Re Wünsche Handelsgesellschaft (22 жовтня 1986 р.) BVerfGE 73, 339 — справа про конституційне право Німеччини та право ЄУ, широко відома як Solange II, що стосується співвідношення конституційного права Федеративної Республіки Німеччина та права Європейських Співтовариств.
Зміст Заявник подав заявку на отримання ліцензії на імпорт, але отримав відмову. Позивач оскаржив режим ліцензування імпорту (Регламент 2107/74) у Франкфуртському адміністративному суді (Verwaltungsgericht), але справу було відхилено. Суд постановив, що постанова була прийнята відповідно до цілей ст. 39 ДЄС (ст. 45 ДФЄУ).
Справу було оскаржено до Федерального вищого адміністративного суду (Bundesverwaltungsgericht), який призупинив розгляд справи та направив преюдиційний запит до Суду Справедливости. Суд Справедливости вважав, що регламент дійсний. У відповідь апелянт звернувся до Федерального конституційного суду Німеччини (GFCC, BVerfG, Bundesverfassungsgericht), посилаючись на кілька порушень конституційних прав Німеччини. Апелянт стверджував, що після рішення у справі Solange I, Конституційний Суд має скасувати застосування законодавства ЄУ, яке суперечить захисту основних прав, передбаченому Основним законом Німеччини (Grundgesetz).
Вирок
Федеральний конституційний суд Німеччини Федеральний конституційний суд (Bundesverfassungsgericht) остаточно відхилив скаргу. Після справи Solange I 1974 року він взяв до уваги рішення Суду Справедливости захисту основних прав, прийняття декларацій про права та демократію інституціями Спільноти, а також те, що всі держави-члени ЄУ приєдналися до Європейської конвенції з прав людини.
Фактично це означало, що повноваження Суду Справедливости в Німеччині визнавалися Федеральним судом, якщо рішення Суду Справедливости відповідали принципам національного права Німеччини.H. Gerald Crossland, Three major decisions given by the Bundesverfassungsgericlt (Federal Constitutional Court), 19 EUR. L. REv. 202, 203 (1994). Vol. 34Brewer, Mark Killian (2001) "The European Union and Legitimacy: Time for a European Constitution," Cornell International Law Journal: Vol. 34: Iss. 3, Article 5. Available at: http://scholarship.law.cornell.edu/cilj/vol34/iss3/5
Значимість На відміну від попереднього рішення у справі Solange I, Федеральний конституційний суд визнав рішення Суд Справедливости обов’язковим і остаточним у Німеччині. Примітно, що GFCC не відмовився від своєї компетенції щодо перевірки законодавства ЄУ у світлі фундаментальних прав Основного закону Німеччини. p. 7-8. Скоріше вони призупинили цей контроль, щоб його поновили, якщо справа може продемонструвати зниження стандартів фундаментальних прав в ЄУ нижче стандартів, гарантованих Основним законом.
Крім того, і Solange I, і Solange II демонструють атмосферу конструктивної суперечки в європейських судах. p. 9. Доктрина Solange GFCC спонукала Суд Справедливости та інституції ЄУ зрештою розробити власні системи захисту основних прав, пропонуючи рівний або вищий рівень захисту, ніж Основний закон Німеччини. p. 11.
Див. також
Право Європейського Союзу Internationale Handelsgesellschaft (Solange I)
Примітки