Матві́й Іва́нович Платов ( — ) — російський граф, наказний отаман Всевеликого війська Донського (з 1801 до 1818), генерал від кавалерії (1809), який брав участь у всіх війнах Російської імперії кінця XVIII — початку XIX століття. Засновник міста Новочеркаська.
Ранні роки Матвій Іванович Платов народився 8 серпня 1753 року в станиці Прибілянськой містечка Черкасська (нині станиця Старочеркаська). Тут пройшло його дитинство. Черкаськ на той час був столицею Донських козаків. Навколишня обстановка впливала на формування світогляду молоді, наслідуючи героїв, вона проводила час в іграх військового характеру. Займалися верховою їздою, ловлею звірів та риби, вправами у стрільбі. У цьому середовищі й ріс Матвій Платов, вирізняючись із загальної маси гостротою розуму та спритністюАтаман М. И. Платов — выдающийся русский полководец.
Його батько Іван Федорович Платов був відомим на Дону старшиною, але не мав відповідних матеріальних статків і тому своєму сину дав лише звичайну в козацтві освіту, навчивши його читати та писати.
Участь у російсько-турецьких війнах У віці 13 років Матвій Іванович Платов відправлений батьком на службу до військової канцелярії, де скоро привернув увагу й був проведений в урядники. Під час Російсько-турецької війни 1768—1774 років Платов отримав можливість відзначитися в бою з ворогом. Головнокомандуючий армією, князь Василь Михайлович Долгоруков відразу помітив молодого козака й відзначив його: Платов був проведений в офіцери й отримав у розпорядження козачу сотню.
Внаслідок клопотання князя Долгорукова, вийшов Високий дозвіл на проведення Платова в чин військового старшини, з метою доручити йому командування донським полком. У 1771 році Платов брав участь при взятті Перекопської лінії, а також під Кінбурном. Після укладення миру при Кючук-Кайнарджі, Платов був посланий на Кубань з якою пов'язаний подвиг Платова на висотах річки Калали. Полковник Стрємоухов доручив Платову доставити до Кубанської армії транспорт з провіантом і амуніцією. Девлет I Ґерай, з'єднавшись з гірськими князями, виношував план нападу на російський транспорт, користуючись слабкістю прикриття двох полків і відсутності сильного опору. Проте козаки влаштували відчайдушну відсіч, перетворивши обози в польові укріплення, знайшовши можливість надіслати гінців полковнику Бухвостову. Сили, які надійшли, змусили татар втікати, а обоз був врятований. Це сприяло росту авторитету Платова серед козаків, яких вразила спритність і мужність старшиниБольшая биографическая энциклопедия.
Після цього Платов зі своїм полком був посланий на розшуки Пугачова, а пізніше, коли самозванець був спійманий — до Воронезької й Казанської губерній з метою розсіювання пугачовських груп. Через три роки Платов перебував під начальством Суворова на Кубані, а у 1784 році був посланий проти лезгин і чеченців. Перед третьою Російсько-турецькою війною 1787—1792 років Матвій Платов був вже в чині полковника. А під час самої війни перебував у розпорядженні князя Потьомкіна, взявши участь у найбільш видатних моментах цієї кампанії. Відзначився при облозі та штурмі Очакова, де діяв з однією тисячею піших і двомастами кінними козаками. Після успішного штурму Платову доручено охороняти Гассан-Пашу та нагороджено Орденом святого Георгія 4 ступеня. У наступних боях козаки Платова змусили турків втікати, захопивши три гармати, два прапори і 160 полонених з пашею Гассаном. Як наслідок — Платов проведений в бригадири й призначений похідним отаманом Донського війська.
Штурмував Аккерман, Ізмаїл, де йому довелось очолити дві колони після поранення генерал-майора Безбородька, надаючи командуванню неоціненні заслуги. . За участь у взятті Ізмаїла Платов нагороджений орденом святого Георгія 3 ступеня і зведений в генерал-майори.
Похід до Індії Під час війни Росії з Персією в 1796 році за проявлену хробрість Платов отримує орден Святого Володимира 3-го ступеня та шаблю, прикрашену діамантами, з написом «за хоробрість». Успіхи Матвія Платова викликали заздрощі серед військовиків, які обмовили його перед імператором Павлом під час його коронації і той заслав Платова спочатку в Кострому, а потім ув'язнений у Петропавловську фортецю. Однак, наклепи виявились, генерала звільнили й нагородили командорським хрестом ордена св. Іоанна Єрусалимського. Государ особисто призначив Платова головним і безпосереднім помічником військового отамана донських козаків. Згодом увага Павла І до Платова зростала й це стало наслідком спорядження Платова в похід до Індії. Платов у 1801 р. зібрав близько 27000 козаків, з якими й вирушив у похід, тримаючи курс на Оренбург. Там він отримав від губернатора перекладачів, караван верблюдів, з усім необхідним для походу вантажем та заглибився в степи. Цей похід мав тяжкі наслідки для козаків: міцні морози, смерть від переохолодження, втеча провідників та загибель верблюдів. Звучало невдоволення в адресу отамана та прохання повернутись назад. Положення врятувала смерть імператора Павла I і Платов отримав наказ повернутись на Дон.
Адміністративна діяльність У 1801 році при імператору Олександру І Платов в чині генерал-лейтенанта після смерті Орлова зайняв місце військового отамана Війська Донського, що було зустрінуте Донським військом із захопленням. Адже до військового таланту додались людські риси, знання побуту й потреб козаків. Платов проявляє й адміністраторські здібності. Його клопотанням обласне місто Донського Війська Старочеркаськ було перенесено на нове місце, де жителі перебували в безпеці від щорічних згубних розливів Дону, — в Новочеркаськ. Завдяки старанням Платова місто розбудовувалось, було наведено лад в Козачій Військовій канцелярії, розв'язано ряд запущених справ в діловодстві. Всі три частини Військовий Канцелярії — Військове Управління, Громадянська та Економічна експедиції становили одне нероздільне ціле, під головуванням Військового Отамана.
Діяльність Платова стосувалась також перетворень і в стройовій частині Донського війська. Реформи його, в основновному, знайшли відображення в питаннях про комплектування донських полків, про надання чинів («єдино на вакансії, не перевищуючи комплекту»), про відставки (відставка допускається не раніше 25-30 років служби) та утримання. Адміністративна та організаторська діяльність Платова була перервана війною Росії з Наполеоном.
Період війн з Наполеоном
Захист Пруссії Коли Росія виступила на захист Пруссії, Платову доручили командування всіма козацькими полками. Він
Перша битва відбулася 27 січня 1807 року. Платов зі своїми донцями переслідував ворожі колони й побив їх, захопивши в полон до 500 чоловік. Безперервні сутички з ворогом (під Бурбусдорфом, Берхсдорфом, проти села Людвігсвальда та інш.) були успішними завдяки участі козаків. Прикладом хоробрості козаків та таланту полководця отамана Платова є битва під Гейльсбергом. Прикриваючи російську армію, Платов з козаками знищили міст на річці Алле, порубали понтони і витримали двогодинну канонаду ворога, а потім, коли російська армія зайняла Гейльсберзьку позицію, Платов майстерно організував спостереження за пересуванням ворога, проявивши при цьому зі своїми козаками незвичайну спритність та далекоглядність.
Змушуючи ворога затримуватися на кожному кроці і втрачати час на розгортання своїх сил, не допускаючи його наблизитися до російської армії, спалюючи за собою мости, генерал-лейтенант Платов з тим же мистецтвом і вдачею діяв при відступі російських військ до Тільзиту й за Німан після битви під Фрідландом. Останнім подвигом Платова перед укладенням Тільзитського миру була зустріч ворога біля Юрсайгена, рух (нічний) до Таурогену, непомічений французами, й перестрілка біля Раукотінена, а також переправа через Німан. За подвиги у війні за звільнення Пруссії Платов був нагороджений орденом св. Георгія 2-го ступеня, Орденом св. Володимира 2-го ступеня, та Олександра Невського. Прусський король подарував йому ордена Червоного і Чорного Орла. Рідному ж для Платова Донському війську Государ Імператор подарував похвальну грамоту і «в справедливій повазі до зразкових подвигів знаменитого Донського війська» — прапор із зображенням його діянь.
У червня 1807 року під час укладання Тільзитського смиру Платов познайомився з Наполеоном, який на знак визнання бойових успіхів отамана подарував йому красиву табакерку. Від французького ж ордена Почесного Легіону отаман відмовився, сказавши:
Дунайський похід Після укладення тільзітського миру в 1808—1809 роках отаман Платов був направлений до Молдавії. У серпні Платов зі своїми донськими полками зайняв фортецю Бабадаг, захопивши 12 гармат і великі запаси. Внаслідок переправи через Дунай, отаман досяг так званої Троянської стіни, а 22 серпня, після канонади з 4-х розсташованих ним батарей, зайняв Гірсово. У фортеці були знайдені гармати, бойові запаси, зброя це відкрило шлях до Чорного моря, внаслідок чого приступили до наведення мостів.
У битві при Рассеваті росіяни здобули перемогу над 15-тисячній турецьким загоном. Донські козаки відзначилися особливо при переслідуванні втікаючого з табору ворога і цим завершили поразку ворога, відкривши шлях до Силістрії. В Силістрії рішучими діями козацьких полків ворог був розсіяний, більше 1000 осіб турецького корпусу полягло на місці і до 1500 взято в полон. У числі полонених перебував паша Махмуд. Битва при Татариці стала наступною поразкою ворога, трофеями росіян були 16 прапорів і 200 полонених. Битвою при Татариці закінчилися подвиги Платова у війні 1809.
За бій біля Татариці він був нагороджений орденом Святого Володимира 1-го ступеня, пізніше проведений в генерали від кавалерії. Внаслідок тяжкої хвороби Платов повертається на Дон, а потім довго лікується в Санкт-Петербурзі.
Франко-російська війна 1812
Під час Вітчизняної війни 1812 року отаман Платов командував спочатку усіма козацькими полками на кордоні, а потім, перебуваючи в ар'єргарді, прикривав відступ армії князя Багратіона до Смоленська. Доблесті Платова й Донського війська цього періоду проявилися такою мірою, що навіть найточніші історичні факти носять характер казкового, не рахуючи оповідань і спогадів, що стали наслідком подиву і захоплення народу. Згідно з Найвищим велінням, Платов повинен був тепер .
9 липня 1812 року Корпус Платова розгромив бригаду польських уланів генерала Турно біля містечка Мір, у так званому бою під Міром, демонструючи гармонійне поєднання обережності й рішучості. Намагаючись, насамперед, заманити ворога в пастку, він умів миттєво оцінювати обстановку, і коли переконувався, що ворог, навчений гірким досвідом, не піддається обману, не втрачав ні хвилини і, користуючись перевагою сил, рішуче атакував його. А після розгрому авангарду короля Вестфалії Жерома, корпус Платова з'єднався з 1-ю Західною армією генерала Барклая де Толлі в районі Смоленська. 8 серпня корпус Платова брав участь у розгромі авангарду корпусу маршала Мюрата при селі Молево Болото, викривши два французькі гусарські полки, вдарив у їхній фланг і гнав ворога дві версти, взявши в полон 10 офіцерів і понад 300 рядових; пізніше пригадував, що «ворог пардон не просив, а російські війська, бувши розлючені, кололи і били його».