata) та майже ендемічні мексиканські жовтогорлики (Geothlypis flavovelata). Ендеміками регіону є зеленощокі амазони (Amazona viridigenalis) та тонкодзьобі мишовії (Hylorchilus sumichrasti), а майже ендемічними його представниками, які також зустрічаються в сусідніх екорегіонах, — східні дрімлюги (Antrostomus salvini), мексиканські сичики-горобці (Glaucidium sanchezi), східні момоти (Momotus coeruliceps), мексиканські ворони (Corvus imparatus), чорночубі синиці (Baeolophus atricristatus), руді тремблери (Toxostoma longirostre) та мексиканські кардинали (Rhodothraupis celaeno).
Плазуни В річках та лагунах у віддалених частинах екорегіону зустрічаються центральноамериканські крокодили (Crocodylus moreletii) разом із кількома видами черепах, такими як месоамериканські черепахи (Trachemys venusta) та скорпіонові мулові черепахи (Kinosternon scorpioides), а також ендемічні мулові черепахи Еррери (Kinosternon herrerai) та (Terrapene mexicana). Ендеміками екорегіону також є деякі види ящірок, зокрема рідкісні (Ophisaurus incomptus) та печерні тропічні нічні ящірки (Lepidophyma micropholis), які зустрічаються лише у карстових печерах та їх околицях в передгір’ях Східної Сьєрра-Мадре, зокрема в горах Сьєрра-Кучарас та на півдні Тамауліпасу. Серед інших ящірок, що зустрічаються в екорегіоні, слід відзначити шовковистого аноліса (Anolis sericeus), райдужну амейву (Holcosus amphigrammus), рожевочереву колючу ігуану (Sceloporus variabilis), мексиканську шипохвосту ігуану (Ctenosaura acanthura) та (Laemanctus serratus)Lemos Espinal, J. A., Editor. (2015). Amphibians and Reptiles of the US-Border States. Texas A&M University Press. College Station, Texas. x, 614 pp. .
У вологих лісах екорегіону мешкає багато тропічних центральноамериканських змій, зокрема (Boa imperator), центральноамериканські індигові змії (Drymarchon melanurus), звичайні ременеподібні змії (Imantodes cenchoa), мексиканські змії-папуги (Leptophis mexicanus), (Oxybelis potosiensis) (Oxybelis potosiensis), руді полози (Pseudelaphe flavirufa), зелені полози (Senticolis triaspis), тропічні курячі змії (Spilotes pullatus) та смугасті равликоїди (Tropidodipsas fasciata). Деякі види змій, такі як мексиканські гачконосі змії (Ficimia olivacea), (Agkistrodon taylori) та (Crotalus totonacus), є майже ендемічними представниками екорегіону, які також зустрічаються у деяких сусідніх регіонах. Серед отруйних змій, поширених в регіоні, окрім останніх двох видів, слід також відзначити техаського коралового аспіда (Micrurus tener) та (Bothrops asper) або терціопело.
Земноводні Найпоширенішим видом саламандр в екорегіоні є (Bolitoglossa platydactyla) з родини безлегеневих саламандр (Plethodontidae), поширена на прибережних низовинах від південного Тамауліпасу до Теуантепецького перешийкаLemos Espinal, Julio A. and James R. Dixon. 2013. Amphibians and Reptiles of San Luis Potosi. Eagle Mountain Publishing, Inc. Eagle Mountain, Utah. xii, 300 pp. . Ареал південного підвиду Notophthalmus meridionalis kallerti майже повністю збігається з межами екорегіону вологих лісів Веракрусу. Існують також свідчення про присутність ізольованої популяції середніх сиренів (Siren intermedia) у водно-болотних угіддях центрального ВеракрусуRamirez-Bautista, A., O. Flores-Villela, and G. Casas-Andreu. 1982. New herpetological state records for Mexico. Bulletin of the Maryland Herpetological Society, 18(3): 167-169.. Загалом, незважаючи на те, що різноманіття саламандр та інших хвостатих земноводних у Мексиці є одним з найвищих у світі, ці тварини здебільшого зустрічаються у гірських районах країниDuellman, William E. 1999. Patterns of Distribution of Amphibians: A Global Perspective. Johns Hopkins University Press. Baltimore, Maryland. viii, 633 pp. .
Різноманіття жаб та інших безхвостих амфібій в регіоні є значно вищим. Серед поширених в екорегіоні видів слід відзначити (Incilius nebulifer), (Rhinella horribilis), (Leptodactylus fragilis), (Leptodactylus melanonotus), (Hypopachus variolosus) та мексиканську риючу жабу (Rhinophrynus dorsalis). У вічнозелених широколистяних лісах, поширених на прибережних низовинах Північного Веракрусу, також зустрічаються (Smilisca baudinii), (Tlalocohyla picta) та (Scinax staufferi)Duellman, W. E. 2001. The Hylid Frogs of Middle America, Vol. I & II. Contributions to Herpetology. Vol. 18. Society for the Study Amphibians and Reptiles. xvi, 1159 pp. .
Риби