Оме́ла (Viscum) — рід напівпаразитичних кущів або трав родини санталових (Loranthaceae). Рід містить понад 100 видів. Ареал роду охоплює Африку, Європу, Азію та Австралію.

Опис Вічнозелені рослини. Паразитують на багатьох видах дерев: тополях, кленах, соснах, вербах, березах, акаціях та на деяких плодових деревах. Проростає на вершині дерева чи на його гілках, розростається зеленим, часто густим кущем. Має вигляд кулеподібного ущільнення в кроні дерева. Омелу вважають напівпаразитом, оскільки в більшості випадків може самостійно здійснювати фотосинтез. Плоди — неїстівні для людини ягоди. Кущ розвивається до 1 м в діаметрі, легко ламається та падає на землю під час сильних поривів вітру, особливо коли кущ має ягоди.

Існує велика кількість видів роду Омела. Різні види зростають на певних видах дерев. Більшість здатна рости на декількох видах дерева-хазяїна. Омела отримує воду, мінеральні та поживні речовини із рослини-хазяїна. Вагомий внесок у вивчення взаємин омели та її рослин-хазяїв зробив І. Г. Бейлін.

Поширення

Поширюють насіння омели птахи, яких приваблюють її ягоди. Поїдаючи клейкі за консистенцією ягоди, що містять кісточки, птахи чистять дзьоб, витираючи його по гілках дерев, частіше на верхніх, де зручно сидіти. Кісточка, приклеївшись до гілки, за наявності вологи з часом починає проростати. Не менш поширений спосіб зараження через пташиний послід: сік ягід зберігає свою клейкількість навіть після проходження через травну систему пташки, насінина у ягоді навіть після проходження травної системи все ще обернена клейкою речовиною, а послід спашок робиться рідким. Разом із пташиним послідом насіння прилипає до кори гілок, де, приклеївшись, випускає один міцний корінець який проникає у кору гілки.

Розвиток Проростає через камбій у деревину з утворенням центрального ризоїда-присоски, поступово віддаючи бокові паростки всередині камбію, які, зі свого боку, теж утворюють вторинні ризоїди-присоски для вбирання вологи та мінеральних речовин. Розгалужені ризоїди всередині камбію можуть давати ріст інших кущів назовні у вигляді листків, які з часом стають округлим кущем у діаметрі від 15 см до 100 см, поступово заселяючи здебільшого верхівкову частину дерева.

Негативні наслідки Частину поживних речовин омела створює самостійно шляхом фотосинтезу. Волога, яку вбирає омела з дерева, стає дефіцитною для гілок, тому дерево з часом втрачає естетичний природний вигляд, крона розріджується, ріст дерева сповільнюється. З незначною інсемінацією дерева живуть дуже довго, тоді як ширше розростання омели спричиняє верхівкове всихання, а згодом і всихання всього дерева.

Боротьба з омелою Боротьба шляхом обламування гілок куща малоефективна, оскільки з ризоїдів починають розвиватись декілька інших, бокових, кущів.

Ризоїди мають довжину інколи понад 100 см в окремих випадках до 3 мБоротьба з омелою  — Budboard.com.ua, тому гарантованими заходами може бути санітарна обрізка вражених гілок до їх розвилок, на великих відстанях від куща (за умови, що кількість вражених гілок сягає до 30 %Видалення омели  — Onrope.com.ua). Якщо кількість вражених гілок значна, може бути використане омолоджувальне обрізання дерева (топінг). У великих містах заходи з обрізання гілок, вражених омелою, є типовими в боротьбі з цим паразитом.

Токсичність Токсичність для людини мають майже всі ягоди представників роду Viscum Action of viscumin, a toxic lectin from mistletoe, on cells in culture  — J Biol Chem. 1982 Nov 25;257(22):13271-7. Action of viscumin, a toxic lectin from mistletoe, on cells in culture, але вони входять в раціон багатьох видів птахів.

У культурі Згідно з європейською міфологією, омела з'являється після того, як у дерево вдаряє блискавка. Омела була оберегом домашнього вогнища, а для того, щоб її дістати, потрібно було збити її стрілою, але при тому омела не мала торкатися землі, коли впаде, інакше втрачала магічну силу. Багато народів використовували омелу в магічних дійствах, не стала винятком і Україна, де в давнину омела мала назву баб'ячий проклін — мертве зілля, яке використовувалося в магічних дійствах давніх українських віщунів, ворожбитів — волхвів. Омелу, що й тепер росте на старих деревах, найчастіше поблизу церков, давній жрець зтинав золотим серпом і вносив до храму. Очевидно, наші предки опоетизували омелу, пов'язуючи її з Бабою.Енциклопедія Коломийщини 2-й том (літера Б) — 1998 р. — 120 с. Омела була також причиною смерті бога Бальдра у скандинавській міфології. В Англії використовувалась як новорічна рослина до початку масового використання ялинок, і досі використовується в Європі на свята. Кельтські жерці (на півночі Франції, Бретонія) золотими серпами зрізали кущики омели, збирали її у біле полотно (щоб ніколи ця «небесна рослина» не торкнулася землі!). Вони готували з омели цілу низку терапевтичних препаратів, вважали її універсальними ліками та протиотрутним засобом. про омелу згадує Вергілій у «Енеїді», яка допомогла Енеєві (через Сивіллу, що сховала гілку під спідницею) пробратися до пекла-Гадесу, аби віднайти батька; «Дивна ота „золота гілка“, по-нашому омела. Воно й не дерево, і не рослина. Насіння її, щоб розноситися, мусить обов'язково пройти через шлунок пташини, і то не всякої, а лише берестянки (славки) та співучого дрозда. …Колись селяни знали: якщо зріжеш всю омелу — дерево пропаде. Ботаніки цього чомусь не знають. Омела не виснажує дерево, а навпаки підтримує його у старості, примушує жити, аби жити самій. Та й ще тягнути життєдайні глибинні соки навіть узимку. Коли ж спадає листя з дерева, омела творить своє власне чудо — вбирає якнайбільше сонячного світла. І стає наче пронизана сонцем! На січень–лютий припадає її сонячний пік, коли вона стає золотою».

Види

Viscum acaciae Viscum album Viscum ambongoense Viscum angulatum Viscum apiculatum Viscum articulatum Viscum bagshawei Viscum bancroftii Viscum bandipurense Viscum birmanicum Viscum boivinii Viscum calcaratum Viscum calvinii Viscum capense Viscum capitellatum Viscum ceibarum Viscum chyuluense Viscum coloratum Viscum combreticola Engl. Viscum congdonii Viscum congolense Viscum continuum Viscum coursii Viscum crassulae Viscum cruciatum Viscum cuneifolium Viscum cylindricum Viscum decaryi Viscum decurrens Viscum dielsianum Viscum diospyrosicola Viscum dryophilum Viscum echinocarpum Viscum engleri Viscum exiguum Viscum exile Viscum fargesii Viscum fastigiatum Viscum fischeri Viscum goetzei Viscum grandicaule Viscum griseum Viscum hainanense Viscum hexapterum Viscum heyneanum Viscum hildebrandtii Viscum hoolei Viscum indosinense Viscum iringense Viscum itrafanaombense Viscum junodii Viscum katikianum Viscum liquidambaricola Viscum littorum Viscum longiarticulatum Viscum longipetiolatum Viscum lophiocladum Viscum loranthi Viscum loranthicola Viscum luisengense Viscum macrofalcatum Viscum malurianum Viscum menyharthii Viscum meyeri Viscum minimum Viscum monoicum Viscum multicostatum Viscum multiflorum Viscum multinerve Viscum multipedunculatum Viscum myriophlebium Viscum mysorense Viscum nepalense Viscum nudum Viscum obovatum Viscum obscurum Viscum oreophilum Viscum orientale Viscum ovalifolium Viscum pauciflorum Viscum pentanthum Viscum perrieri Viscum petiolatum Viscum radula Viscum ramosissimum Viscum rhipsaloides Viscum roncartii Viscum rotundifolium L.f. Viscum sahyadricum Viscum schaeferi Viscum schimperi Viscum scurruloideum Viscum semialatum Viscum songimveloensis Viscum songmaoense Viscum stenocarpum Viscum subracemosum Viscum subserratum Viscum subverrucosum Viscum taiwanianum Viscum tenue Viscum tieghemii Viscum trachycarpum Viscum triflorum Viscum trilobatum Viscum tsaratananense Viscum tsiafajavonense Viscum tuberculatum Viscum verrucosum Viscum vohimavoense Viscum whitei Viscum wrayi Viscum yunnanense

Див. також Омела біла звичайна Омела ялівцева карликова (Arceuthobium oxycedri) — напівпаразит з роду Arceuthobium. Відьмині мітли

Примітки

Посилання