Громадське здоров'я () — це наука та практика попередження захворювань, збільшення тривалості життя і зміцнення здоров'я шляхом організованих зусиль суспільства.
Система громадського здоров'я — комплекс інструментів, процедур та заходів, що реалізуються державними та недержавними інституціями для зміцнення здоров'я населення, попередження захворювань, збільшення тривалості активного та працездатного віку та заохочення до здорового способу життя шляхом об'єднаних зусиль усього суспільства.
Громадське здоров'я охоплює міждисциплінарні підходи епідеміології, біостатистики і охорони здоров'я. Іншими важливими галузями є гігієна довкілля, здоров'я населення, психогігієна, безпека руху, економіка охорони здоров'я, державна політика, психічне здоров'я, страхова медицина, безпека та гігієна праці, тощо.
У центрі уваги громадського здоров'я є поліпшення здоров'я та якості життя шляхом профілактики і лікування захворювань та інших фізичних і психічних станів. Це робиться завдяки епідеміологічному нагляду за випадками та індикаторами здоров'я і шляхом пропаганди здорового способу життя. Прикладами загальних заходів громадського здоров'я є заохочення миття рук, грудного вигодовування, проведення вакцинації і розповсюдження презервативів для боротьби з поширенням захворювань, що передаються статевим шляхом.
Сучасне громадське здоров'я — це робота багатопрофільних бригад громадського здоров'я, включаючи лікарів, що спеціалізуються в галузі громадського здоров'я / комунальної медицини / інфекційних захворювань, психологів, епідеміологів, біостатистів, медичних мікробіологів, посадових осіб із санітарного стану навколишнього середовища / інспекторів громадського здоров'я, фармацевтів, стоматологів, медсестер за напрямком громадського здоров'я, дієтологів і нутриціологів, ветеринарів, інженерів громадського здоров'я, юристів у галузі громадського здоров'я, соціологів, спеціалістів з розвитку громад, експертів комунікації, спеціалістів з біоетики, тощо.
У листопаді 2016 р. Кабінет Міністрів України схвалив Концепцію розвитку системи громадського здоров'я.
У 2018 році в Україні запроваджено принцип збереження здоров'я населення, за якого всі ухваленні урядом рішення аналізуватимуться з точки зору впливу їх реалізації на громадське здоров'я.
Зміст поняття За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'я, під поняттям «здоров'я» слід розуміти «стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів».
У центрі уваги втручань громадського здоров'я є запобігання і управління захворюваннями, травмами та іншими станами, пов'язаних зі здоров'ям, шляхом нагляду і пропагування здорового способу життя, здорових громад та навколишнього середовища. Багато захворювань можуть бути попереджені за допомогою простих і немедичних методів. Наприклад, дослідження показали, що простий акт миття рук з милом може попередити багато інфекційних хворобGlobal Public-Private Partnership for Handwashing with Soap.. У інших випадках, лікування хвороби або контроль патогену може мати життєво важливе значення для запобігання його поширення на інших, наприклад, під час спалаху інфекційного захворювання або зараження продуктів харчування чи системи водопостачання. Прикладами звичайних заходів громадського здоров'я є комунікаційні програми громадського здоров'я, програми вакцинації та роздавання презервативів. Такі та подібні заходи вносять значний вклад в здоров'я населення і збільшення тривалості життя.
Існує велика нерівність у доступі до охорони здоров'я та ініціатив у сфері охорони здоров'я між розвиненими країнами і країнами, що розвиваються. У останніх інфраструктура громадського охорони здоров'я все ще формується.
Громадське здоров'я, через місцеві системи охорони здоров'я та недержавні організацій відіграє важливу роль у зусиллях по профілактиці хвороб у країнах, що розвиваються і в розвинених країнах. Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) — міжнародне агентство, яке координує і працює з глобальними питаннями громадського здоров'я. Більшість країн для реагування на внутрішні проблеми зі здоров'ям мають свої власні державні органи у сфері громадського здоров'я, які іноді називають міністерствами здоров'я. Наприклад у Канаді є Агенція з громадського здоров'я — національна агенція, що відповідає за громадське здоров'я, готовність до надзвичайних заходів та відповідь на них, контроль та попередження інфекційних та хронічних хвороб. В Україні є управління громадського здоров'я в Міністерстві охорони здоров'я.
Сучасна практика
Програми громадського здоров'я Більшість урядів визнають важливість програм громадської охорони здоров'я в зниженні захворюваності, інвалідності, а також ефектів старіння та інших фізичних і психічних станів здоров'я, хоча громадське здоров'я в цілому отримує значно менше державного фінансування в порівнянні з медициноюWorld Health Organization.. Державні програми громадського здоров'я по проведенні вакцинації досягли успіхів у зміцненні здоров'я, у тому числі ліквідації віспи — хвороби, від якої людство страждало протягом тисяч років.
Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) визначає основні функції програм громадського здоров'я, серед яких: забезпечення лідерства з питань, важливих для здоров'я, і участь у партнерствах, коли необхідні спільні дії; формування порядку денного наукових досліджень і стимулювання збору, освоєння і поширення цінних знань; встановлення норм і стандартів, сприяння та контроль за їх виконанням; формулювання етичних і заснованих на доказах варіантів політики; моніторинг ситуації та оцінка тенденцій в галузі охорони здоров'я. Зокрема, програми нагляду у сфері громадського здоров'я можуть: слугувати системою раннього попередження про можливі надзвичайні ситуації у сфері громадського здоров'я; документувати вплив втручання або відслідковувати прогрес щодо зазначених цілей; здійснювати моніторинг та уточнення епідеміології проблем зі здоров'ям, що дозволяє визначати пріоритети, а також розробляти політики і стратегій в галузі охорони здоров'я; проводити діагностику, дослідження і моніторинг проблем зі здоров'ям і небезпек для здоров'я спільноти. Наприклад, ВООЗ повідомляє, що щонайменше 220 мільйонів людей у світі хворіють на цукровий діабет. Його частота швидко зростає, по розрахункам до 2030 року кількість смертей від діабету подвоїться. У червні 2010 редакційній статті медичного журналу «Ланцет», автори висунули думку: «Той факт, що цукровий діабет 2 типу, захворювання, якому у значній мірі можна запобігти, досягнуло пропорції епідемії — приниженням громадського здоров'я». Ризик діабету 2 типу тісно пов'язаний із проблемою ожиріння. Оцінки ВООЗ вказують, що на глобальному рівні приблизно 1,5 мільярда дорослих людей мали надлишкову вагу в 2008 році і майже 43 мільйонів дітей у віці до п'яти років мали надлишкову вагу в 2010 році. Сполучені Штати попереду з 30,6 % населення із ожирінням. Слідом Мексика із 24,2 % і Велика Британія з 23 %. Колись це було проблемою країн з високим рівнем доходу, а зараз ожиріння зростає в країнах з низьким рівнем доходів, особливо в містах. Багато програм громадської охорони здоров'я в усі більшою мірою скеровують увагу і ресурси до проблеми ожиріння, з метою усунення основних причин. Серед методів попередження є передусім здорове харчування та фізичні вправи.
Деякі програми та напрямки, пов'язані з просуванням у сфері охорони здоров'я і профілактики можуть бути суперечливими. Одним з таких прикладів є програми по попередженню передачі ВІЛ через кампанії по безпечному сексу і програми обміну голок. Іншим прикладом є контроль тютюнопаління. Зміна поведінки куріння вимагає довгострокових стратегій, на відміну від боротьби з інфекційними захворюваннями, яка зазвичай займає коротший період для відповідних ефектів. Багато країн здійснили великі ініціативи, щоб скоротити куріння, такі як збільшення податків і заборон на куріння в деяких або у всіх громадських місцях.
Так склалось історично, що інфекційні захворювання були на вершині глобального пріоритету в галузі охорони здоров'я. Неінфекційні захворювання і поведінкові фактори ризику, що їх зумовлюють, були на дні. Це, однак, змінюється, на що вказує проведення у вересні 2011 року Організацією Об'єднаних Націй першого спеціального саміту Генеральної Асамблеї з проблеми неінфекційних захворюваньUnited Nations..
Багато проблем зі здоров'ям зумовлені неадекватною особистою поведінкою. З точки зору еволюційної психології, надмірне споживання нових речовин, які шкідливі через активацію сформованої системи винагороди для таких речовин як наркотики, тютюн, алкоголь, очищена сіль, жири та вуглеводи. Нові технології на кшталт сучасного транспорту також приводять до зниження фізичної активності. Дослідження показують, що поведінку можна більш ефективно змінити беручи до уваги еволюційні мотивації, а не лише надаючи інформацію про вплив на здоров'я. Тож широкому використанню мила та миттю рук для запобігання діареї набагато ефективніше можна сприяти, якщо пов'язувати відсутність його використання з емоціями огиди. Відраза — це вдосконалена система для запобігання контакту з речовинами, які поширюють інфекційні захворювання. Прикладами можуть бути фільми, у яких показано, як фекалії забруднюють їжу. В індустрії маркетингу вже давно відомо про важливість пов'язування продуктів з високим статусом і привабливістю для інших. У той же час було висловлено думку, що підкреслення шкідливих і небажаних наслідків куріння тютюну на інших осіб і введення заборони на куріння в громадських місцях, були особливо ефективними в зниженні куріння тютюнуValerie Curtis and Robert Aunger..
Області застосування в охороні здоров'я Громадське здоров'я не лише поліпшує здоров'я населення шляхом реалізації специфічних заходів на популяційному рівні, але й виявляє та оцінює потреби населення у медичному забезпеченні, включаючи: оцінку поточних медичних послуг та визначення чи вони відповідають цілям системи охорони здоров'я; з'ясування вимоги відповідно до думки фахівців в області охорони здоров'я, представників громадськості та інших зацікавлених сторін; визначення найбільш доречних втручань; врахування потреби в ресурсах для запропонованих втручань та оцінка їх економічної ефективності; підтримку прийняття рішень у охороні здоров'я та плануванні медичних послуг, включаючи будь-які необхідні зміни.
Реалізація ефективних стратегій покращення Одна з найважливіших стратегій покращення громадського здоров'я — це пропагування сучасної медицини та наукової нейтральності. Про це вказувала на прикладі компанії проти нематод у Мексиці у 1920-х: громадське здоров'я не може лише стосуватись політиків чи економістів. Політичні чинники, наприклад вибори, можуть змусити урядовців приховати справжні цифри хворих у їх регіоні людей. Тому наукова нейтральність вкрай важлива для формування політики у галузі громадського здоров'я. Вона може забезпечити те, що потреби у лікуванні будуть задовольнятись незалежно від політичних та економічних умов.
Цифрова підтримка прийняття рішень. У сфері громадського здоров'я дедалі більшого значення набувають цифрові інструменти, які допомагають прогнозувати ризики, планувати профілактичні програми та покращувати комунікацію зі світовою спільнотою. Використання відкритих даних, аналітичних панелей, систем штучного інтелекту та платформ для моніторнгу здоров'я дозволяє оперативно реагувати на епідеміологіні загрози й підвищувати ефективність управлінських рішень.
Історія
Рання історія