У політиці представницьких демократій політична машина — це партійна організація, яка вербує своїх членів за допомогою матеріальних стимулів (таких як гроші або політична робота) і яка характеризується високим ступенем контролю керівництва над діяльністю членів. Влада політичної машини ґрунтується на здатності керівника або групи забезпечити голоси виборців за своїх кандидатів у день виборів.
Хоча ці елементи притаманні більшості політичних партій та організацій, вони є важливими для політичних машин, які покладаються на ієрархію та винагороду за політичну владу, що часто забезпечується сильною структурою партійного батога. Машини іноді мають політичного боса, зазвичай покладаються на протекцію, систему «трофеїв», «кулуарний» контроль і давні політичні зв'язки в структурі представницької демократії. Машини, як правило, організовуються на постійній основі, а не під час одних виборів чи події. Термін «машина» зазвичай використовується її ворогами-реформаторами в принизливому сенсі«political machine». Encyclopædia Britannica. Retrieved December 6, 2008.. Терміни «машина» і «бос» у 19 столітті були негативними епітетами, які використовували їхні опоненти-реформатори. Однак у 20 столітті вони стали стандартними термінами для науковців та аналітиків, які іноді підкреслювали їхній позитивний внесокAlan Lessoff and James J. Connolly, «From political insult to political theory: The boss, the machine, and the pluralist city.» Journal of Policy History 25.2 (2013): 139—172..
Визначення Британська енциклопедія визначає «політичну машину» як «партійну організацію, очолювану одним босом або невеликою автократичною групою, яка має достатньо голосів, щоб підтримувати політичний та адміністративний контроль над містом, округом або державою». Вільям Сафайр у своєму «Політичному словнику Сафайра» визначає «машинну політику» як «обрання посадових осіб і прийняття законів за допомогою сили організації, створеної для політичної діяльності»Safire, Nicole (1978). «Machine politics». Safire's Political Dictionary (1st ed.). Random House. pp. 391—392. ISBN 9780394502618.. Він зазначає, що цей термін, як правило, вважається зневажливим, оскільки він нерідко означає корупцію.
Ієрархія та дисципліна є ознаками політичної машини. «Це, як правило, означає сувору організацію», — стверджує Сафайр. Цитуючи Едварда Флінна, лідера демократів округу Бронкс, який керував округом з 1922 року до своєї смерті в 1953 роціGlazer, Nathan; Monyhan, Daniel Patrick (1963). «The Irish». Beyond the Melting Pot: The Negroes, Puerto Ricans, Jews, Italians and Irish of New York. The MIT Press. p. 226. Ed Flynn ran the Bronx from 1922 until his death in 1953., Сафайр пише, що «так званий „незалежний“ виборець нерозумно припускає, що політична машина працює виключно з доброї волі або за протекцією. Бо це не лише машина, це армія. А в будь-якій організації, як і в будь-якій армії, має бути дисципліна».
Політичний патронаж, хоча часто асоціюється з політичними машинами, не є суттєвим для визначення ні для Safire, ні для Britannica.
Функція Політична машина — це партійна організація, яка вербує своїх членів за допомогою матеріальних стимулів — грошей, політичних посад — і яка характеризується високим ступенем контролю керівництва над діяльністю членів.
Політичні машини виникли як низові організації, щоб отримати підтримку, необхідну для перемоги на сучасних виборах. Маючи сильну підтримку, ці «клуби» були головною рушійною силою у здобутті та отриманні «потрібних партійних голосів» у виборчих округахWilson, James Q. (2005). American Government. Houghton Mifflin Harcourt..
В історії Сполучених Штатів Америки Термін «політична машина» з'явився у 19 столітті у Сполучених Штатах Америки, де такі організації існували в деяких муніципалітетах і штатах ще з 18 століття«The managers of the political 'machine' controlled the convention system by the use of patronage, and controlled popular discontent by the convention system», stated Edward Wilson, «The Political Crisis in the United States», The Nineteenth century and after: a monthly review 1.2 (1877): 198—220..
Наприкінці 19 століття великі міста США — Бостон, Чикаго, Клівленд, Канзас-Сіті, Нью-Йорк, Філадельфія, Сент-Луїс, Мемфіс — звинувачували у використанні політичних машинThe Americans: Reconstruction to the 21st Century: California Teacher's Edition. Evanston: McDougall Littell Inc. 2006. pp. 267—268. ISBN 978-0618184163.. У цей час «міста переживали стрімке зростання за неефективного уряду». Кожна міська машина жила за ієрархічною системою з «босом», який мав лояльність місцевих бізнес-лідерів, виборних посадових осіб та їхніх призначенців і знав, на що натискати, щоб домогтися бажаного результату. Панування політичної машини створювало як переваги, так і проблемиBlumer, Herbert (1914—1915). «The City: Suggestions for the Investigation of Human Behavior in the City Environment». The American Journal of Sociology. 20 (5): 603. doi:10.1086/212433. JSTOR 2763406. The political machine is in fact an attempt to maintain, inside the formal administrative organization of the city, the control of a primary group.Gosnell, Harold F. (September 1933). «The Political Party versus the Political Machine». Annals of the American Academy of Political and Social Science. 169: 21–28. doi:10.1177/000271623316900104. S2CID 154119413. When the spoils element is predominant in a political organization, it is called a political machine..
Ця система політичного контролю — відома як «босізм» — виникла, зокрема, у Позолочену добу. Єдина могутня фігура (бос) перебувала в центрі і була пов'язана зі складною організацією менших фігур (політичною машиною) взаємністю у просуванні фінансових і соціальних інтересів. Однією з найбільш сумнозвісних політичних машин був Таммані-холл, машина Демократичної партії, яка відігравала важливу роль у контролі над Нью-Йорком і нью-йоркською політикою та допомагала іммігрантам, насамперед ірландцям, піднятися в американській політиці з 1790-х до 1960-х років. З 1872 року Таммані мав ірландського «боса». Однак Таммані-Холл також слугував двигуном для хабарництва та політичної корупції, можливо, найбільш сумнозвісної під час правління Вільяма М. «Боса» Твіда в середині 19-го століттяAllen, Oliver E. (1993). The Tiger: The Rise and Fall of Tammany Hall. Addison-Wesley Publishing Company. p. xi. ISBN 0-201-62463-X..
Лорд Брайс так описує цих політичних босів«Армія на чолі з радою рідко перемагає: Вона повинна мати головнокомандувача, який вирішує суперечки, приймає рішення в надзвичайних ситуаціях, вселяє страх або прихильність. Глава Персня — такий командир. Він роздає місця, нагороджує вірних, карає непокірних, вигадує схеми, домовляється про договори. Він взагалі уникає публічності, віддаючи перевагу суті перед помпезністю влади, і тим небезпечніший, що сидить, як павук, схований посеред свого павутиння. Він — Бос„Urban Political Machines“, Digital History, archived from the original on 2008-08-21.Коли Джеймса Пендергаста запитали, чи був він босом, він відповів простоМене називали босом. Все, що для цього потрібно — мати друзів, робити щось для людей, а згодом вони зроблять щось для тебе… Ви не можете примусити людей робити щось для вас — ви не можете змусити їх голосувати за вас. Я ніколи в житті нікого не примушував. Скрізь, де ви бачите людину, яка зносить когось бульдозером, вона довго не протримається».Теодор Рузвельт, перш ніж стати президентом у 1901 році, був глибоко залучений у політику Нью-Йорка. Він пояснює, як працює машина:«Організація партії в нашому місті дуже схожа на організацію армії. Є один великий центральний бос, якому допомагають кілька довірених і здібних лейтенантів; вони спілкуються з різними районними босами, яких вони поперемінно то залякують, то допомагають. Районний начальник, у свою чергу, має низку напівпідлеглих-напівсоюзників; ці останні обирають голів виборчих округів і т. д., а також контактують з простими підкаблучникамиTheodore Roosevelt (1897). The Works of Theodore Roosevelt: American ideals. Collier. pp. 132–33..
Стратегія голосування Наприкінці 19 століття в містах з'явилося багато апарату для обслуговування іммігрантів у США, які розглядали це як засіб для отримання політичних прав. Працівники апарату допомагали вигравати вибори, залучаючи велику кількість виборців у день голосування. В інтересах апарату було підтримувати лише мінімально необхідний рівень підтримки. Коли вони ставали більшістю і могли розраховувати на перемогу, зникала потреба вербувати нових членів, оскільки це означало лише менший розподіл винагороди за протекцію серед членів партії. Таким чином, іммігранти, які прибули пізніше, такі як євреї, італійці та інші іммігранти з Південної та Східної Європи між 1880-ми та 1910-ми роками, отримували менше винагороди від „ політичної машинної системи“, ніж усталені ірландціErie, Steven P. (1990). Rainbow's End: Irish-Americans and the Dilemmas of Urban Machine Politics, 1840—1985. University of California Press. pp. 7–8. ISBN 9780520910621.. Водночас, найзапеклішими опонентами машинної системи були представники середнього класу, які були шоковані зловживаннями і не потребували фінансової допомогиAri A. Hoogenboom, „An Analysis of Civil Service Reformers“. Historian 23#1 (1960): 54–78..
Корумпованість міської політики у Сполучених Штатах була викрита приватними особами. Вони домоглися реформи державної служби на національному рівні та на рівні штатів і працювали над тим, щоб замінити місцеві патронажні системи державною службою. За часів Теодора Рузвельта „Прогресивна ера“ мобілізувала мільйони приватних осіб, які проголосували проти апаратуRuhil, Anirudh V. S. (2003). „Urban Armageddon or politics as usual? The case of municipal civil service reform“. American Journal of Political Science. 47 (1): 159—170. doi:10.1111/1540-5907.00011..
1930-ті — 1970-ті роки У 1930-х роках Джеймс А. Фарлі був головним розподільником патронажної системи Демократичної партії через Поштове відділення та Адміністрацію робітничого прогресу (WPA), яка врешті-решт націоналізувала багато з тих виплат, що їх надавали автомати. Новий курс дозволив машинам вербувати працівників для WPA та Цивільного корпусу охорони природи, що зробило машину Фарлі найпотужнішою. Через Фарлі проходила вся меценатська діяльність, включно з президентськими призначеннями. Машина Нового курсу розвалилася після того, як він залишив адміністрацію через проблеми з третім терміном у 1940 році. У 1943 році ці агенції здебільшого були ліквідовані, а машини раптово втратили значну частину свого патронажу. Колишні бідні іммігранти, які отримували вигоду від національної машини Фарлі, стали асимільованими і процвітаючими, і більше не потребували неформальних або позалегальних помічників, які надавали машиниPolitical Machines, University of Colorado, Boulder, archived from the original on 2009-12-08, retrieved 2012-02-18. У 1940-х роках більшість машин великих міст розвалилися, за винятком Чикаго.
Місцева політична машина в Теннессі в 1930-х і 1940-х роках була примусово усунута в результаті так званої битви за Афіни 1946 року.