Домашнє насильство відбувається по всьому світу, у різних культурах і впливає на людей у ​​всьому суспільстві, на всіх рівнях економічних статусів. Однак у кількох дослідженнях було показано, що показники нижчого соціально-економічного статусу (такі як безробіття та низький дохід) є факторами ризику підвищення рівня домашнього насильства. Домашнє насильство проти жінок та чоловіків відбувається століттями. Насильство проти жінок та дівчат визнане ВООЗ глобальною пандемію громадського здоров'я, коли одна з трьох жінок у всьому світі зазнавала фізичного чи сексуального насильства протягом життя, хоча це й не вважалося загальносвітовою проблемою до 1980-х.

Понад 120 мільйонів дівчат у всьому світі зазнали примусового статевого акту або іншого сексуального насильства у якийсь момент свого життя.

У світі понад 700 мільйонів нині живих жінок вступили в шлюб у дитинстві, 250 мільйонів з них до 15 років. Дівчата, які потрапляють у шлюб до 18 років, мають меншу ймовірність завершити освіту та більше схильні зазнати домашнього насильства та ускладнень під час пологів.

Характерні риси домашнього насильства

Домашнім насильством вважають будь-які фізичні, сексуальні та вербальні напади на людину, що погіршують самопочуття чи почуття довіри. Характерними рисами домашнього насильства є: Глобальність. Близько 736 мільйонів жінок — майже кожна третя — принаймні раз у житті зазнавали фізичного та/або сексуального насильства з боку інтимного партнера, сексуального насильства з боку незнайомих чоловіків або обох. Насильство з боку інтимного партнера. Понад 640 мільйонів жінок віком від 15 років (26 %) зазнали насильства з боку інтимного партнера. Феміцид. У 2023 році близько 51 100 жінок і дівчат у всьому світі вбиті їхніми інтимними партнерами або іншими членами родини. Тобто в середньому 140 жінок або дівчат щодня вбиває хтось із їхніх власних родин. У кількох дослідженнях показано, що нижчий соціально-економічний статус (безробіття, низький дохід) є факторами ризику домашнього насильства.

Вимірювання домашнього насильства Результати вимірювання насильства в інтимних стосунках можуть значно відрізнятися залежно від використовуваних заходів. Використовуючи статистику насильства в сім'ї, потрібно бути обережним, щоб переконатися, що гендерні упередження та невідповідність даних не впливають на висновки, зроблені зі статистики.

Деякі дослідники, такі як Майкл П. Джонсон, припускають, що те, де і як вимірюється домашнє насильство, також впливає на результати, і необхідно бути обережним, щоб статистичні дані, отримані з одного класу ситуацій, не застосовувалися до іншого класу ситуацій у спосіб, який міг би мати смертельні наслідки.

Інші дослідники, такі як Девід Мюррей Фергюссон, заперечують, що служби запобігання домашньому насильству та статистичні дані, які вони створюють, спрямовані на крайнє припинення домашнього насильства та запобігання жорстокому поводженню з дітьми, а не домашньому насильству між парами.

Стратегія припинення насильства проти жінок (англ. RESPECT) Стратегія припинення насильства проти жінок включає сім кроків: Зміцнення навичок спілкування () (сексуальна освіта) Розширення прав і можливостей жінок () (освіта жінок, планування сім'ї, контрацептивна безпека, безпечні аборти) Забезпечені сервіси () (жіночі прихистки, психологічна, юридична допомога) Зниження бідності () (освіта жінок у STEM, рівна оплата за рівну працю, безпечні декрети) Покращення безпеки інтернет-середовища () (порнопомста, доксинг, цькування) Попередження жорстокого поводження з дітьми та підлітками () (насильство проти дітей, торгівля дітьми, дитяча проституція, дитяча порнографія, педофілія, сексуальне насильство над дітьми) Змінені установки, переконання та норми () (мізогінія, сексизм, гендерні стереотипи та ролі, культура зґвалтування, міфи про зґвалтування)

Див. також Насильство проти жінок Насильство проти жінок в Україні Насильство проти чоловіків Домашнє насильство Домашнє насильство проти чоловіків Стамбульська конвенція

Примітки