Земля Війська Донського — військова територіальна одиниця донських козаків у Російській імперії у 1786—1870 роках. Значну частку населення становили українці.

Історія Утворена 22 травня 1786 року з Донського козацького війська. У 1793 року з Найвищою жалуваною грамотою імператриці Катерини II територія, «що містить всі ті землі, на які донські козаки від давніх часів простягали свої права», вступила до Військового Цивільного урядуПолное собрание законов Российской империи (Собрание первое) . Т. ХХIII. № 17126. СПб. : Тип. II Отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1830, с. 430. Відтепер верховним власником землі оголошувалося держава, вона могла розпоряджатися нею на свій розсуд, Військо Донське отримувало землі у «вічне володіння».

У результаті наступних розмежовувань 1794–1795 років під керівництвом генерал-майора С.І. Бердяєва поточнювалися спірні території та кордони Землі війська Донського, які остаточно було затверджено у 1800 роціГлиноецкий Н.П. Русский Генеральный штаб в царствование императрицы Екатерины II // Военный сборник. СПб., 1874. № 12, с. 185.

Павло I видав наказ від 6 липня 1797 року про ліквідацію в Землі Війська Донського Військового Цивільного уряду та відновлення Військової канцелярії. У ній, як раніше, повинні бути за давнім звичаєм військовий отаман зі старшинами, а станиці та чиновники ставитися на ім'я військового отамана та Війська ДонськогоПолное собрание законов Российской империи (Собрание первое). Т. ХХIV. № 18239. СПб. : Тип. II Отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1830, с. 792-793.

У 1803–1817 pоках імператор Олександр I надав Війську Донському землі по річках Єї, Ельбузді, Кагальнику, Чубуру та Чубурці до узбережжя Азовського моря, в 1812 році – ліси Глухі і Дерезовуті з дачею «Леонтьєвський буерак», в 1817 році – землі між річками Єєю і. ЕльбугоюПрянишников И.П. Материалы по истории Войска Донского, собранные Прянишниковым. Грамоты. Новочеркасск, 1864, с. 19.

Після створення в 1829 року самостійної Донської і Новочеркаської єпархії духовенство Землі Війська Донського перейшло в підпорядкування єпархіального архієрея, що свідчило про початковий етап становлення духовенства в якості окремого соціального стану. У період реформ 1860-х років імператора Олександра II статус донського духовенства, завдяки завершенню інтеграції в загальноросійську практику, значно підвищився і був уніфікований із загальноросійським.

21 травня 1870 року було утворено Область Війська Донського.

Населення За працею російського військового статистика Олександра Ріттіха «Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России» 1875 року частка українців серед чоловіків призовного віку повіту становила 31,19 %, росіян — 66,32 %. У 1804 році загальна чисельність населення, за даними річного звіту становила 342 630 осіб, з яких 216 533 були козаками. До 1858 року чисельність козацтва збільшилася 2,6 разу, а селянства – втричі, що становило відповідно 580 036 і 315 462 осібАгафонов А.И. Область войска Донского и Приазовье в дореформенный период. Ростов н/Д. : Изд-во Рост. ун-та, 1986, с. 38-39.

У 1859 році нараховувалося 2392 населені пункти: м. Новочеркаськ, 110 козацьких станиць та 1662 хутори, 13 калмицьких улусів, 128 селянських слобід та 521 селищеМатериалы для военной географии и военной статистики России, собранные офицерами Генерального штаба. Военное обозрение Земли войска Донского / сост. Генерального штаба штабс-капитан Н.И. Краснов. СПб., 1864, с. 273-352.

Уряд Імператор Микола I ліквідував 1827 р. посади військових отаманів, призначивши спочатку шефом, та був військовим отаманом всіх козацьких військ Російської імперії спадкоємця престолу, посада військового наказного отамана зберігалася. 26 травня 1835 р. Микола I затвердив «Положення про управління Військом Донським». Влада в ньому поділялася на військову та цивільну. Військова експедиція замінювалася військовим чергуванням, ним командував начальник у чині не нижче генерал-майора. Він підкорявся військовому отаманові.

Для військового управління у Війську Донському було створено чотири округи, які перебували у віданні окружних генералів, які призначалися на посади Військовим міністерством за рекомендаціями військового отамана, Обласного та окружних дворянських зборів. Військовий отаман здійснював військове керівництво, спираючись на військове чергування, яке у свою чергу керувало окружними чергуваннями. Створені військові округи та чергування стали проміжним щаблем у системі військового управління між Військом та станицями.

Військово-судову владу у Війську здійснювали військово-судні комісії, які перебували при Військовому чергуванні та полках. Головою військової військово-судної комісії був військовий наказний отаман, за його відсутності – начальник Войскового чергування. У полках головували полкові командири. Цивільне управління включало військове, окружне та станичне управління. У цивільному плані Земля війська Донського поділялася на сім округів. У компетенцію Войскового правління входило управління цивільною частиною Землі війська Донського. Пошукові начальства зберігалися, за ними закріплювалися функції земських судів губернського управління та опіки. Вони діяли за правилами земських судів, перебували у безпосередній залежності від Войскового правлінняПолное собрание законов Российской империи (Собрание второе). СПб. : Тип. II Отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1830. Т. Х. № 8163, с. 579, 588-589, 629.

Громадянські відносини зосереджувалися у Військовому правлінні, воно створювалося замість Військової канцелярії, його головою був військовий отаман. Військове правління утворювалося у складі чотирьох експедицій – виконавчої, господарської, поземельної, казенних доходів та питних зборів з рахунковим відділенням. У правління входив старший член у штаб-офіцерських чи генеральських чинах. Він наділявся повноваженнями віце-губернатора, голів казенної палати та палати державних майн. Йому допомагали чотири асесори у штаб-офіцерських чинах. Одночасно засновувався Військовий та при округах окружні суди, зберігалася посада Військового прокурора, який призначався верховною владою.

Для управління калмицькими улусами утворювалося Калмицьке правління, його очолювали пристав (голова) та два депутати на правах асесорів. Тут же засновувався суд, до нього входили суддя та два засідателі. Утворені округи та Калмицьке кочів'я залишалися проміжною сходинкою у системі цивільного управління між станицями та Військом.

Адміністративний поділ Центр — Черкаськ (сучасна станиця Старочеркаська). 1805 року отаман Матвій Платов заснував Новочеркаськ, що став 1806 року земським центром.

1802 року замість 11 розшукових начальств земля Війська Донського була розділена на 7 округів й особливе адміністративне утворення Калмицькі кочів'я.

Список округів Землі Війська Дінського на 1802 рік:

Черкаський — окружной центр місто Черкаськ; Перший Дінський — окружний центр станиця Ведерниковська; Другий Дінський — окружний центр станиця Верхньо-Чирська; Усть-Медведицький — окружний центр станиця Усть-Медведицька; Хоперський — окружний центр станиця Алексієвська; Донецький — окружний центр станиця Кам'янська; у Донецькому окрузі існувало лише 6 козацьких станиць, а решту складали слободи й села заселені, переважно, переселенцями з України; Міуський — окружний центр слобода Голодаївка; у Міуському окрузі не було козацьких станиць, а лише слободи й села, що належали донським урядникам з, переважно, українським населенням.

Округи поділялися на станиці, де виконавчим органом було станичне правління. У військовій частині станичне правління підпорядковувалося військовому отаману, Військовому чергуванню і окружним чергуванням, і була нижчою ланкою військової адміністрації.

Станичному правлінню ставилися в обов'язки: дотримуватися суворої черговості несення козаками військової служби та станичних повинностей. І тому наказувалося вести журнали, куди вписувалися відрядження, перебування у походах і час приходу зі служби; стежити за порядком, моральністю та дотриманням козаками стародавніх звичаїв, припиняти розкіш, чвари; викорінювати волоцюг та розбійників, супроводжувати арештантів, «дивитися про пожежі»; виносити на рішення станичного товариства різного роду скарги та справи про незначні кримінальні злочини. Станичне коло («відповідно до колишніх розпоряджень») могло розбирати цивільні суперечки невеликого майнового значення - ціною до 50 руб.; стежити за дотриманням зрівняльного порядку у розподілі станичних задоволень; не допускати самовільного закладу хуторів (інакше кажучи, захоплення громадської землі), «бо часто трапляється, що самовільно хутори, що особливо заводять, тіснять сусідів своїх і заводять тим між собою сварку і позов»; стежити за збереженням станичних угідь, правильним утриманням кінських табунів, худоби.

Найважливіші адміністративні і господарські справи вирішувалися на повному станічному зібранні– «щонайменше дві третини всіх домогосподарів, наявних». На повному зборі обиралися посадові особи з станичного управління - отаман і судді, довірені до збирання громадських і церковних коштів, наглядачі при хлібному магазині, при кінському табуні, скарбниці при питних зборах тощо, а також кандидати на окружні та військові посади. Для засідання у військовому кримінальному та цивільному судах, а також у окружних начальствах кожна станиця обирала з урядників та козаків по два кандидати, списки яких доставлялися до розшукових начальств.

Примітки