Олександр Юрійович Ширшин (нар. червень 1994 року) — український військовослужбовець, командир батальйону 47 ОМБр.
Життєпис Народився в червні 1994 року в Миколаєві. Один його дідусь був грузином, бабуся болгаркою. Другий дідусь — казахом, а бабуся — українкою. Обидва його дідусі були капітанами далекого плавання.
Коли йому було 5 років, його сім'я повернулася на батьківщину тата в селище Чорноморське у Криму.
У 2010 році вступив в Севастопольський національний університет ядерної енергетики та промисловості. Навчався на військовій кафедрі, готувався отримати кандидата в майстри спорту з боксу.
В 2014-му році, щоб не давати присягу росії, перевівся і закінчив військову кафедру в Одесі. Навчатися ж продовжив у Харкові, але виграв грант та перевівся в Bialystok University of Technology у Польщі. У 2016 році захистив уже польською диплом магістра. Незабаром вирішив поїхати волонтером у прифронтове місто Світлодарськ. Разом із іншими волонтерами і громадськими організаціями відремонтували старий спортивний зал у Новолуганському і заснували секцію боксу. Крім спорту, він організовував поїздки для підлітків за межі міста, області та регіону. Також організовував для них літературні гуртки, тренінги, майстер-класи і дозвілля.
З 2017 по 2019 роки навчався в Українському католицькому університеті. Випускник маґістерської програми з управління неприбутковими організаціями Інституту лідерства та управління УКУ.
З 2018 по 2019 роки Олександр був координатором руху «Сильні громади» в м. Світлодарськ.
В 2019 після народження другої дитини Олександр із сім'єю переїхав зі Сходу. З 2019 по 2020 роки працював керівником програми «Суспільний розвиток» осередку Української академії лідерства Чернівці. З кінця 2020 і до повномасштабного вторгнення працював у компанії «Модуль ІТП».
У 2021-му проживав з родиною в Тернополі.
Ще за місяць до російської атаки воїн підписав контракт у резерв. Вранці 24 лютого чоловік уже був у частині.
В середині березня 2022 потрапив у бойовий підрозділ. Спочатку був оператором БПЛА, займався дронами й поступово входив у курс справ командира взводу, щоб уміти виконувати свої функції.
Перші бойові виїзди були на півдні, на Херсонському напрямку. У районах Снігурівки, а потім у Трудолюбівці. Воював на різних напрямках сходу України. Обороняв Золоте на Луганщині, його рота останньою виходила із Золотого, там отримав поранення у напівоточенні: у машину прилетіло два танкові снаряди, був заблокованим в автомобілі. Дивом залишився живим, один побратим загинув, а двоє вважаються зниклими безвісти. Отримав контузію, розрив барабанної перетинки і поранення від скла.
Після поранення повернувся у військо. Пройшов лише перший етап реабілітації. Звільняв Ізюм на Харківщині.
2 січня 2023-го історик Тімоті Снайдер опублікував твіт з фото Олександра, на якому він читає в окопі його книжку. В березні 2023 вони зустрілися.
На початку 2023-го року перевівся в 47ОМБр. Служив командиром роти, потім заступником командира батальйону, в липні 2024 став командиром батальйону
У кінці липня 2024 повідомив, що Україна втратила контроль над селами Прогрес та Вовче на Покровському напрямку. За липень російські війська просунулися на 7 кілометрів по залізниці і однією з причин Олександр вказав меншу кількість людей з української сторони
16 травня 2025 року Олександр Ширшин повідомив про подання рапорту про звільнення з посади через «дебільні задачі». Військовий заявив, що на поточному напрямку підрозділ отримує завдання, які, за його словами, призводять до необґрунтованих втрат особового складу. А замість аналізу ситуації, вважає він, проводяться лише формальні розслідування. "Все, на що спроможні - догани, розслідування, накладання стягнень", - написав він на своїй сторінці. Він також висловив розчарування через політичні рішення та відірваність оцінок від реального стану справ. "Політичні" ігри і оцінка реального стану справ не відповідає ні дійсності, ні можливостям. Загралися", - підсумував військовий.
У серпні 2025 офіційно пішов з посади комбата
Фальсифікована справа 9 вересня 2026 року слідчі ДБР викрили групу з 3 осіб, серед яких колишні правоохоронці, підозрюваних у створенні штучних доказів для незаконного притягнення завідомо невинуватої особи до кримінальної відповідальності. У ніч з 27 на 28 серпня 2026 року вони незаконно проникли до автомобіля Олександра Ширшина, припаркованого у Харкові, та помістили туди близько 30 полімерних пакетів із канабісом та особливо небезпечною психотропною речовиною PVP.
Наступного дня, 28 серпня 2026 використовуючи свої службові звʼязки, підозрювані передали співробітникам патрульної поліції завідомо неправдиве орієнтування про те, що екскомбат нібито перевозить заборонені речовини. Це стало підставою для зупинки його автомобіля на вулиці Кооперативній у Харкові. Під час огляду транспортного засобу правоохоронці виявили підкинуті наркотики.
Проте військовослужбовець одразу заявив про фальсифікацію та повідомив про тривале стеження за ним. У ході ретельної перевірки цих заяв слідство відновило весь ланцюг подій: від незаконного збору конфіденційної інформації та встановлення маршрутів пересування потерпілого до безпосереднього підкидання речовин у салон авто.
11 вересня 2026 року Печерський райсуд Києва арештував Максима Лимара та Владислава Гармаша з можливістю вийти під заставу, сплативши по 12,6 млн гривень кожен, для командира взводу піхотного батальйону 225-го окремого штурмового полку Тельмана Алієва застава становить понад 14,9 мільйона гривень.
Нагороди
Орден «За мужність» ІІІ ступеня (серпень 2022) Орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (24 серпня 2023)
Примітки