Володимир Каранович (25 грудня 1899, м. Миколаїв, нині Львівська область — 24 січня 1958, Буенос-Айрес) — український лікар, доктор наук, громадсько-політичний діяч.

Біографія

Народився 25 грудня 1899 року в Миколаєві в родині греко-католицького священникаВолодимир Каранович mykolaiv.info. Івана Карановича (1856—13.07.1931)Шематизмъ всечестного клира гр. кат. митрополитальнои архидієцезіи Львовскои на рокъ 1899. — Львовъ: Изъ типографіи Ставропигійского Института подъ управлениемъ Осипа Данилюка. — 1899. — С. 198.Шематизм гр. кат. духовенства Львівської архиєпархії на рік 1932/33. — С. 205.. У 1917 р. закінчив українську академічну гімназію у Львові. Служив у лавах цісарсько-королівської армії під час Першої світової війни та в Українській галицькій армії під час польсько-української війни як четар. У польському полоні в таборі в Бересті перебував до 1921 року. Після звільнення розпочав у Віденському університеті вивчати медицину, закінчив навчання у Познані в 1926 роціJózef Krętowski. Ich pamięci. Straty osobowe lekarzy na Kresach Rzeczypospolitej w latach drugiej wojny światowej. — Białystok: Skryba, 2018, s. 100. ISBN 978-83-950874-0-0. . З 1927 р. був членом Українського лікарського товариства у Львові. Здобув спеціальність радіологія. Практикував в Університетській лікарні в Познані (1926—1931), потім у шпиталі загального профілю у Львові. Протягом 1928 р. він був лікарем у Стоянові (Радехівський повіт, Львівське воєводство)Lista lekarze uprawnionych do głosowania na 48 członków Rady Izby Lekarskiej Lwowskiej, których ma się wybrać w dniu 16 grudnia 1928. «Dziennik Urzędowy Województwa Lwowskiego», s. 13, Nr 2 z 15 czerwca 1928. та в Стеншеві (Познанський повіт, Познанське воєводство)Izby lekarskie. Wybory do Rady Izby Lekarskiej Poznańsko-Pomorskiej. — Nowiny Lekarskie, s. 656 (43), Nr 18 15.09.1928. Z Izb Lekarskich. «Nowiny Społeczno-Lekarskie», s. 595 (15), Nr 22 z 15 listopada 1928. .

З 1931 по 1944 рік працював у Сяноку. Мав приватну практикуEdmund Słuszkiewicz: Przewodnik po Sanoku i Ziemi Sanockiej. Sanok: Polskie Towarzystwo Tatrzańskie, 1938, s. 151. та очолював загальну лікарню СянікаEdward Zając, Szpital Powszechny w Sanoku., , s. 61. . Служив заступником міського лікаря в СяноціWojciech Sołtys, Zaludnienie, stosunki narodowościowe, wyznaniowe i zdrowotne, Pomiędzy wojnami światowymi 1918—1939, w: Sanok. Dzieje miasta. Praca zbiorowa pod redakcją Feliksa Kiryka, Kraków 1995, s. 554. . За дорученням Муніципального управління охорони здоров'я слідкував за станом здоров'я школярівEdward Zając, Szpital Powszechny w Sanoku, Szpital Specjalistyczny w Sanoku, s. 70. . Надавав медичну допомогу вихованцям Товариства польської охорони християнських дітейEdward Zając, Organizacje o charakterze gospodarczym, społecznym, kulturalnym i sportowym / Pomiędzy wojnami światowymi 1918—1939, w: Sanok. Dzieje miasta, Praca zbiorowa pod redakcją Feliksa Kiryka, Kraków 1995, s. 603. . До 1939 р. він також працював у торговельній школі (пізніше приватна комісія купецької молодшої школи Спілки польських учителів у Сяноці), будучи шкільним лікаремWojciech Sołtys: Dwuletnia Szkoła Handlowa — Gimnazjum Kupieckie (1925—1939). W: Księga pamiątkowa szkół ekonomicznych w Sanoku 1925—1995. Sanok: 1995, s. 25. ISBN 83-903469-0-7. Grono pedagogiczne w okresie 1925—1939. W: Księga pamiątkowa szkół ekonomicznych w Sanoku 1925—1995. Sanok: 1995, s. 310. ISBN 83-903469-0-7. Edward Zając, Oświata i szkolnictwo. Życie kulturalne. Szkolnictwo podstawowe i średnie. Nauczycielski ruch związkowy, Pomiędzy wojnami światowymi 1918—1939, w: Sanok. Dzieje miasta. Praca zbiorowa pod redakcją Feliksa Kiryka, Kraków 1995, s. 573. . До 1939 р. був членом Львівської лікарської палатиLista członków Lwowskiej Izby Lekarskiej uprawnionych do głosowania do Rady Izby w dniu 17 grudnia 1939 r.. «Dziennik Urzędowy Izb Lekarskich», s. 19, Nr 8 z 1939. . Був активним членом українських організацій СянокаWojciech Sołtys: Dwuletnia Szkoła Handlowa — Gimnazjum Kupieckie (1925—1939). W: Księga pamiątkowa szkół ekonomicznych w Sanoku 1925—1995. Sanok: 1995, s. 27. ISBN 83-903469-0-7. , зокрема Товариства «Просвіта»Włodzimierz Marczak. «Ukrainiec w Polsce». «Tygodnik Sanocki», s. 6, Nr 10 z 11 marca 1994. . Належав до сяноцького осередку Українського національно-демократичного об'єднання (УНДО) (інші активісти – адвокати д-р Степан Ванчицький як лідерWojciech Sołtys, Stosunki społeczno-polityczne, Pomiędzy wojnami światowymi 1918—1939, w: Sanok. Dzieje miasta. Praca zbiorowa pod redakcją Feliksa Kiryka, Kraków 1995, s. 564. , д-р Василь Блавацький, д-р Евген Шатинський, Ленчик, суддя Іван Белей і доктор ЛемішкоWłodzimierz Marczak: Ukrainiec w Polsce: Dole i niedole w PRL-u. s. 76. . У 1934 р. очолив музей «Лемківщина» в Сяноці (тоді українці почали будувати народний музей)«Ukraińcy» budują dom w Sanoku. «Kurier Powszechny», s. 4, Nr 254 z 15 września 1934. . Очолював Український народний дім у СяноціФранц Коковський. Східними межами Лемківщини. Львів: Бібліотека Лемківщини, 1937, с. 13..

Його описували як принципового українця Wojciech Sołtys: Dwuletnia Szkoła Handlowa — Gimnazjum Kupieckie (1925—1939). W: Księga pamiątkowa szkół ekonomicznych w Sanoku 1925—1995. Sanok: 1995, s. 26. ISBN 83-903469-0-7. . У 1930-х роках у Сяноку проживав на вулиці Яна III СобєськогоWykaz firm handlowych, przemysłowych, rzemieślniczych i wolnych zawodów miasta Sanoka, Zagórza, Rymanowa, Mrzygłoda, Bukowska 1937/8 : Informator Chrześcijański. Sanok: Krakowska Kongregacja Kupiecka. Oddział Sanok, 1938, s. 5. 6Spis Abonentów sieci telefonicznych Państwowych i Koncesjonowanych w Polsce (z wyjątkiem m. st. Warszawy) na 1938 r.. Warszawa: Państwowe Przedsiębiorstwo «Polska Poczta, Telegraf i Telefon», 1938, s. 622. Książka telefoniczna. 1939. s. 706. .

Після вибуху Другої світової війни, поразки польського війська та вступу німців до Сянока новим бурмістром міста став д-р Степан Ванчицький, а до української міської управи увійшли д-р Володимир Каранович, д-р Василь Блавацький і Степан ЦарAndrzej Romaniak: W 70 rocznicę sanockiego września. sanok24.pl, 2009-09-01. . Надалі продовжував проживати у СяноціAmtliches Fernsprechbuch für den Distrikt Warschau (Urzędowa Książka Telefoniczna dla Dystryktu Warschau 1942). Warszawa: Deutsche Post Osten (Niemiecka Poczta Wschód), 1942, s. 4. і лікувати в лікарніEdward Zając, Szpital Powszechny w Sanoku, Szpital Specjalistyczny w Sanoku, s. 78. . Обіймав посаду окружного лікаря в Сяноці ((Haupt)Kreisarzt) з офісом за адресою Sobieskistrasse 2Amtliches Fernsprechbuch fűr das Generalgouvernement. Deutsche Post Osten, 1940, s. 35. Amtliches Fernsprechbuch fűr das Generalgouvernement. Deutsche Post Osten, 1941, s. 59. Amtliches Fernsprechbuch fűr das Generalgouvernement. Deutsche Post Osten, 1942, s. 79. Franciszek Oberc. Nr 8: Samorząd Gminy Miasta Sanoka 1867—1990. Okupacyjna administracja Sanoka 1939—1944. «Zeszyty Archiwum Ziemi Sanockiej», s. 96, Sanok: 2008. Fundacja «Archiwum Ziemi Sanockiej». ISSN 1731-870X. .

З підходом Східного фронту влітку 1944 р. і під час відступу німців покинув СянікEdward Zając, Szpital Powszechny w Sanoku, Szpital Specjalistyczny w Sanoku, s. 82.. Він поїхав до Відня, де працював науковим співробітником як асистент Центрального радіологічного інституту до 1946 року. У 1947 р. емігрував до Аргентини. Спочатку працював лікарем у провінції Формоза, а з 1957 року — в Буенос-Айресі. Публікувався в медичній літературі.

Помер 24 січня 1958 року в Буенос-Айресі, поховали на місцевому кладовищі Ла Чакаріта.

Родина

Дружина — Катерина Стернюк (1905—1988), їхні діти — Ігор (1930—1976) та Наталія (1937–)Володимир Каранович uk.rodovid.org..

Примітки

Джерела Володимир Каранович mykolaiv.info. Володимир Каранович uk.rodovid.org.