Фердинанд-Альфонс Амелен (2 вересня 1796 — 10 січня 1864) — французький адмірал, народився в Пон-л'Евек, Нормандія. Він був племінником Жака Фелікса Еммануеля Амелена, успішного контр-адмірала французького флоту наполеонівської епохи.

Рання кар'єра

Амелен вийшов у море в 1806 році юнгою зі своїм дядьком, Жаком Феліксом Еммануелем Амеленом, на фрегаті «Венера» в епоху Наполеона та Французької імперії. «Венера» входила до складу французької ескадри в Індійському океані під час Маврикійської кампанії 1809—1811 років, і молодий Амелен мав можливість побачити багато активної служби. Вона, разом з іншим і меншим судном, захопила англійський фрегат «Цейлон» у 1810 році, але одразу після цього була захоплена сама «Боадіцеєю» під командуванням коммодора Джосії Роулі (1765—1842). Молодий Амелен був військовополоненим протягом короткого часу.One or more of the preceding sentences incorporates text from a publication now in the public domain: Chisholm, Hugh, ed. (1911). "Hamelin, François Alphonse". Encyclopædia Britannica. Vol. 12 (11th ed.). Cambridge University Press. p. 876. His identification as François seems to be in error.

Кар'єра після падіння Першої Французької імперії

Він повернувся до Франції в 1811 році. Після падіння Імперії йому пощастило більше, ніж більшості наполеонівських офіцерів, яких звільнили з флоту. У 1821 році він став лейтенантом, а в 1823 році брав участь у французькій експедиції під командуванням герцога Ангулемського до Іспанії. У 1828 році він був призначений капітаном «Актеона» і був задіяний до 1831 року на узбережжі Алжиру та в завоюванні міста та країни. Його перше командування як флаг-офіцера було на Тихому океані, де він проявив велику тактовність під час суперечки щодо Маркізьких островів з Англією в 1844 році.

Він був підвищений до віце-адмірала в 1848 році. Під час Кримської війни він командував у Чорному морі та співпрацював з адміралом Дандасом під час бомбардування Севастополя 17 жовтня 1854 року. Його стосунки з англійським колегою були не дуже сердечними. 7 грудня 1854 року він був підвищений до адмірала. Незабаром після цього його відкликали до Франції і призначили міністром морського флоту.

Його управління тривало до 1860 року і було відзначено експедиціями до Італії та Китаю, організованими під його керівництвом; але воно було ще більш помітним завдяки енергії, проявленій у прийнятті та розвитку використання броні. Спуск на воду «Глуар» у 1859 році став прикладом будівництва морських броненосців. Коли Наполеон III пішов на першу поступку ліберальній опозиції, адмірал Амелен був одним із принесених в жертву міністрів. Він більше не обіймав жодних командних посад і помер 10 січня 1864 року.

Посилання