Дискримінація ( «розрізнення») — відмінність, виключення, обмеження або перевага, що заперечує або зменшує рівне здійснення прав. Поняття охоплює виключення або обмеження можливостей для членів певної групи щодо можливостей інших груп«Introduction to sociology» / 7th ed. — New York, 2009. — P. 324. .
Акти дискримінації можуть відбуватися відкрито чи таємно, індивідуально чи анонімними групами, бути одиничними чи системними, незначними (у жартах) або ж серйозними, що завдають психічну, матеріальну або фізичну шкоду та загрозу життю.
Дискримінація осіб і соціальних груп за ознакою раси, релігії, статі, етнічної приналежності, походження, національності або сексуальної орієнтації заборонена у багатьох міжнародних документах з прав людини і в Лісабонській угоді, що заміняє Конституцію ЄС«Official Journal of the European Union» C 306, 17.12.2007 — European Union. .
Законодавча боротьба У Загальній декларації прав людини передбачається, що країна, що ратифікувала її, зобов'язана шанувати і забезпечити всім людям, що перебувають на її території й у межах її юрисдикції, права людини без будь-яких відмінностей, таких як раса, колір шкіри, стать, мова, релігія, сексуальна орієнтація, політичні або інші погляди, національне або соціальне походження, власність, вживання (але не зловживання) наркотиків, народження або інший статус.
У міжнародних відносинах поняття дискримінації також охоплює ставлення до держави (або групи держав), зазіхання на її права, що загрожує загальновизнаним звичаям і принципам міжнародного права. Організація Об'єднаних Націй виключає расову, політичну, релігійну й інші види дискримінації в міжнародних відносинах (ст. 55, 62 і 73).
У 1948 році Загальна декларація прав людини заборонила всі форми расової й іншої дискримінації.
Форми дискримінації Дискримінація має дві основні форми:
de jure (правова), закріплена в законах; de facto (неофіційна), що укоренилася в соціальних звичаях.
Дискримінація de facto відбувається в ситуаціях, де домінує група людей, що користується перевагами стосовно меншості. На відміну від дискримінації de jure, що може бути знищена шляхом зміни законів, дискримінацію de facto знищити не просто. Дискримінація de facto звичайно існує тривалий час, тому що вона міцно пускає коріння у звичаї або інститути суспільства. Дискримінація етнічних груп є основним джерелом політичних конфліктів і сецесії (виходу із складу держави).
Види дискримінації Розрізняють пряму і непряму дискримінацію.
Пряма дискримінація характеризується як намір дискримінувати особу чи групу, наприклад, бюро з працевлаштування відкидає людину з певною ознакою (жінка з дітьми, гомосексуальна людина, ромська особа) або житлова компанія не продає квартири особам «кавказької національності».
Непряма дискримінація зумовлена впливом політики або конкретних заходів: коли формально нейтральні правила, критерії або практика ставлять де-факто особу певної меншини у невигідне становище у порівнянні з іншими. Приклади: критерій фізичних параметрів; дрес-код або імідж для певної професії. Формально ці правила є нейтральними щодо, наприклад, етнічної або релігійної приналежності, але фактично ставлять людей у нерівноправне положенняDiscrimination and Xenophobia. .
Етнічна
Етнічна дискримінація — політичні та соціальні утиски, які здійснюються панівним (домінуючим) у державі етносом щодо одного, кількох або усіх непанівних етносів і проявляються при наданні громадянства, здійсненні судочинства, реалізації прав на соціальний захист і прав людини взагалі, наймі на роботу та звільненні з неї, в умовах праці та її оплати, вирішенні питань освіти та задоволенні ін. культурно-інформаційних потреб. Цей різновид дискримінації має історичні, психологічні та економічні мотивації, які в багатьох суспільствах зумовлені традиційним ставленням до етносів-чужинців як до ворогів. На українських землях етнічна дискримінація з'явилась після входження до складу Королівства Польського. Зокрема, за дослідженнями польського історика А. Янечека, дискримінаційні обмеження русинів у містах мали етнічний, а не конфесійний характер і зберігались навіть у разі переходу русина у римо-католицизм. Людвіг фон Мізес один з основоположників Австрійської школи економіки в своєму magnum opus «Людська діяльність» писав: «як і містичне почуття богоспілкування, расова ненависть не є природним явищем, вродженим у людині. Це продукт ідеологій»Human Action: A Treatise on Economics, 1st ed. (Auburn, Ala.:
Ludwig von Mises Institute, 1999, 3rd revised ed..
Релігійна
Релігійна дискримінація — заборона або обмеження діяльності тих чи ін. релігійних конфесій, общин і груп, часткове або повне позбавлення певної частини віруючих громадян прав, пільг, привілеїв, які мають ін. віруючі громадяни. У 20 ст. практикувалася тоталітарними режимами (див. Тоталітаризм). Її мета — послабити вплив тих чи ін. релігігійних конфесій та організацій на політичне й духовне життя суспільства, не допустити появи опозиційних рухів під реліг. гаслами.
Релігійною дискримінацією було пронизане все законодавство СРСР про релігійні культи (заборона політичних акцій певної спрямованості, тотальне обмеження культурно-освітніх рухів та майже повна заборона доброчинної діяльності, свободи слова тощо). Фактично в умовах постійних переслідувань перебувала в УРСР діяльність греко-католицьких священиків (див. Українська греко-католицька церква) у Львівській, Тернопільській та ін. областях.
Статева та сексуальна
Дискримінація за статтю або сексизм — є проявом мізогінії та гомофобії, й може полягати як у цілеспрямованій образі людини за ознакою статі, насильстві проти жінок та на грунті ненависті, так і на рівні законодавства обмежувати певні дії (доступ до виборчих прав.
Економічна Економічна дискримінація — найзагальніше поняття, яке стосується економічних відносин і використовується для опису упередженості або дискримінації на основі економічних чинників. Цей тип дискримінації ґрунтується на маргіналізації в економіці за статево-віковими показниками або за приналежністю до певних економічних груп (наприклад, працівники і споживачі; вегетаріанці і люди, які проти дослідів на тваринах; люди з надмірною вагою або представники певної культури тощо)https://www.wise-geek.com/what-is-economic-discrimination.htm. Людвіг фон Мізес один з основоположників Австрійської школи економіки писав: Роботодавець або працівник, якому довірено управління відділом підприємства, вільний дискримінувати працівників при прийомі на роботу, свавільно звільняти їх або урізати їм заробітну плату нижче ринкового рівня. Але, потураючи таким свавільним діям, він ставить під загрозу прибутковість свого підприємства або свого відділу і тим самим погіршує свій власний дохід і своє становище в економічній системі с. 629
Дійсно, підприємець вільний давати волю своїм примхам, звільняти працівників, вперто триматися за застарілі процеси, свідомо обирати невідповідні методи виробництва і дозволяти собі керуватися мотивами, які суперечать вимогам споживачів. Але коли і якою мірою він це робить, він повинен за це розплачуватися, і якщо він вчасно не зупиниться, то, втративши свою власність, буде загнаний у таке становище, коли він не зможе більше завдавати шкоди. Спеціальні засоби контролю за його поведінкою не потрібні. Ринок контролює його більш суворо і вимогливо, ніж будь-який уряд чи інший орган суспільстваSocialism: An Economic and Sociological Analysis (Indianapolis,
Ind.: Liberty Press\Liberty Classics, 1979). с. 401
На ім'я Дискримінація за ім'ям також може мати місце, причому дослідники припускають, що ця форма дискримінації присутня на основі значення імені, його вимови, унікальності, гендерної та расової приналежності. Дослідження також показали, що рекрутери в реальному світі витрачають у середньому лише шість секунд на перегляд кожного резюме, перш ніж ухвалити первісне рішення «підходить/не підходить», і що ім'я людини — одна з шести речей, на які вони звертають найбільшу увагу. Франція зробила незаконним перегляд імені людини в резюме під час відбору до первісного списку найбільш кваліфікованих кандидатів. Велика Британія, Німеччина, Швеція та Нідерланди також експериментували з процесами анонімного резюме. Деяку явну дискримінацію можна пояснити іншими факторами, як-от частота імені. Дискримінація за ознакою милозвучності імені — явище тонке, незначне і схильне до значних змін.
По регіону Регіональна або географічна дискримінація — це форма дискримінації, яка ґрунтується на регіоні, в якому проживає людина, або регіоні, в якому вона народилася. Вона відрізняється від національної дискримінації тим, що може ґрунтуватися не на національних кордонах чи країні, в якій проживає жертва, а на упередженнях щодо певного регіону однієї або кількох країн. Прикладами є дискримінація щодо китайців, які народилися в сільській місцевості, віддаленій від міст, розташованих у Китаї, та дискримінація щодо американців, які походять з південних або північних регіонів Сполучених Штатів. Вона часто супроводжується дискримінацією на основі акценту, діалекту або культурних відмінностей.
За зростом Хайтізм (дискримінація за зростом) — це упередження або дискримінація щодо людей за ознакою зросту. У принципі, це стосується дискримінаційного поводження з особами, чий зріст не знаходиться в межах нормального прийнятного діапазону зросту в популяції.
За віком (ейджизм)
Ейджизм або вікова дискримінація — це дискримінація та стереотипи, засновані на чиємусь віці. Це набір переконань, норм та цінностей, які використовуються для виправдання дискримінації або підпорядкування залежно від віку людини. Ейджизм найчастіше спрямований на людей похилого віку, підлітків і дітей.Wilkinson J and Ferraro K, «Thirty Years of Ageism Research». In Nelson T (ed). Ageism: Stereotyping and Prejudice Against Older Persons. Massachusetts Institute of Technology, 2002
Вікова дискримінація при прийомі на роботу спостерігається в Сполучених Штатах. Джоанна Лахі, професор Школи державного управління та державної служби ім. Буша в Техаському університеті A&M виявила, що фірми більш ніж на 40% частіше беруть інтерв'ю у молодого дорослого шукача роботи, ніж літнього претендента.Lahey, J. (2005) Do Older Workers Face Discrimination? Boston College. У Європі Стійн Баерт, Дженніфер Норга, Яннік Туї та Маріке Ван Хеке, дослідники з Гентського університету, виміряли порівняні коефіцієнти в Бельгії. Вони виявили, що дискримінація за віком є неоднорідною залежно від активності старших кандидатів протягом додаткових років після навчання. У Бельгії вони піддаються дискримінації лише в тому випадку, якщо мають більше років бездіяльності або нерелевантного працевлаштування.
В опитуванні для Кентського університету в Англії 29% респондентів заявили, що вони зазнали вікової дискримінації. Це вище, ніж за ознакою статі чи раси. Домінік Абрамс, професор соціальної психології в університеті, дійшов висновку, що ейджизм є найпоширенішою формою забобонів, з якими стикається населення Великої Британії.(2006) How Ageist is Britain? London: Age Concern.
Дискримінація людей з інвалідністю (ейблізм)
Дискримінація щодо людей з обмеженими можливостями називається ейблізм. Дискримінація по інвалідності розглядає осіб з необмеженими можливостями як нормальних, що призводить до того, що громадські та приватні місця та послуги, освіта та соціальна робота призначені для обслуговування «стандартних» людей, знижуючи тим самим зручності для людей із різними порушеннями. Дослідження показали, що зайнятість необхідна не тільки для забезпечення життя, але й підтримки психічного здоров'я та благополуччя. Робота задовольняє низку основних потреб людини, таких як колективні цілі, соціальні контакти, статус та діяльність. Людина з обмеженими можливостями часто виявляється соціально ізольованою, і робота є одним зі способів зменшити ізоляцію.
За кастой