152-га окрема єгерська бригада імені Симона Петлюри — з'єднання Сухопутних військ Збройних Сил України чисельністю в бригаду. Входить до складу 21-го армійського корпусу.
Бригада почала своє формування у вересні 2023 року як механізована. Через слабке командування, слабке поповнення особового складу та інші причини бригада декілька разів змінювала структуру і не змогла працювати злагоджено. У серпні 2024 року воювала на Курщині у другій лінії, її підрозділи часто придавалися іншим з'єднанням. У вересні 2024 року бригаду перевели на Покровський напрямок, де на початковому етапі її підрозділи також діяли у складі інших з'єднань.
Після перегрупування у 2025 році підрозділи бригади були зведені разом, а бригада отримала власну смугу відповідальності. Відтоді вона веде оборонні бої на Покровському напрямку; у 2026 році підрозділи бригади діяли, зокрема, в районі Удачного та Котлиного.
Історія Про створення бригади Forbes повідомив у середині жовтня 2023 року. Тоді створювалися п'ять нових механізованих бригад у складі Сухопутних військ Збройних Сил України. Видання написало, що бригада створювалася з досвідчених офіцерів та сержантів з існуючих бригад, які вже служили на фронті, ще 2000 мали бути новобранцями. За припущенням видання, метою бригади мала бути допомога в українському контрнаступі у 2024 році або оборона проти російського наступу. Видання не розуміло, звідки бригада отримає техніку, необхідну саме для штату механізованої бригади, а не піхотної чи мотопіхотної, і припускало, що ці бригади можуть не отримати нову техніку і будуть змушені воювати на старій, радянських часів.
Наприкінці 2024 року Слідство.Інфо опублікувало статтю-розслідування, яка показувала іншу картину. Бригада почала формуватись у вересні 2023 року як механізована, але до виходу на бойові позиції у серпні 2024 року бригада встигла побувати піхотною, ще раз механізованою, і прибути на кордон Сумщини та Курщини вже єгерською. Вищим командуванням бригади призначили трьох колишніх працівників військкоматів: комбрига Максиміва, начальника штабу Сіроштана і заступника Холодова, оскільки у серпні 2023 року РНБО ухвалило рішення про звільнення усіх керівників обласних ТЦК. Бригада не змогла провести злагодження, у ній постійно були конфлікти і проблеми з особовим складом. Офіцер 152-ї бригади згодом сказав, що керівництву бригади бракувало військовослужбовців із досвідом: «Це були люди з посад воєнкомів, з тилових посад. Хто завгодно, але не досвідчені офіцери».
У квітні 2024 року призначили нового начальника штабу бригади Ігоря Захарова, і після цього понад 10 офіцерів бригади в різному званні або перевелись, або хотіли перевестись в іншу частину через конфлікти з ним. Причиною конфліктів згідно з заявами деяких з цих офіцерів стала неадекватна та агресивна поведінка Захарова, в тому числі із застосуванням фізичної сили, виданням ним наказів, що призводили до загибелі офіцерів.
У серпні 2024 року, з вкотре новим складом, в бригаді почалося чергове злагодження, але пройти його встигли лише на рівні взводів, бо прийшов наказ висуватись на Курщину. Бригада вже вдруге називалася механізованою. Бригада зайняла другу лінію оборони, частково діяла самостійно, частково окремі її сили придавались іншим підрозділам. За словами офіцера бригади: «Рази чотири повністю обнуляли рядовий і сержантський склад. Через це боєздатність бригади була на досить низькому рівні».
На початку вересня 2024 року бригада відбула на Покровський напрямок і там була перейменована на «єгерську». Але на смугу бойового зіткнення так повноцінно і не вийшла, натомість піхоту 152-ї знову постійно придавали до різних інших підрозділів. Бійців бригади часто відправляли на завдання навіть без бойових розпоряджень. Коли бійців почали придавати іншим підрозділам, проблема СЗЧ на фронті набула масового характеру. Бригада оголошувала збір коштів на позашляховик.
10 жовтня 2024 року, Генштаб Збройних Сил України спростував російські чутки про зникнення бригади, включаючи командира, під час боїв на Покровському напрямку у Донецькій області.
На грудень 2024 року бійці бригади були придані до 15-ти різних інших підрозділів.
З січня 2025 року бригада отримала ділянку для стримування атак ворога на Покровському напрямку, зокрема, смугу відповідальності між населеними пунктами Котлине та Удачне. Завданням бригади було недопущення прориву противника до траси, що веде на Покровськ з Павлограда, при цьому логістику ускладнював контроль неба з боку окупантів. Наприкінці листопада 2025 року командир батальйону безпілотних систем бригади Олег Іванов оцінив оборону міста як стійку, зазначивши, що за поточних темпів просування російським військам знадобиться щонайменше рік для захоплення Покровська.
23 червня 2025 року бригаду очолив полковник Валерій Лис.
1 жовтня 2025 року, під час урочистостей з нагоди святкування Дня захисників і захисниць України, командир 152-ї окремої єгерської бригади полковник Валерій Лис отримав з рук Президента України — Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України Володимира Зеленського Бойовий прапор, що стало визнанням бойових заслуг бригадиПротягом більш ніж року бригада веде активні оборонні дії на Покровському напрямку. Взимку 2025—2026 років через високу інтенсивність застосування ворожих безпілотників логістика та ротація особового складу на передовій були вкрай ускладнені. Відомий випадок, коли військовослужбовці 152 ОЄБр безперервно утримували передовий двомісний бліндаж поблизу Покровська протягом 100 днів — з 8 листопада до 15 лютого (замість запланованого одного місяця). Зокрема, лейтенант Олександр Безюмент та його побратим виживали в умовах критичного браку провізії, здобуваючи питну воду з розтопленого снігу. Термінал супутникового зв'язку Starlink бійці заживлювали акумуляторами, знятими зі збитих неподалік російських дронів. Протягом усього часу перебування на відрізаній позиції єгері успішно утримували рубіж та відбивали постійні атаки ворожої піхоти.
У ході відбиття ворожих штурмів військовослужбовці бригади регулярно беруть у полон російських військових, поповнюючи обмінний фонд. Окрім громадян РФ, серед полонених трапляються й іноземні найманці. Зокрема, у лютому 2026 року бійці бригади захопили в полон 31-річного громадянина Колумбії. За його свідченнями, він прибув до Росії на заробітки, проте через обман та маніпуляції російської влади був примусово відправлений на передову для штурму українських позицій.
Станом на травень 2026 року підрозділи бригади продовжують успішно утримувати визначені рубежі, зокрема в районі населених пунктів Котлине та Удачне.
26 травня 2026 року, згідно Указу Президента України № 439/2026, бригада відзначена Почесною відзнакою «За мужність та відвагу»Указ Президента України № 439/2026 від 26 травня 2026 року «Про відзначення почесною відзнакою „За мужність та відвагу“».
Почесна назва 6 грудня 2025 року бригада отримала почесну назву — імені Симона Петлюри — Головного отаману військ Української Народної Республіки (УНР).
Після присвоєння цього найменування за військовослужбовцями бригади закріпилася назва «нові петлюрівці».
100-ті роковини загибелі Симона Петлюри У травні 2026 року, з нагоди 100-х роковин від дня загибелі патрона бригади Симона Петлюри, військовослужбовці 152 ОЄБр долучилися до пам'ятних заходів у Полтаві. Водночас пам'ять видатного державного діяча було урочисто вшановано у Парижі на цвинтарі Монпарнас, де він похований. Під час меморіальних заходів за участю української громади, дипломатів та військових також було освячено бойове знамено бригади.
Структура штаб 1 єгерський батальйон 2 єгерський батальйон 3 єгерський батальйон стрілецький батальйон батальйон безпілотних систем «11:11» батальйон матеріального забезпечення батальйон управління ремонтно-відновлювальний батальйон зенітно-ракетний дивізіон самохідний артилерійський дивізіон танкова рота розвідувальна рота інженерно-саперна рота рота радіоелектронної боротьби медична рота рота протитанкових ракетних комплексів артилерійська батарея батарея артилерійської розвідки взвод радіаційного, хімічного, біологічного захисту взвод управління начальника ППО взвод безпілотних наземних систем вогневої підтримки взвод забезпечення група інструкторів
Батальйон безпілотних систем «11:11» Батальйон був сформований разом зі створенням 152-ї окремої єгерської бригади восени 2023 року. На початку 2025 року підрозділ було розширено, і він отримав нову офіційну назву — «11:11»
Батальйон бере активну участь у бойових діях, зокрема на Покровському напрямку. Станом на літо 2025 року його бійці виконують завдання з оборони визначених рубежів у Донецькій області, прикриваючи фронт протяжністю близько 15 км.
Назва батальйону має корінь від слова з Єремії: «Я спроваджу на них лихо, від якого вони не зможуть утекти. Коли вони кликатимуть мене на допомогу, я не буду їх слухати» (Єремії 11:11, «Переклад нового світу»).
Батальйон використовує озброєнням FPV-дрони і Heavy Shot. Також використовуються НРК — логістичні, вогневі та інженерні.
У вересні та жовтні 2025 року батальйон посів відповідно 33-тє та 36-те місця у щомісячному рейтингу підрозділів безпілотних систем Сил оборони України, оприлюдненому командувачем Сил безпілотних систем ЗСУ Робертом Бровді.
Оснащення Kirpi Browning РПГ-7 M114A1 2С1 «Гвоздика» 2С22 «Богдана» 2А65 «Мста-Б» БПЛА коптерного типу (FPV-дрони, FPV-дрони на оптоволокні, DJI Mavic, DJI Matrice, Vampire, Heavy Shot) БПЛА літакового типу (Блискавка) НРК — логістичні, вогневі та інженерні
Командування
Командири з 2023: полковник Максимів Юрій Степанович з 23.06.2025 по теперішній час: полковник Лис Валерій Валерійович
Начальники штабу з 09.2023 до 03.2024: полковник Сіроштан Олексій Олександрович з 04.2024 до 02.2025: підполковник Захаров Ігор Анатолійович з 03.04.2025 по теперішній час: полковник Хаїнський Богдан Олександрович
Втрати
Нагороджені
Найвищими державними нагородами відзначені:
Котенок Сергій Миколайович — молодший сержант. Герой України (2026).
Дрозденко Сергій Володимирович — підполковник. Орден Богдана Хмельницького III ступеня (2026).
Іванов Олег Сергійович — підполковник. Орден Богдана Хмельницького III ступеня (2026).
Македон Олександр Степанович — молодший сержант. Орден «За мужність» III ступеня (2025). Традиції
При створенні, за повідомленням бригади, вона перебрала традиції Лицарів Залізної Остроги — символіку, девіз, історичну пам'ять.
6 грудня 2025 року бригада отримала почесне найменування на честь Симона Петлюри, Головного отамана військ Української Народної Республіки (УНР).
Емблема бригади (з 23.09.2023 по 10.10.2025) На колишній емблемі бригади, затвердженій 7 лютого 2024 року, зображено синьо-золоту кокарду Українських Січових Стрільців над острогою, що відтворює головну відзнаку «Ордену Залізної Остроги», що його було засновано в листопаді 1916 року. Над щитом емблеми розташовано стрічку з гаслом «Не сміє бути в нас страху», що є першим рядком пісні Романа Купчинського, написаної для «Ордену Залізної Остроги»
Емблема бригади (з 10.10.2025 — по теперішній час) Нова емблема бригади затверджена 10 жовтня 2025 року. Зірка Залізної Остроги переходить на новий шеврон, адже символізує пам'ять про всіх, хто зі щитом або на щиті. Про тих, чиї імена вплетені в історію бригади, а подвиг у саме поняття мужності. Кинджал на емблемі — це оберіг воїна, знак того, що він здатен боронити не лише зброєю, а й духом. Дубовий листок символізує мужність, незламність, силу духу та стійкість. Адже дуб для єгеря — це дерево воїнів і героїв, глибоко вкорінене у традиції. Гасло бригади «Не сміє бути в нас страху» — контрольована сила, коли відвага поєднана з дисципліною та честю.
Посвята в єгері