Говори Курсько-Орлівської групи є центральною групою південноруської говірки. Зі сходу та заходу межує з перехідними міжзональними групами південноруської говірки.

Фонетика

В області приголосних Наявність фрикативного /ɣ/, на місці північноруського і літературного змичного /г/. Опозиція за дзвінкістю/глухістю /ɣ/ — /х/. Відсутність губно-зубного звуку /ф/. Вимова /хв/ і /х/ на місці /ф/: хвартук, хворма, конхета, шахванер, кохта тощо. Як наслідок відсутність оглушення /в/ і /ф/ наприкінці слів. Заміна /хв/ на губно-губне /ф/: фост, фалити. Часта вимова на місці /в/ губно-губних /у/, /w/, /ув/, або голосного /у/ в західній та центральній групі: праўда, унук, оўса, уремя, усех, домоў, столоў, ув армию, ува сне, увашли.

Епентетичні (протетичне) /в/ або /ў/ перед /о/ і /у/ (особливо ударними): во́кна, ву́лица, ву́тки. Затвердіння м'яких губних /м, б, п, в~ў/ на кінці слів: любов, голуп, сем. «Щокання» і «сокання» — вимова на місці ч м'якого /ш'/ і на місці /ц/ — /с/: щай, ущениса, куриса, шо. Вимова «щ», «сч», «ждж» як довгих м'яких /ш'ш'/ і /ж'ж'/ чи твердих /шш/ і /жж/. Відсутність дзекання і цекання — відсутність свистячого призвука у м'яких /д'/ і /т'/. Прогресивне асимілятивне пом'якшення /к/ після м'яких приголосних: Ванькя, Петькя, Санькя.

У першому передударному складі

Акання — нерозрізнення ненаголошених /о/ і /а/ в першому предударному складі. Акання дисимілятивне (розподібнення ударного та передударного голосних): травинкою — травою — тръва; вадичка — вадою — въда. Якання — вимова /а/ на місці голосних /е/, /о/ та /а/ в першому передударному складі після м'яких приголосних. Якання дисимілятивне: пято́к — пита́к, сяло́ — сила́, стя́ной — стина́. А також характерна вимова: тебе — тябе, меня — мяне. Ікання — вимова /і/ на місці голосних /е/, /о/ та /а/ в першому передударному складі після м'яких приголосних в частині говірки: піто́к, сіла́, стіна́.

У заударних і другому (і далі) передударному складах Ікання — в більшості говорів вимова /і/ на місці ненаголошених /е/, /о/ та /а/ після м'яких приголосних замість прийнятого літературного редукованого /ь/: вы́нис, вы́тину, по́иса, вы́види, о́зиро, за́иц, ме́сиц тощо. Акання — у частині говорів вимова /а/ на місці ненаголошених /о/, /а/ або /и/ після твердих приголосних замість прийнятого літературного редукованого /ъ/ чи /и/: ко́лас, хо́лад, малако́, стараны́, вы́мал, вибал. Икання — у деяких говорах вимова /и/ на місці ненаголошених /о/, /а/ після твердих приголосних: колис, холид, милако, стирани.

Морфологія

Дієслово Закінчення дієслів 3 ос. од. числа —ть, що відбивають давньоруське —ть, замість північноруського та літературного —т: він несеть, вона идеть. Закінчення дієслів 3 ос. мн. числа —ть, замість північноруського та літературного —т: вони несуть, вони йдуть, вони сидять, вони косють, вони пишуть. Закінчення дієслів 3 ос. мн. числа I відміни -ють замість -ят: видють, просють, носють, люблють, парють тощо. Закінчення дієслів 2 ос. од. -тя замість -те: ви несётя, ви любитя. Форма перфекта на -ши/-вші: Дівчина приїхавши. Наявність простого майбутнього часу недоконаного виду, що утворюється за допомогою збільшення додаткової приставки (по-, поза- або поза-) до форми теперішнього часу. Утворення давноминулого часу (плюсквамперфекта) за допомогою збільшення додаткової приставки до форми минулого часу досконалого виду (позагризла) або подвоєння приставки цієї форми (поповилізли).

Займенники

Форми займенників мене, тобі, собі (з різними формами редукції: мяне, табе та ін., див. вище), що відображають давньоруські мене, тобѣ, собѣ. Форма займенника 3 ос. од. числа чоловік. р. йон. Займенники єнтот, єнта, єнто, єнти (чи з початковим е-) зі значенням «далекий»: Он енти (ті) хати. Енті (ті) жилі баɣата. Трирядова форма вказівних займенників є нехарактерною як для української, так і для літературної російської мови.

Іменник та прикметник Закінчення іменників сер. р. в ім. та ор. відмінках -я замість -е: поля, воскресенья. Вимова закінчень род. відмінка -его, -ого через фрикативне /ɣ/, а чи не через /в/. Закінчення ім. відмінка мн. числа іменників середнього роду на -і/-ы: сёлы, о́кны, по́лы. Іменники середнього роду з ненаголошеними закінченнями відмінюються як іменники жіночого роду, тобто відносяться до I відміни: из мя́сы, к мя́се, мя́су, с мя́сой. Інверсія форм родового і давального/місцевого відмінків іменників I відміни — у Лене (род. від.), але к Лены (дав. відмінок).

Інше Форми прислівників де, коли, тоді: йде, йде, ка(ɣ)да, тада. Форми прийменників і приставок ув, уво: ува сне́, ув Олени, увашла́, увле́сть. Слово мышь чоловічого роду мыш: мыш пробіг (миша пробігла), мыш уловив (миша спіймав). Вживання у розмовному мовленні конструкції типу «рятувальниками дітей знайшли».

Примітки

Література

Тихонов В. В. В поисках курско-орловского диалекта древнерусской народности: дискуссия 1950 года по языкознанию и изучение древнерусской народности в советской исторической науке // Вестник Удмуртского университета. История и филология. — 2015. — Т. 25, № 4. — С. 58—62.

Словники