Етра або Аїтра (дав.-гр: Αἴθρα, вимовляється [ǎi̯tʰra], «світле небо»Robert Graves, The Greek Myths, (1955; 1960) index, s.v. «Aethra».) — у грецькій міфології троянська принцеса і дочка царя Пітфея.

Сім'я Етра була матір'ю Тесея (його батьком був афінський цар Егей, або, за деякими версіями, Посейдон) і Клімени (за Гіппальком).Scholia on Homer, Iliad 3.144; Dictys Cretensis, 6.2 Етру також називали Пітфеїдою на честь її батька ПітфеяOvid, Heroides 10.31.

Міфологія

Раннє життя Беллерофонт прибув у Трозен, щоб просити руки дівчини у батька Етри, Піттея, але героя вигнали з Коринфа ще до того, як відбулося весілляPausanias, 2.31.12.

Цар Егей, не маючи дітей від попередніх шлюбів, відправився в Трозен, місто на південний захід від Афін, яке мало своїх покровителів Афіну та Посейдона. Тут Пітфей напоїв Егея нерозбавленим вином і змусив його лягти з донькою. Під впливом сновидіння, надісланого Афіною, вона залишила сплячого Егея і вирушила на острів Сфайрія, що лежав неподалік від берега Трозена. Там вона вилила лібацію Сфаїру, візникові Пелопа, і вночі зляглася Посейдоном. Таким чином, Етра завагітніла як від ЕгеяPlutarch, Theseus 3; Hyginus, Fabulae 14, так і від ПосейдонаApollodorus, 3.15.7; Hyginus, Fabulae 37; Bacchylides, Dithyrambs 3.34. За Плутархом, її батько поширив цю звістку лише про те, що Тесея можна вважати сином Посейдона, якого дуже шанували в ТрезеніPlutarch, Theseus 6.

Етра згодом присвятила на острові Сфайрія храм Афіні Апатурі (Обманщиці), а сам острів замість Сфайрії назвала Гієрою, а також запровадила серед троянських дівчат звичай присвячувати свої пояси Афіні Апатурі в день свого одруженняPausanias, 2.33.11. Пізніше, коли Етра була вже вагітна, Егей вирішив повернутися до Афін. Перед від'їздом він сховав свої сандалі, щит і меч під величезним каменем, що слугував примітивним вівтарем могутньому Зевсу, і сказав їй, що коли їхній син підросте, він повинен відсунути камінь і повернути свою зброю назад. Етра зробила так, як їй було сказано, і Тесей, знайшовши зброю, що належала йому як спадкоємцеві, став великим героєм, вбивши Мінотавра.

Пізніші пригоди Пізніше, коли Тесей викрав Єлену, він віддав її Етрі на збереження. Брати Єлени, Діоскури, забрали Єлену назад і в знак помсти викрали Етру до Лакедемона. Там вона стала рабинею Єлени і разом з нею вирушила до Трої. Там вона залишалася, поки її не знайшов її онук Акамант.Plutarch, Theseus 34; Homer, Iliad 3.144; Dio Chrysostom, Speeches 11.59 Під час взяття Трої вона прибула до табору греків, де її впізнали онуки, і Демофонт, один із них, попросив Агамемнона забезпечити її звільнення. Тому Агамемнон послав гінця до Єлени з проханням віддати Етру. Це було дозволено, і Етра знову стала вільноюPausanias, 10.25.3; Dictys Cretensis, 5.13. За словами Гігіна, згодом вона покінчила з життям від горя через смерть своїх синівHyginus, Fabulae 243. Історія її рабства в Єлени була зображена на знаменитій скрині Кіпсела і на картині Полігнота в Леше з ДельфPausanias, 10.25.2.

Галерея

У масовій культурі Персонаж Етри (під іменем «Айтра») із значними змінами з'являється в опері Ріхарда Штрауса «Die ägyptische Helena» («Єгипетська Єлена»), де вона постає чарівницею і наложницею Посейдона.

Примітки

Бібліографія Apollodorus, The Library with an English Translation by Sir James George Frazer, F.B.A., F.R.S. in 2 Volumes, Cambridge, MA, Harvard University Press; London, William Heinemann Ltd. 1921. ISBN 0-674-99135-4. Online version at the Perseus Digital Library. Greek text available from the same website. Bacchylides, Odes translated by Diane Arnson Svarlien. 1991. Online version at the Perseus Digital Library. Bacchylides, The Poems and Fragments. Cambridge University Press. 1905. Greek text available at the Perseus Digital Library. Bell, Robert E., Women of Classical Mythology: A Biographical Dictionary. ABC-Clio. 1991. . Dictys Cretensis, from The Trojan War. The Chronicles of Dictys of Crete and Dares the Phrygian translated by Richard McIlwaine Frazer, Jr. (1931-). Indiana University Press. 1966. Online version at the Topos Text Project. Gaius Julius Hyginus, Fabulae from The Myths of Hyginus translated and edited by Mary Grant. University of Kansas Publications in Humanistic Studies. Online version at the Topos Text Project. Graves, Robert, The Greek Myths, Harmondsworth, London, England, Penguin Books, 1960. Lucius Mestrius Plutarchus, Lives with an English Translation by Bernadotte Perrin. Cambridge, MA. Harvard University Press. London. William Heinemann Ltd. 1914. 1. Online version at the Perseus Digital Library. Greek text available from the same website. Pausanias, Description of Greece with an English Translation by W.H.S. Jones, Litt.D., and H.A. Ormerod, M.A., in 4 Volumes. Cambridge, MA, Harvard University Press; London, William Heinemann Ltd. 1918. . Online version at the Perseus Digital Library Pausanias, Graeciae Descriptio. 3 vols. Leipzig, Teubner. 1903. Greek text available at the Perseus Digital Library. Publius Ovidius Naso, The Epistles of Ovid. London. J. Nunn, Great-Queen-Street; R. Priestly, 143, High-Holborn; R. Lea, Greek-Street, Soho; and J. Rodwell, New-Bond-Street. 1813. Online version at the Perseus Digital Library. William Smith. A Dictionary of Greek and Roman biography and mythology. s.v. Aethra. London (1848).