Іва́н Васи́льович Голу́бка (12 січня 1996, Дебеславці, — 5 червня 2023, Яковлівка) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни, що відзначився у ході російського вторгнення в Україну. Герой України (посмертно).

Життєпис

Походження Народився 12 січня 1996 року в с. Дебеславці Коломийського району Івано-Франківської області. Був третьою дитиною в багатодітній родині Василя та Любові Голубок, у якій виховувалося п'ятеро дітей: Мар'яна, Василь, Іван, Люба та Оксана. Навчався у місцевій школі. Рано залишився без мами — вона померла від онкології. Допомагав батькові у вихованні сестри-інваліда.

Здобув фах автомеханіка у Коломийському індустріальному педагогічному коледжі. Потім вступив у Тернопільський національний педагогічний університет імені В. Гнатюка. Пройшов строкову військову службу. У цивільному житті працював у сфері будівництва — займався ремонтом квартир і будинків.

Участь у повномасштабній війні Після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року добровільно прагнув вступити до лав Збройних сил України. Тричі звертався до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з проханням мобілізувати його. До призову також долучався до забезпечення правопорядку, патрулюючи місто разом із працівниками поліції. У травні 2022 року отримав повістку, після чого був призваний на військову службу. За спогадами рідних, із перших днів повномасштабної війни наполегливо добивався можливості потрапити на фронт, мотивуючи це попереднім досвідом строкової військової служби та прагненням захищати Україну. Його брат Василь згадував, що Іван відзначався наполегливим характером і неодноразово добровільно звертався до військкомату, домагаючись направлення до бойових підрозділів.

У червні 2022 року вступив до лав Збройних сил України. Був заступником командира БМП у складі 109 батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». Уже в серпні 2022 року був направлений на передову, де брав участь у бойових діях на Донецькому напрямку, зокрема поблизу Яковлівки, Берестового та Роздолівки. За час військової служби здійснив десятки бойових виходів. За даними 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади, під час виконання бойових завдань особисто знищив близько сотні російських військовослужбовців, а також військову техніку противника. Під час одного з перших бойових виходів у серпні 2022 року знищив близько восьми окупантів і уразив бойову машину піхоти противника, що змусило російські підрозділи відступити та дало змогу зберегти життя українських військовослужбовців.

У складі екіпажу підтримував дії української піхоти під час оборонних боїв на Бахмутському напрямку, беручи участь у відбитті численних штурмів російських військ. Разом з екіпажем неодноразово успішно знищував живу силу й техніку противника, а під час одного з боїв українські військовослужбовці захопили справну бойову машину піхоти противника та евакуювали її до розташування своїх підрозділів. Основну частину служби провів у боях на Донеччині, зокрема в районі Бахмута. Через складну оперативну обстановку тривалий час не мав можливості скористатися відпусткою. Наприкінці 2022 року отримав короткострокову відпустку, однак був достроково відкликаний до підрозділу у зв'язку з бойовою необхідністю.

За час служби двічі був поранений — у вересні 2022 та січні 2023 року. Після лікування щоразу повертався до виконання бойових завдань. Під час одного з боїв, незважаючи на отриману контузію та небезпеку для власного життя, намагався врятувати пораненого водія-механіка Віктора Грегора, який загинув унаслідок ураження бойової машини. За свідченнями рідних і побратимів, у розмовах про війну наголошував на значній чисельній перевазі російських військ, водночас відзначаючи вищу підготовку та точність дій українських військовослужбовців. Попри важкі бої, у спілкуванні з родиною переважно уникав розповідей про фронтові події, воліючи говорити про мирне життя.

Загинув 5 червня 2023 року поблизу с. Яковлівка Бахмутського району під час штурму ворожих позицій. Зазнав осколкового поранення.

Похований 21 червня 2023 на Алеї Слави у рідному селі. Могила Івана Голубки розташована біля храму в рідному селі Дебеславці. На його могилі встановлено пам'ятник. Поруч із місцем поховання батько військовослужбовця Василь Голубка будує дзвіницю на вшанування пам'яті сина та всіх українських захисників, які загинули в боротьбі за незалежність України.

Нагороди Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (5 грудня 2024, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові.

Вшанування пам'яті 3 жовтня 2023 на фасаді школи в с. Дебеславці, де навчався Іван Голубка, встановлено меморіальну дошкуМеморіальну дошку загиблому Герою Іванові Голубці встановили у Дебеславцях. — Телерадіокомпанія НТК. — 3.10.2023. — Відео.

Примітки