Керол Гілліган (, 28 листопада 1936) — американська феміністка, етикиня і психологиня, найбільш відома своєю роботою про етичне товариство та , її вважають засновницею . 1996 року журнал Time додав Гілліган до 25 найвпливовіших людей Америки.
Гілліган є професоркою гуманітарних наук і прикладної психології в Нью-Йоркському університеті та була запрошеною професоркою в Центрі гендерних досліджень та Коледжі Ісуса Кембриджського університету до 2009 року. Також відома своєю книгою «In a Different Voice» (1982), в якій критикувала .
Біографія Керол Гілліган виросла в єврейській родині в Нью-Йорку. Вона була єдиною дитиною адвоката Вільяма Фрідмана та виховательки дитячого садка Мейбл Камінес. Гілліган відвідувала державну Hunter Model School та прогресивну приватну школу Волдена на Верхньому Вест-Сайді Мангеттена, також грала на фортепіано.
Гілліган здобула ступінь бакалавра summa cum laude з англійської літератури в Свортмор-коледжі, ступінь магістра з клінічної психології в Коледжі Редкліфф, а також здобула ступінь доктора соціальної психології в Гарвардському університеті, де вона написала свою докторську дисертацію «Responses to Temptation: An Analysis of Motives» (). Розчарувавшись в академічному середовищі, Гілліган залишила академічне середовище, щоб продовжити кар'єру в сучасних танцях.
Кар'єра Почала свою викладацьку кар'єру як викладачка вступу до сучасних соціальних наук у Чиказькому університеті в 1965—1966 роках. 1967 року стала викладачкою Гарвардського університету, де читала лекції із загальної освіти. 1971 року стала доценткою Гарвардської вищої школи освіти, а 1988 — обійняла посаду професорки. Гілліган два роки викладала в Кембриджському університеті (1992—1994) як професорка з американської історії та інституцій та як запрошена професорка соціальних і політичних наук. 1997 року вона стала головою кафедри гендерних досліджень Патрисії Альб'єрг Грем у Гарварді. У 1998—2001 роках Гілліган була запрошеною професоркою Мейєра, а потім — Школи права Нью-Йоркського університету.
Зрештою 2002 року Гілліган залишила Гарвард, щоб приєднатися до Нью-Йоркського університету як повна професорка Школи освіти та Школи права. Вона також була запрошеною професоркою в Кембриджському університеті в Центрі гендерних досліджень з 2003 до 2009 року.
Гілліган вивчала жіночу психологію та розвиток дівчат, була співавторкою або редагувала низку текстів зі своїми студентами. 2003 року внесла твір «Sisterhood Is Pleasurable: A Quiet Revolution in Psychology» до антології «Sisterhood Is Forever: The Women's Anthology for a New Millennium» за редакцією Робін Морган. 2008 року опублікувала свій перший роман — «Kyra». 2015 року Гілліган протягом семестру викладала в Нью-Йоркському університеті в Абу-Дабі.
Нагороди та відзнаки 1984: Ms. Жінка року 1992: за внесок в освіту 1996: 25 найвпливовіших людей США журналу Time 1998: за внесок у розуміння людського стану Нагорода Senior Research Scholar Award від Фонду Спенсера
Почесні ступені Наступні установи надали Гілліган почесні наукові ступені:
, 1983 Свортмор-коледж, 1985 , 1987 , 1989 Весліанський університет, 1992 Массачусетська школа професійної психології, 1996 Північно-Східний університет, 1997 Сміт-коледж, 1999 Хайфський університет, 2006 , 2006 Коледж Маунт-Голіок, 2008
Особисте життя Одружена з Джеймсом Гілліганом, доктором медицини, який керував Центром вивчення насильства в Гарвардській медичній школі.
У них троє дітей: Джонатан, Тімоті та Крістофер. Джонатан Гілліган є професором наук про Землю та довкілля й професором цивільної та екологічної інженерії в Університеті Вандербільта. Джонатан також співпрацював зі своєю матір'ю над написанням п'єси «Багряна літера» (феміністична адаптація роману Готорна) та лібрето для опери «Pearl». Тімоті Гілліган є віцеголовою з питань освіти та доцентом медицини Інституту раку Тауссіга Клівлендської клініки. Крістофер Гілліган є помічником головного медичного лікаря госпіталю Brigham and Women's і директором центру Brigham and Women's Spine.
Примітки