Æ, æ — графема, що складається з літер a та e. Початково була лігатурою, що позначала латинський дифтонг, згодом стала повноцінною літерою абеток деяких мов, таких як данська, фарерська, норвезька та ісландська. У складі алфавіту давньоанглійської мови мала назву æsc (ясень, ash tree), що походила від англосаксонської руни ансуз (); її традиційна назва в англійській мові ash ().
Використання
Англійська мова В англійській мові використання лігатури залежить від контесту. У сучасній типографії при технічних проблемах з набором замість æ часто вживається диграф ae. Це є часто некоректним, особливо при наборі іншомовних слів, де æ вважається літерою або торгових марок (напр. Æon Flux, Encyclopædia Britannica). В США проблема з лігатурою в багатьох випадках вирішується спрощеною заміною на e. Проте, з огляду на довгу історію правопису, літера æ інколи використовується задля підкреслення архаїзму чи при цитуванні історичних джерел.
Латинська мова В класичній латинській мові комбінація AE позначає дифтонг , схожий на довге англійське i, як у слові fine. Як у класичній, так і у сучасній практиці прийнято писати літери окремо, але лігатура використовувалася в середньовічному та ранньому сучасному письмі, в тому числі й через те, що æ спрощувалася в імперський період до простого голосного . В деяких середньовічних скриптах лігатура спрощувалася до ę, малої літери e з огонеком. Згодом ця форма спростилася до звичайного e через можливий взаємовплив правопису та вимови. Тим не менш, лігатура зараз доволі поширена в літературних книгах та партитурах.
Латинський дифтонг з'являвся як у власних словах (де до 2 сторіччя до н. е. записувався як ai), так і в запозиченнях із грецької, де відповідав сполученню αι (альфа йота).
Французька мова У сучасній французькій абетці æ використовується для запису латинських та грецьких запозичень на зразок tænia чи ex æquo.
Германські мови У давньоанглійській æ позначав звук, середній між та (), дуже схожий на коротке a з англійського слова cat.
У більшості діалектів давньоскнадинавської мови (мови вікінгів) знак æ позначав короткий голосний звук []; ǽ — довгий звук [ː]Gordon, Taylor 1957, p. 267, § 6.. Натомість у староісландському діалекті цієї ж мови æ позначав довгий звук [ː]Gordon, Taylor 1957, p. 266, § 5..
У більшості варіацій фарерської мови æ вимовляється наступним чином: , якщо одночасно і є наголошеним, і з'являється або в кінці слова, або перед голосною чи однією приголосною, або перед групами приголосних kl, kr, pl, pr, tr, kj, tj, sj та тих, що складаються з ð та іншої приголосної крім ðr, коли вона вимовляється як gr (крім випадку, обумовленого нижче) відкритий , якщо безпосередньо передує звуку , як у словах ræðast (ð не вимовляється) та frægari (g не вимовляється) в усіх інших випадках.
В ісландській мові æ означає дифтонг . У данській та норвезькій мовах æ відповідає монофтонгам. У норвезькій є чотири варіанти вимови літери:
(æ (назва літери), bær, læring, æra, Ænes, ærlig, tærne, særs, ærfugl, lært) (færre, æsj, nærmere, Færder, Skjærvø, ærverdig, vært, lærd, Bræin (де æi вимовляється як дифтонг )) (Sæther, Næser, Sæbø, gælisk, spælsau, bevæpne, sæd, æser, Cæsar, væte) (Sæth, Næss, Brænne, Bækkelund, Vollebæk, væske, trædd).
У багатьох західних, північних та північно-західних норвезьких діалектах, а також у деяких західних данських фонема Æ має велике значення: є займенником першої особи однини Я, тобто самостійним словом; на письмі у цих діалектах позначається як Æ. У фарерській вимовляється так само, але пишеться як eg.
У західних та південних діалектах Ютландії в данській мові æ є означеним артиклем перед словом: «æ hus» (будинок), на відміну від стандартної данської та інших скандинавських діалектів, де означені артиклі постсуфіксальні (данська, шведська, норвезька: huset, ісландська: húsið). Ці діалекти рідко використовуються для письма, але зустрічаються в певній місцевій літературі.
Рідше у деяких норвезьких діалектах er (форма теперішнього часу дієслова være, бути) на письмі замінюється на æ, але це не є стандартом.
Данська та норвезька «Ӕ» відповідає літері «Ä» у шведській та фінській мовах та абетках.
Осетинська мова В осетинській мові літеру æ використовували за латинської абетки (1923–38). З того часу мова перейшла на кирилицю з зовнішньо ідентичною літерою (). Вимовляється як у англійському слові cat.
Міжнародний фонетичний алфавіт Символ використовується в МФА для позначення ненапруженого неогубленого голосного переднього ряду низького піднесення, як в англійському слові cat, імовіршіше за все, цей звук у давньоанглійській і позначався відповідною літерою. Кодування
Графема HTML Юнікод TeX Æ Æ U+00C6 \AE æ æ U+00E6 \ae
Примітки
Бібліографія Robert Bringhurst (2002). The Elements of Typographic Style, стор. 271. Vancouver, Hartley & Marks. ISBN 0-88179-205-5
Див. також Діакритичний знак Диграф Ä