Лев Ізраїлевич Штейнвольф (23 квітня 1916, Катеринослав — 1991, Харків) — радянський учений-механік, спеціаліст у галузі динаміки машин та прикладної теорії коливань, доктор технічних наук, професор.
Життєпис Народився в родині гірничого інженера Ізраїлю Берковича Штейнвольфа, випускника Катеринославського гірничого інституту. У 1933 році вступив на робочий факультет при Харківському механіко-машинобудівному інституті (ХММІ). Закінчивши робітфак, 1934 року стає студентом ХММІ. Здобувши у 1939 році диплом інженера-механіка за спеціальністю «Динаміка машин», Л. І. Штейнвольф вступає на аспірантуру ХММІ за тією ж спеціальністю. Однак навчання в аспірантурі було перервано війною, у вересні 1942 року Лева Ізраїлевича призивають до Червоної Армії. Після демобілізації, з 1945 року він працює асистентом на кафедрі теоретичної механіки ХММІ, а 1947 року захищає кандидатську дисертацію на тему «Дослідження маятникового демпфера крутильних коливань колінчастих валів двигунів», яку виконав під керівництвом професора Я. М. Майєра. З 1953 року він працює на посаді доцента, а в 1954 році йому присвоєно і відповідне вчене звання.
У 1957 році в ХПІ було відкрито проблемну лабораторію «Динамічна міцність деталей машин», яку очолив відомий вчений у галузі математики та механіки, член-кореспондент АН УРСР (з 1967 року академік) А. П. Філіппов. Л. І. Штейнвольф був запрошений до цієї лабораторії для організації та керівництва науково-дослідною групою силових установок. У 1967 році вчений успішно захистив докторську дисертацію на тему "Динаміка механічних передач силових установок тепловозів".
Л. І. Штейнвольф зосереджував свої наукові дослідження на різних аспектах динаміки силових передач у бойових та транспортних машинах. Його роботи мали велику практичну цінність, оскільки тісно пов’язувалися з виробництвом, а результати досліджень активно впроваджувалися в роботу конструкторських бюро, що займалися розрахунками та вдосконаленням силових передач для двигунів внутрішнього згоряння. Л. І. Штейнвольф поєднував у собі глибокі практичні знання з академічною аналітичною механікою, що робило його дослідження унікальними. Він був одним із перших, хто почав використовувати електронні обчислювальні машини, а згодом і персональні комп’ютери, для розробки та впровадження сучасних алгоритмів у механічні розрахунки. Його внесок у розвиток комп’ютерної алгебри у механіці та її застосування в науці, практиці та навчанні має величезне значення. За своє життя він опублікував понад 150 наукових статей, дві брошури та одну монографію.
Бібліографія
Динамічні розрахунки машин і механізмів, 1961, монография Про алгоритми розрахунку вільних крутильних коливань на ЕОМ, 1967, стаття Про розрахунки вимушених крутильних коливань на ЕОМ, 1969, стаття, спільно з Володимиром Миколайовичем Карабаном Структурні матриці ланцюгових вібраційних систем, 1973, стаття, спільно з Володимиром Миколайовичем Мітіним До питання застосування ітераційного методу для розрахунків коливань істотно нелінійних систем, 1981, стаття, спільно з Володимиром Миколайовичем Карабаном і Володимиром Михайловичем Шатохіним Структури дискретних механічних моделей конструкцій, 1982, стаття, спільно з Володимиром Миколайовичем Мітіним Оптимальний синтез конструктивних параметрів пружних з’єднань, 1974, стаття Комп’ютерне моделювання задач механіки голономних систем твердих тіл із стаціонарними та нестаціонарними зв’язками, 1993, стаття, спільно з Юрієм Михайловичем Андрєєвим Комп’ютерне побудовання диференціальних рівнянь руху неголономних систем, 1993, стаття, спільно з Юрієм Михайловичем Андрєєвим Використання цифрового імітатора для дослідження систем вібраційної діагностики робочого процесу ДВЗ, 1983, стаття, спільно з Андрієм Олексійовичем Ларіним та Володимиром Миколайовичем Мітіним Застосування методу регуляризації в аналітичній вібраційній діагностиці машин, 1987, стаття, спільно з Андрієм Олексійовичем Ларіним
Про Штейнвольфа
Ларин А. А. Очерки истории развития теории механических колебаний / А. А. Ларин. – Севастополь: Вебер, 2013. – 403 с. Ларин А. А. Исследования колебаний тепловозных силовых установок в Харьковском политехническом институте в 1960-е гг. Механіка та машинобудування, 2009. – вип. 2. – С. 158–167 Балишев М. А., Ларін А. О. Науковий доробок професора Льва Штейнвольфа (огляд нових надходжень ЦДНТА України) / Архіви України, Київ, 2013. – вип. 3 (285) . – с. 138–144 Ларін А. О. Дослідження коливань танкових дизелів сімейства ТД (історія питання). / Вісник Національного університету «Львівська політехніка» № 670 «Держава та армія». – Львів: Вид-во НУ «Львівська політехніка», 2010. – С. 199–205 Ларин А. А. О творческом наследии Льва Израилевича Штейнвольфа – ученого и педагога » / Вестник Национального технического университета «ХПИ». Динамика и прочность машин. 2006. – Вып. 21. С. 3–6 Андреев Ю. М. Дружинин Е. И., Ларин А. А. Вековой юбилей профессора Льва Израилевича Штейнвольфа / Вісник НТУ «ХПІ». Серія: Динаміка і міцність машин. – Х.: НТУ «ХПІ», 2016. – № 26 (1198). – С. 27–31
Примітки
Література
Стаття про історію кафедри теоретичної механіки ХПІ та найвидатніших її працівників різних років, включно з Л. Штейвольфом Архівна копія від 20 липня 2020 року на Wayback Machine