МАРТИНІВСЬКИЙ Тимофій Іванович (20 січня (1 лютого) 1898, с. Братчикова Гребля Таращанського повіту Київської губернії, нині с. Станіславчик Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області — 12 вересня 1922, Київ) — повстанський отаман.
Біографія Навчався в церковно-парафіяльній школі (за деякими даними — в гімназії).
1918 року брав участь в антигетьманському повстанні. У серпні 1920 року доєднався зі своїм загоном до загону Дмитра Цвітковського. У липні 1921 року виступив проти більшовиків, діяв у Звенигородському, Таращанському та Білоцерківському повітах. Згодом прийняв більшовицьку амністію. Працюючи в Таращанському ДПУ, підтримував зв'язок зі своїм загоном.
11 березня 1922 року заарештований у справі 8-го Повстанського району, засуджений до розстрілу.
Реабілітований 29 грудня 2000 року.
Література
Суд над украинской контрреволюцией // Пролетарская правда, 1922, 2 сент.; Валентина Розуменко-Невінчана. Мартинівські повертаються. Київ, видавництво «Каравела», 2023.