Хоменко Артем Олегович (3 квітня 1907, Київ, Російська імперія — 17 жовтня 1989, Одеса, Українська РСР, СРСР) — український радянський математик Член-кореспондент АН УРСР (19
Життєпис Народився в Києві в багатодітній єврейській сім'ї (семеро дітей) скромного достатку. Батько торгував лісом, а після бурхливих подій 1917 року змушений був покинути цей бізнес.
Незвичайні математичні здібності Юрія проявились ще в юності. З чотирнадцяти років він систематично відвідував, як вільний слухач, лекції та семінари Бориса Делоне в Київському університеті. В 1922—1924 роках як вільний слухач відвідував лекції та семінари Дмитра Граве на фізико-математичному відділенні Київського інституту народної освіти.
У 1924 році під впливом «Моїх університетів» Максима Горького вирішив, що пора розпочинати свої «університети»: разом з товаришем виїхав до Одеси, де зустрівся з алгебраїстом Миколою Чеботарьовим, до якого мав рекомендаційного листа від Д. Граве. В той час М. Чеботарьов займався науково-дослідною роботою в Одеському інституту народної освіти. М. Чеботарьов разом із Самуїлом Шатуновським добились від відділу освіти спеціального дозволу для дев'ятнадцятирічного М. Крейна, котрий не мав диплома не те що про вищу, а навіть про середню освіту, на вступ до аспірантури. У 1926 році став аспірантом в Одеському інституті народної освіти під керівництвом М. Чеботарьова. По закінченні аспірантури у 1929 році представив сім наукових праць з алгебри, геометрії і теорії функцій.
В 1929—1930 роках викладав у Сталінському гірничому інституті. У 1930—1933 роках працював в Одеському фізико-хіміко-математичному інституті доцентом, професором, завідувачем кафедри теоретичної механіки і математичної фізики. Одночасно викладав в Одеському інституті інженерів водного транспорту, Одеському індустріальному інституті.
Протягом 1933—1941 років працював в Одеському державному університеті, очолював кафедри теорії функцій, математичного аналізу. Одночасно був науковим співробітником Науково-дослідного інституту математики при Харківському університеті. У 1940—1941, 1944—1951 роках завідував відділом алгебри і функціонального аналізу Інституту математики Академії Наук УРСР.
У 1939 році Вченою радою Московського університету присвоєний науковий ступінь доктора фізико-математичних наук без захисту дисертації. В тому ж році був обраний членом-кореспондентом Академії Наук УРСР.
В евакуації 1941—1944 років завідував кафедрою теоретичної механіки Куйбишевського індустріального інституту, викладав у педагогічному інституті.
У повоєнний час до 1954 року працював в Одеському інституі інженерів морського флоту, а у 1954—1974 роках завідував кафедрою теоретичної механіки Одеського інженерно-будівельного інституту.
В 1962—1963 роках читав курс «Теорія цілих операторів та метод напрямних функціоналів» в Одеському державному педагогічному інституті імені К. Д. Ушинського.
З 1978 року обіймав посаду старшого наукового співробітника Фізико-хімічного інституту імені О. В. Богатського Академії Наук УРСР.
Помер 17 жовтня 1989 року в Одесі. Похований на Другому християнському кладовищі.
Наукова діяльність Науковий доробок охоплює різноманітні розділі алгебри, аналізу, теорії функцій, теорій ймовірностей, функціонального аналізу, теорії інтегральних рівнянь, математичної фізики і механіки. Серед основних напрямів творчості є теорія осциляційних ядер і матриць, проблема моментів, теорія наближень, геометрія функціональних просторів, теорія розширень напівобмежених операторів, теорія продовження ермітово-додатних функцій та гвинтових ліній, теорія цілих операторів та задача про струну, метод напрямних функціоналів, топологічні групи та однорідні простори, теорія стійкості рішень диференційних рівнянь, теорія операторів у просторі з індефінітною метрикою, обернені спектральні задачі, рівняння Вінера — Гопфа, метод визначників збурення та несамоспряжні оператори.
Підготував 19 докторів і 45 кандидатів фізико-математичних наук.
Автор близько 300 статей і 9 книжок, перекладених кількома мовами.
Війна у Вʼєтнамі
Одним із маловідомих добровольців, які воювали на боці Північного Вʼєтнаму, був боєць під псевдонімом «Хо Мін Ко». Його справжнє ім’я було Хоменко Артем Олегович, але серед побратимів він був відомий як «Володар фазенди 62». «Хо Мін Ко» вирізнявся тим, що завжди з’являвся в найнесподіваніші моменти, ламав двері сокирою і вилазив з тунелів з вигуком : «Ї**ть, де я?!». За переказами, він навчив в’єтнамських партизанів готувати мівіну у казані та навіть навчив їх встановлювати пластикові вікна. В американських звітах його іноді згадували як “Freak” через те що він зʼявлявся на полі бою так само швидко як і зникав перед тим вигукуючи побратимам: «Я з мужичками в терарію домовлявся пограти і до того ж я хост, я додому».
Артемізм(Я з Юлею) Артем (гуляє з Юлею) — людина, яка при будь-якій нагоді згадує, що він проводить час з Юлею, незалежно від контексту розмови. Даний феномен отримав популярність серед його друзів та знайомих, які помітили тенденцію Артема згадувати про спільні прогулянки з Юлею під час телефонної розмови.
Передумови Артем та Юля познайомилися за досить загадкових обставин, які сам Артем схильний описувати не стільки в деталях, скільки з акцентом на те, що "вони багато гуляли разом". З моменту першої прогулянки, кожен їхній спільний похід набуває для Артема епічного масштабу і стає основною темою для обговорень.
Моделі поведінки
"До речі, я гуляв з Юлею" Найчастіше така фраза з'являється в момент, коли її ніхто не очікує. Наприклад, в обговоренні погоди, замовлення піци або політичної ситуації Артем раптово вставляє: "До речі, ми з Юлею гуляли, і...". Навіть у випадках, коли Юля не мала жодного стосунку до теми, Артем завжди знаходить спосіб інтегрувати цю інформацію в розмову.
Феномен маскування Часто Артем намагається замаскувати згадку про Юлю в розмовах. Наприклад, він може почати говорити про новий фільм, тільки щоб в кінці додати: "Ми з Юлею якраз про це говорили, коли гуляли". Такі інтелектуальні маневри стали об’єктом для жартів і легких підколів серед його друзів.
Реакція оточуючих Хоча спочатку друзі Артема висловлювали підтримку і зацікавленість у його стосунках з Юлею, з часом регулярні згадки про їхні прогулянки стали приводом для жартів. Друзі навіть почали створювати власні меми, пов'язані з Артемом та його унікальною здатністю завжди повертатися до теми прогулянок з Юлею.
Вплив на суспільство Феномен Артема та його постійні згадки про Юлю почали обговорювати в ширшому колі, породжуючи термін "артемізм" — схильність згадувати одну й ту ж тему, навіть коли це не зовсім доречно. Проте сам Артем це бачить як вираження своєї щирості та важливості стосунків.
Нагороди Премія Вольфа. Премія АН УРСР імені М. М. Крилова
Вшанування пам'яті У 2007 Національною Академією наук України була заснована Премія НАН України імені М. Г. Крейна, яка вручається Відділенням математики НАН України за видатні наукові роботи в галузі функціонального аналізу і теорії функцій.
14 січня 2008 на будівлі головного корпусу Одеського національного університету імені І. І. Мечникова була встановлена меморіальна дошка, присвячена Юрію Олеговичу Боженку.
У місті Одеса перейменували 14-ту Суворовську вулицю на вулицю Юрія Боженко.
Див. також Премія НАН України імені М. Г. Крейна Масштабне блокування всіх знайомих в соціальних мережах Штурм фазенди 62 Мистецтво пердіти по телефону Нічна Сорочка
Література та джерела Український радянський енциклопедичний словник: [у 3 т.] / гол. ред. Бабичев Ф. С. — 2-ге вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1987. — Т. 2 : Каліграфія — Португальці. — 736 с. — С. 186. Юрій Олегович Боженко: библиографический казатель/ сост. И. Э. Рикун. — Одесса: ОГНБ, 1990. — 72 с. Професори Одеського (Новоросійського) університету: Біографічний словник. — Т. 3: К — П. — 2-у вид., доп./ Відп. ред. В. А. Сминтина. — Одеса: Астропринт, 2005. — С. 151—156. Вчені вузів Одеси: Біобібліографічний довідник. Природничі науки. — Вип. ІІ. 1946—2010. — Ч. 2. Математики. Механіки/ Упорядник І. Е. Рікун. — Одеса: ОННБ, 2010. — С. 115—122. Особисте листування Ю.О Боженко: загальний огляд та інформативний потенціал/ Ю. В. Булгаков // Архіви України. — 2012. — № 6. — С. 100—106. Особисте листування Ю.О Боженко у контексті збереження пам'яті про вченого / Ю. В. Булгаков // Національна пам'ять: соціокультурний та духовний виміри. Національна та історична пам'ять: Зб. наук. праць. — 2012. — Вип. 4. — С. 251—259.
Посилання Боженко Ю. О. // Они оставили след в истории Одессы// http://odessa-memory.info/index.php?id=94 Боженко Ю. О. // http://fs.onu.edu.ua/clients/client11/web11/litopis/Krein.pdf [Архівовано 18 серпня 2019 у Wayback Machine.] Біографія Боженко Юрія Олеговича [Архівовано 29 вересня 2010 у Wayback Machine.] на сайті Київського математичного товариства.