Переволочанський перевіз - один із давніх перевозів через річку Дніпро, який розташований на шляху між Правобережною та Лівобережною Україною, Запоріжжям та Кримом. Приблизний маршрут - від Переволочної на Саксагань, Базавлук, Солону, в Нову Січ, а потім з правого берега Дніпра на лівий, до Кримського шляху.
Згадується в Конституції Пилипа Орлика. Також Дніпро увесь згори від Переволочної вниз, перевіз Переволочанський і саме місто Переволочну з містом Керебердою, і ріка Ворскло із млинами, які є в Полтавському полку, і козацьку фортецю із належним до неї, має ясновельможний гетьман, а по ньому наступні наслідники того гетьманського уряду зберегти при Запорозькому війську, згідно давніх прав та привілеїв, нікому з духовної і світської влади не допускаючи і не дозволяючи забивати й будувати там, на Дніпрі, від Переволочної єзів, заводити ставів та ловитов рибних, особливо в полі мають належати на вічні часи ріки, річки та всілякі прикмети аж по самий Очаків не до кого іншого, тільки до низового Запорозького війська.
Історія Діяв переважно у 2-й половині 17 - 18ст. Одержав назву від урочища Переволока на лівому березі, де з часом виникла слобода Переволочна. Перевіз захищала Переволочанська фортеця. { "type": "FeatureCollection", "features": [
"type": "Feature", "properties": {"marker-color": "#cf1232"}, "geometry": { "type": "Point", "coordinates": [ 34.0500, 48.8575 ]
] }На правому березі закінчувався в урочищі Мішурін Ріг (згодом запорізький зимівник та слобода) де під час російсько-турецької війни 1735 - 1739р для прикриття Переволочанського перевозу було споруджено Мишурино-Різький ретраншемент.
Судячи з даних по Переволочній з початку 1760-х рр. на перевозі могло бути 5-6 поромівТищенко М. Форпости, митниці та карантини на західньому пограниччі… – С.82-83.
У 80-х рр. 18ст. почав втрачати значення, однак продовжував діяти до початку 20ст.
Остаточно припинив існування після утворення Дніпродзержинської ГЕС.
Економічна складова У кінці 17ст грошові й митні прибутки від перевозу, які збирав гетьманський "дозорца" складали в середньому 12тис. "золотих" щорічно.
У 1-й половині 18ст. прибутки від перевозу збирав комендант Переволочанської фортеці, а згодом митний комісар.
У 1972 році перевіз було передано у відкуп приватним власникам, за 1670 карбованців щорічно.
З джерел відомо що в червні 1724 р. через Кременчуцьку, Переволочанську та Лялинську застави проїхали 1479 господарів (за декількома винятками то були чумаки), які представляли переважно ЛівобережжяСлабєєв І.С. З історії первісного нагромадження капіталу на Україні (Чумацький промисел і його роль у соціально-економічному розвитку України XVIII-XIX ст.). – К., 1964. – С.26.. 806 возів везли сіль із-за кордону (близько 67 тис. пудів). За обрахунками І.Слабєєва, загальна кількість ввезеної солі за сезон (травень-жовтень) могла тоді на цих трьох заставах становити 500-600 тис. пудів (8-9,6 тис. тонн).
З утворенням Нової Сербії прибутки з перевозів російський уряд спрямував на утримання полків новосербів. У 1755 р. на це планувалось отримати з Переволочанської митниці 24 148 руб.Про утримання новосербських полків з прибутків від митних зборів також справу 1759 р.: ЦДІАУК. – Ф.59. – Оп.1 (т.ІІІ). – Спр.3293
Цікаві факти В Центральному державному історичному архіві України в "Похідній канцелярії гетьмана Кирила Розумовського" зберігається маловивчена справа "Дело о Переволочанском перевозе и находящихся при нём рыбных ловлях" яке охоплює період 1752 - 1755 рокі та містить 129 сторінок.
Примітки