Всесвітній день хіджабу — щорічна подія, що заснована Назмою Ханом у 2013 році, яка проходить 1 лютого щороку в 140 країнах світу. Його заявлена мета полягає в тому, щоб заохотити жінок будь-якої релігії та походження носити хіджаб протягом одного дня, а також навчати та поширювати обізнаність про те, чому носять хіджаб. Назма Хан сказала, що її метою також є сприяння більш широкому визнанню носіння хіджабу, а також боротьба з релігійною дискримінацією.
Загальні відомості Хіджаб — це тип головного убору, який носять багато мусульманок, як знак скромності. Хіджаб буває різних форм.
Жінки-мусульманки, що носять хіджаб, стикаються як з явною, так і з прихованою дискримінацією у працевлаштуванні та в робочому середовищі, при цьому прихована упередженість часто призводить до більш ворожого ставлення.
Назма Хан, американка бангладеського походження, започаткувала Всесвітній день хіджабу (WHD) у 2013 році. Вона сказала, що її метою було «підвищити обізнаність і нормалізувати носіння хіджабу». Хан додала, що вона започаткувала цей день, сподіваючись на «виховання релігійної терпимості», враховуючи досвід зіткнення з «дискримінацією та знущаннями в школі та університеті, коли на них плювали, переслідували, били ногами та називали „терористом“». Таким чином, інші жінки не мали б такого досвіду, як «їй довелося пережити».
Такі закони, як законопроект Квебеку 21, який забороняє державним секторам носити релігійні символи, стали чинником у створенні Всесвітнього дня хіджабу.
Офіційне визнання У 2017 році штат Нью-Йорк визнав Всесвітній день хіджабу. Захід з відзначання цього дня відбувся в Палаті громад Сполученого Королівства, на якому була присутня Тереза Мей (колишній прем'єр-міністр Великобританії). Палата представників Філіппін затвердила 1 лютого як «щорічний національний день хіджабу» 2021.
Критика А. Кашетта критикує вибір 1 лютого для проведення Всесвітнього дня хіджабу як неприйнятний, стверджуючи, що це збігається з поверненням аятолли Рухолли Хомейні в 1979 році до Ірану з вигнання задля очолення іранської революції та запровадити закони про обов'язкове носіння хіджабу. Кашетта стверджує, що хоча хіджаб пропагується на Заході як символ права обирати одяг, такої ж пропаганди бракує жінкам, яких переслідують за відмову носити хіджаб.
Мар'ям Намазі, активна колишня мусульманка та активістка, розкритикувала Всесвітній день хіджабу, стверджуючи, що це «форма гноблення». У своїй власній статті, опублікованій у 2017 році, Маджид Наваз запропонував змінити назву на «Хіджаб — день вибору».
У 2018 році канадська активістка Ясмін Мохаммед почала кампанію #NoHijabDay у відповідь на Всесвітній день хіджабу, створивши його як спосіб привернути увагу жінок, які протистояли суспільному тиску та державним наказам зняти хіджаб.
Соціальні мережі Всесвітній день хіджабу в основному рекламується через соціальні мережі. Активісти рекламують цей день за допомогою хеш-тегів, наприклад #EmpoweredinHijab.
Див. також
Жінки в ісламі Міжнародний день фіолетового хіджабу Головний убір для християнок Головний убір для єврейських жінок
Примітки
Посилання Офіційний сайт
Література Rahbari, L., Dierickx, S., Coene, G., & Longman, C. (2021). Transnational Solidarity with Which Muslim Women? The Case of the My Stealthy Freedom and World Hijab Day Campaigns. Politics & Gender, 17(1), 112—135. Raihanah, M. M. (2017). « ‘World Hijab Day’: Positioning the Hijabi in Cyberspace». In Seen and Unseen. Leiden, The Netherlands: Brill. doi: https://doi.org/10.1163/9789004357013_007 Rahbari, Ladan (2021), In Her Shoes: Transnational Digital Solidarity With Muslim Women, or the Hijab?. Tijds. voor econ. en Soc. Geog., 112: 107—120. https://doi.org/10.1111/tesg.12376 Shirazi, Faegheh. 2019. «The Veiling Issue in 20th Century Iran in Fashion and Society, Religion, and Government» Religions 10, no. 8: 461. https://doi.org/10.3390/rel10080461 Oren, Elizabeth. «Culture in a Murky World: Hijab Trends in Jihadi Popular Culture.» The Cyber Defense Review, vol. 3, no. 3, Army Cyber Institute, 2018, pp. 83–92, Anouar El Younssi (2018) Maajid Nawaz, Irshad Manji, and the Call for a Muslim Reformation, Politics, Religion & Ideology, 19:3, 305—325, Ghumkhor Sahar. (2020) The Confessional Body. In: The Political Psychology of the Veil. Palgrave Studies in Political Psychology. Palgrave Macmillan, Cham. https://doi.org/10.1007/978-3-030-32061-4_6