Біла акація (оперета)

«Біла акація» () — оперета І. О. Дунаєвського на три дії. Лібретто В. З. Масса та М. А. Червінського.

Історія створення Дунаєвський працював над музикою навесні та влітку 1955 року. Спочатку були написані «Пісня про акацію» та «Пісня про Одесу».

«Біла акація» — остання оперета Дунаєвського. Закінчити твір композитор не встиг: він помер 25 липня 1955 року. Клавір оперети був посмертно завершений Кирилом Молчановим за ескізами композитора — Цитата: «Остання оперета „Біла акація“ — чудовий зразок ліричної оперети — була посмертно завершена К. Молчановим (1955)».Бродавко Р. Полвека за дирижёрским пультом : [о дирижёре Григории Арнольдовиче Столярове] // Дерибасовская — Ришельевская : литературно-художественный, историко-краеведческий иллюстрированный альманах. — 2012. — № 49. — С. 222—230. — Цитата: «Право першої постановки нової оперети Ісак Дунаєвський обіцяв Одеському театру музкомедії. Того ж 1955 року прем'єра „Білої акації“ мала відбутися у Москві. <…> Дунаєвський помер під час роботи. На пюпітрі рояля залишився незакінчений номер. Композитор Кирило Молчанов за ескізами Дунаєвського закінчив клавір, а диригент Григорій Столяров взяв найактивнішу участь у оркестровці. І 24 листопада 1955 року московська прем'єра відбулася. Успіх був величезним — і це була велика заслуга Григорія Арнольдовича». . Інструментовка Г. ЧерноваЛетопись театра : 1950—1959 гг. // Московский государственный академический театр оперетты.Когда писались оперетты, в доме было шумно. Беседа Анны Масс с Александром Колесниковым // Вопросы театра. Proscaenium. — М. : Государственный институт искусствознания. — ISSN 0507-3952. — 2019. — № 1—2. — С. 412—427. — У статті на с. 419 оркеструвальник зазначений інакше: «Він [Дунаєвський] не встиг оркеструвати написане, цю роботу взяв на себе Григорій Чорний». . Активну участь в оркестровці брав диригент Григорій Столяров.

Прем'єра Право першої постановки оперети Ісак Дунаєвський обіцяв Одеському театру музкомедії. У різних джерелах по-різному вказуються дата і місце прем'єри оперети і перша виконавиця ролі Тоні Чумакової.

Згідно з одними джерелами, прем'єрний показ вистави відбувся в МосквіКонцерт М. Водяного и М. Дёминой на судне «Максим Горький» (1979). : видео // Аркадий Гринь. 11.06.2021. — Михайло Водяной: «56 року на сцені нашого театру відбулася прем'єра видатного нашого композитора-пісняра, одного з найкращих композиторів-піснярів нашої країни Ісака Осиповича Дунаєвського „Біла акація“. Оперета — про наше місто, про наших моряків, про китобоїв. Чудову музику написав Ісак Йосипович, написав чудову пісню про наше місто-герой Одесу. І нам було приємно, що куранти нашого міста-героя Одеси грають пісню з нашої оперети „Біла акація“. Ось я впевнений, що багато хто з вас це чув: на бульварі завжди через кожні півгодини лунають куранти на тему „Білої акації“» (03:33). , а потім в Одесі, згідно з іншими, навпакиШмыга, Татьяна Ивановна. Счастье мне улыбалось / Литературная запись А. М. Даниловой. — М. : Вагриус, 2001. — 344 с. — ISBN 5-264-00510-9. — Цитата: «Незабаром після цього його не стало — Ісак Йосипович помер у липні 1955 року, не встигнувши закінчити кілька музичних номерів, які він писав спеціально для московської постановки. Саме тоді театр був на літніх гастролях. Прем'єра „Білої акації“ відбулася вже без автора, у листопаді, і пройшла з великим успіхом. Вистава стала одною із найулюбленіших і для нас, акторів, і для глядачів. Саме після нашої постановки (режисерами були В. А. Канделакі та Л. Д. Ротбаум) „Біла акація“ стала неймовірно популярною, хоча ми були другими — першу постановку, як відомо, здійснили в Одесі. Але та вистава чомусь „не прозвучала“, а наша „Біла акація“ стала помітною музичною подією тих років». Ідалія Іванова | Про головне | Град | 20.06.21 : видео // Одесский театр музкомедии. 20.12.2021. — Ідалія Іванова: «Після того, як у листопаді-місяці вийшла „Біла акація“, у березні-місяці мене викликає Міністерство культури до Києва» (04:32). . Треті джерела вказують, що різниця між датами цих двох прем'єр була всього 2—4 дніЕвгения Дембская, Идалия Иванова, Елена Редько | Программа «Время Александра Федоренко» | 24.03.2017 : в Международный день театра : видео // Одесский театр музкомедии. 30.03.2017. — Ідалія Іванова: «Адже одночасно з Московським театром ми йшли, буквально як дистанція голова в ногу. І буквально ми випередили Московський театр на два чи чотири дні» (7:42). Достояние Одессы. Идалия Иванова : видео // DumskayaTV. 08.02.2019. — Ідалія Іванова: «55 рік теж виявився знаковим. Це прем'єра „Білої акації“. П'єсу дали одразу двом театрам: це Московському театру оперети і нам. Але ми намагалися, щоб у нашому театрі, звісно, ​​прем'єра відбулася раніше, ніж у Московській опереті. І ми йшли ніби ось голова в голову. І ми випередили Московський театр практично на три дні. І прем'єра відбулася у нашому театрі. Тому ми [були] першими… І тому, як би я вважаюся і першою виконавицею „Пісні про Одесу“» (17:39). , що не знаходить підтвердження в доступних матеріалах.

Московський театр оперети

Дата прем'єри: 15 листопада 1955 рокуЛетопись театра // Московский государственный академический театр оперетты.Акимова, Лада Дмитриевна. Загадочная Шмыга. — Москва : СВР-Медиапроекты, 2013. — 220 с. — ISBN 978-5-905667-16-9. — Цитата: «У новому сезоні, 15 листопада 1955 року, вона [Тетяна Шмига] зіграла свою Тоську в опереті „Біла акація“». або 24 листопада 1955 рокуДунаевский И. О. Белая акация [Ноты] : оперетта в 3 действиях : клавир / И. О. Дунаевский ; пьеса Вл. Масса, М. Червинского. — Москва : Советский композитор, 1956. — 234 с. — На с. 3: «Перше виконання оперети „Біла акація“ відбулося 24 листопада 1955 р. у Московському театрі оперети. Постанова В. А. Канделакі та Л. Д. Ротбаум, диригент Г. А. Столяров, митець Г. Л. Кігель, балетмейстер Г. О. Шаховська». Дунаевский И. Белая акация. Монтаж оперетты. Д(НД)—3392-7 (3 пластинки). 1956. Дата записи: 27 июля 1956 года. На конверті: «Спектакль „Біла акація“, вперше поставлений заслуженим діячем мистецтв РРФСР В. А. Канделакі 24 листопада 1955 року на сцені Московського театру оперети, одразу ж завоював визнання та любов глядачів своєю глибокою правдивістю, поетичним зображенням дійсності». Ярон, Григорий Маркович. О любимом жанре / Г. М. Ярон. — М. : Искусство, 1960. — 253 с. — Цитата: «Прем'єра „Білої акації“, теж однієї з найкращих і найпопулярніших радянських оперет, відбулася 24 листопада 1955 року. Поставили виставу В. Канделакі та Л. Ротбаум, диригував Г. Столяров. Незабаром після московської прем'єри „Біла акація“ була поставлена ​​(режисер Гріншпун) в Одесі, місті, де відбувається дія цієї оперети». Михеева Л., Орелович А. И. Дунаевский. Белая акация // В мире оперетты : путеводитель / Людмила Викентьевна Михеева, Анатолий Александрович Орелович. — Изд. 2-е, испр. и доп. — Ленинград : Советский композитор. Ленинградское отделение, 1982. — C. 189—192. — С. 189: «Перше виконання відбулося 24 листопада 1955 року в Москві». .Бродавко Р. Полвека за дирижёрским пультом : [о дирижёре Григории Арнольдовиче Столярове] // Дерибасовская — Ришельевская : литературно-художественный, историко-краеведческий иллюстрированный альманах. — 2012. — № 49. — С. 222—230. — На с. 228: «І 24 листопада 1955 року московська прем'єра відбулася».

Постановочна група: Постановка — В. Канделакі та Л. Ротбаум. Режисер — А. Гедройц. Диригенти — Г. Столяров та Л. Оссовський. Художник — Г. Кігель. Художник з костюмів — Р. Вейсенберг. Художник карнавалу — Т. Луговська. Балетмейстер — Г. Шаховська. Хормейстер — Г. Агафоніков.

Дійові особи і виконавці: Тоня Чумакова — Тетяна Шмига. Костя Купріянов — Володимир Чекалов. Лариса Штепенко — Іраїда Муштакова. Яшка Буксир — Василь Алчевський.

Одеський театр музичної комедії

Дата прем'єри: 29 січня 1956 рокуГаляс, Александр Васильевич. Как «Акация» стала «Чайкой» // Порто-Франко. — 2017. — № 16 (1360). — 12 мая. — Цитата: «Недільного вечора 29 січня 1956 року в Одесі було слизько. Три дні тому пройшов дощ, а потім десятиградусний мороз перетворив вулиці міста на ковзанку. Але негода не зупинила сотні бажаючих побачити довгоочікувану прем'єру Театру музичної комедії — оперету І. Дунаєвського „Біла акація“». Котова, Мария. Как в разгар гололёда в Одессе зацветала Белая акация // Одесская жизнь. — 13.05.2019. — Цитата: «Її прем'єра відбулася в Одесі 29 січня 1956 року. [Краєзнавець] Євген Гринкевич розповідає, що напередодні цього дня в Одесі пройшла сильна злива, потім, як це у нас буває, вдарив мороз, і в місті почалося зледеніння. Але при цьому в театрі відбувся не просто аншлаг: <…> Прем'єра оперети „Біла акація“ в колишньому СРСР відбулася зовсім не в Одесі, а в Москві в листопаді 1955 року. Але потім, порівнюючи ці дві вистави, навіть столична преса все ж таки особливо відзначила одеську постановку». Одесский академический театр музыкальной комедии им. М. Водяного : научно-библиографический указатель / Одесская областная универсальная научная библиотека им. М. Грушевского. — Одесса, 2013. — C. 29.

Постановочна група: Режисер — І. Гріншпун. Диригент — І. Кільберг Балетмейстер — І. Вишняков, Н. В. Дельсон. Художник — Л. Файленбоген.

Дійові особи і виконавці: Тоня Чумакова — Ідалія Іванова. Костя Купріянов — Микола Удод. Лариса Штепенко — Євгенія Дембська. Яшка Буксир — Михайло ВодянойГастроли : лето 1956 г. : буклет / Одесский государственный театр музыкальной комедии. — 1956. — Програмки і фото постановочної групи і артистів. — С. 6—7. — .

Вистава стала візитівкою театру, а «Пісня [Тоні] про Одесу» згодом стала неформальним, а у 2011—2025 роках і офіційним гімном ОдесиАбзац другий частини першої статті 5 Статуту територіальної громади міста Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 25.08.2011 № 1240-VI . Цитата: «Гімном Одеси є „Пісня про Одесу“ з оперети „Біла акація“ на музику І. Дунаєвського».Пункт 2.6 Положения о символике города Одессы и символах Одесского городского головы, утверждённого решением Одесского городского совета от 16.04.2013 № 3297-VI .. З листопада 1959 року фрагмент мелодії пісні лунає кожні півгодини з курантів на будівлі Одеської міської радиГородская символика : мелодия курантов Одессы // Официальный сайт города Одессы. Архивная копия.. Ця ж пісня використовується як привітання поїздів на залізничному вокзалі. З 2023 року площа перед Одеським театром музичної комедії має назву площа Білої АкаціїРішення Одеської міської ради від 03.05.2023 № 1197-VIII «Про перейменування (найменування) об’єктів топоніміки на території міста Одеси»..

Сюжет

Перша дія В одеському дворику вирує життя: сусіди спілкуються, працюють, сперечаються. Дівчина Тоня мріє про далекі морські подорожі. У своїх романтичних піснях вона співає про рідну Одесу, про славних моряків. Тоня закохана в капітана китобійного судна Костянтина Купріянова. З'являється наречена Костянтина — легковажна Лариса у супроводі групи кавалерів. За Ларисою увивається і спритний і самовпевнений Яків Наконечников на прізвисько «Буксир». У двір приходить Костя Купріянов, він мріє провести вечір з Ларисою перед довгим плаванням, але вона обманює його, щоб піти на побачення з Яшкою Буксиром. Лариса приховує свої справжні почуття, а Тоня, яка кохає Костю, залишається і тіні.

Друга дія На базі китобійної флотилії Тоня працює радисткою. Яшка, не бажаючи відставати, теж вирушив у плавання, сподіваючись, що це тимчасово. Він незадоволений довгим рейсом і труднощами, скаржиться на спеку та незручності, але його хитрий характер дозволяє йому уникати серйозних обов'язків.

Тоня продовжує любити Костю, який страждає через відсутність листів від Лариси. Щоб підтримати його, Тоня передає радіограми від імені Лариси, щоб не втрачав надії. Під час шторму Костя працює з командою на межі можливостей, знаходячи втіху в ілюзії кохання.

Третя дія