Провінція Карнаро (або провінція Фіуме) була провінцією Королівства Італія з 1924 по 1943 рік, потім під контролем Італійської Соціальної Республіки та німецького вермахту з 1943 по 1945 рік. Її столицею було місто Фіуме . Вона отримала свою назву від назви затоки Карнаро ( Golfo del Carnaro ).
Провінція була поділена на 13 муніципалітетів і в 1938 році мала площу 1,121.29 км2 з населенням 109 018 жителів і щільністю населення .
Історія
Фіуме була окупована з вересня 1919 року приватними силами на чолі з поетом-націоналістом Габріеле Д'Аннунціо, розчарованим у врегулюванні питання Фіуме Італією після закінчення Першої світової війни . Однак ініціатива Д'Аннунціо була особистою, тому італійська армія евакуювала солдатів поета. Згідно з Рапалльським договором Фіуме та його найближчі околиці, нараховуючи близько 50 000 італомовних і 13 000 хорватськомовних жителів, були оголошені вільним містом .
Націоналісти та фашисти продовжували наполягати на прямій анексії Фіуме; після інсценованого державного перевороту в 1922 році місто було окуповано Regio Esercito (Королівська італійська армія) . Провінція була остаточно створена в 1924 році за Римським договором, коли територія колишньої держави була розділена між Югославією та Італією, причому остання отримала Фіуме.
Нова провінція була утворена прибережною зоною Вільної держави, яка стала округом ( circondario ) Фіуме; і районом Волоска-Аббазія, раніше в межах провінції Пола . У 1928 році округи були скасовані, а два інші муніципалітети перейшли під юрисдикцію Фіуме, Матерія та Кастельнуово д'Істрія .
З квітня 1941 по вересень 1943 року італійська провінція Фіуме була збільшена після перемоги держав Осі над Югославією, додавши східну частину Фіуману та острови Карнаро Велія та Арбе . Дехто з місцевих жителів розпочав рух опору проти італійської окупації в цих нещодавно анексованих зонах; Італійська військова влада намагалася придушити це заперечення жорсткими заходами.
Коли 8 вересня 1943 року між Італією та союзниками було підписано перемир’я, колишня провінція Фіуме підпала під гітлерівську Німеччину ( OZAK ), і Карнаро та Фіуме мали один із найвищих показників смертності в Італії в нацистських таборах смерті, четвертий після Горіції та Флоренції, і Генуя. Data refer to all political prisoners and Jews. Brunello Cloaks and Nicola Tranfaglia, The Book of the deportees, Volume 1, Volume 3, p. 2533. Серед заарештованих був Джованні Палатуччі, італійський комісар Фіуме, який врятував життя тисячам євреїв. Він також створив Комітет, до складу якого входили як італійці, так і слов’янські партизани, а також євреї, щоб спробувати захистити незалежність Фіуме після того, як Німеччина б програла. Він був депортований до Дахау і помер там у 1945 році.
Після звільнення Палатуччі його повноваження комісара безпосередньо перейшли до ґестапо, і італійський суверенітет над територією був серйозно поставлений під загрозу; у квітні 1945 року партизани Йосипа Броз Тіто вторглися в провінцію майже без спротиву і забрали її до складу Югославії. Проте лише в 1947 році італійська провінція Фіуме була офіційно скасована згідно з міжнародним правом і її входження до Югославії було міжнародно визнане.
На сьогодні колишня територія провінції Карнаро приблизно відповідає Приморсько-Горському жупанії в Хорватії.
Список літератури
Дивитися також
Республіка Фіуме Вільна держава Фіуме