В статті наведено детальну хронологію історії Венеційської республіки від легендарного заснування міста в V столітті до ліквідації Республіки Наполеоном 1797 році.
V століття
421 — згідно з легендою місто Венеція була заснована в п'ятницю 25 березня «опівдні» трьома консулами з Падуї, що заснували торговий пункт на островах Ріальто та церкву, присвячену Святому Якову. 452 — Аттіла на чолі гунів вторгається в Італію та грабує сусідню Аквілею на материку, що збільшує поток біженців на острови Венеційської лагуни. 466 — Представники острівних громад збираються в Градо, щоб виробити просту систему самоврядування через щорічне обрання 12 трибунів. 476 — Падіння Західної Римської імперії після повалення останнього імператора Ромула Августула воєначальником східнонімецького походження Одоакром. 493 — король остготів Теодоріхом Великий, аріанський християнин, який отримав освіту в Константинополі вбиває Одоакра і встановлює на території Італії та Далмації Остготське королівство.
VI століття
535 — Візантійський імператор Юстиніан I починає Війну з готами (535—554) з метою заволодіння Італією. 539 — імператором відвойована Равенна. Об'єднання острівних громад і Істрія входять до складу Візантійської імперії. 567 — Засновано Равеннський екзархат з центром у Равенні з трибуном, призначеним керувати морською Венецією. 568 — германське плем'я лангобардів на чолі з королем Альбойном вторгається в Італію зі сторони сучасної Угорщини. Велика кількість біженців тікає до островів у Венеційській лагуні єпископ Павло з Альтіно чує «голос з неба», який наказує йому піднятися на вершину сусідньої вежі та дивитися на зірки в пошуках шляху, куди він має вести свою паству. Вони ведуть його до острова в центрі лагуни, пізніше названого Торчелло («маленькою вежею» на згадку про ту, на яку піднявся єпископ). жителі Аквілеї та їхній архієпископ знайшли притулок на острові Градо. Традиційно вважалось, що єпископський престол в Аквілеї був заснований святим Марком, тому його перенесення мало важливе символічне значення. Після переселення, єпископ став носити носить титул патріарха Градо мешканці Конкордії-Саджиттарії тікають до Каорле жителі Падуї втікають до поселення Маламокко на острові Лідо
VII століття
639 — лангобарди захоплюють Одерцо, жителі якого біжать до Читтанови, яка перейменована на Ераклею на честь тогочасного візантійського імператора Іраклія. 697 — Згідно з легендою, загальні збори всього населення лагун скликаються патріархом Градо в Ераклеї та обирають єдиного правителя замість дванадцяти трибунів — Паоло Лучіо Анафесто (яким, швидше за все, є Павло, екзарх Равеннський). Його резиденцією стає Ераклея. Цього ж року на острові Торчелло освячено новозбудовану Базиліку Санта-Марія-Ассунта.
VIII століття
712 — король лангобардів Лютпранд займає Равенну, але її знову відвойовують візантійці. 726 — візантійський імператор Лев III оголошує політику іконоборства. Громади лагуни не підтримують її і піднімають повстання. 726 або 727 — Павло, екзарх Равенни, убитий; за легендою, так само убито правителя провінції Марчелло. Головою 12 трибунів обирається Орсо з Ераклеї. Йому присвоюють титул «dux» (що на місцевому діалекті перетворюється на «дож»). Орсо — перший суверенний дож Венеції (третій за легендарним списком, який почався в 697 році), що отримав від візантійського імператора титул «Іпато» або консул. 737 — вбивство дожа Орсо Іпато та початок п'ятирічного «Міжцарів'я» 742 — Теодато Іпато, син дожа Орсо Іпато, обраний наступним дожем. Він переносить свою резиденцію уряду з континентальної Ераклеї в поселення Маламокко на острів Лідо, яке, як вважалось, було легше захищати від нападників з материка. Він править як суверен. 751 — захоплення Равенни лангобардами під керівництвом короля Айстульфа поклало кінець Равеннському екзархату. Сам екзарх був убитий. повалено останнього франкського монарха з династіхї Меровінгів, Хільдеріка III, новим королем обрано Піпіна Короткого, засновника династії Каролінгів
753 — Піпін Короткий, син Карла Мартела (і батько Карла Великого), вторгається в Італію на запрошення папи Стефана II і підкорює Лангобардське королівство 755 — дож Теодато Іпато скинутий і осліплений його наступником, дожем Галла Лупіано 756 Дож Галла Лупіано скинутий і осліплений дожем Доменіко Монегаріо Франки, вигнавши лангобардів, дарують територію колишнього візантійського Равеннського екзархату Папі Римському, який претендує на посаду Равеннського екзарха для себе.
764 для обмеження влади дожа, і щоб підтримувати необхідні добрі відносини як з Візантійською імперією, так і з франками, щорічно обираються два трибуни. Дож Доменіко Монегаріо, який звинувачується двома трибунами, скидається, осліплений і вигнаний; Мауріціо Гальбайо, відомий ераклеєць, який стверджує, що походить від імператора Гальби, обраний дожем
778 — дож Мауріціо Гальбайо зробив свого сина Джованні своїм співправителем, таким чином дозволяючи йому стати наступником свого батька без народної санкції чи схвалення своїх підданих бл.780 — острови навколо Ріальто поступово заселяються постійними поселеннями, а на острові Оліволо (сучасний Острів Сан-П'єтро ді Кастелло біля Арсеналу) перебудовують каплицю Святих Вакха і Сергія і переосвячують як собор Святого Петра. Він залишався кафедральним собором Венеції протягом тисячі років, поки місто не було окуповано Наполеоном наприкінці XVIII століття. Дож Мауріціо Гальбайо призначає свого шістнадцятирічного племінника Христофора єпископом Оліволо, а коли патріарх Градо відмовляється висвятити його, венеційська флотилія атакувала Градо, і літнього патріарха Градо вбили, скинуши з вежі. Новий патріарх Градо, Фортунат, тікає у вигнання до двору Карла Великого в Аахені
IX століття
803 — Опозиція родині Гальбайо змушує дожа Джованні Гальбайо разом із сином Крістофером втекти до Мантуї 804 Обелеріо дельї Антенорі обраний дожем і негайно робить співправителем свого брата Беато Патріарх Градо у вигнанні Фортунат повертається до Венеції з двору Карла Великого в Аахені і пропонує, щоб в обмін на його відновлення в Градо та прийняття дожем влади Карла Великого (який був коронований імператором Заходу) Папою на Різдво 800 р. н. е.) венеційці могли розраховувати на захист франків, коли це було необхідно. Дож Обелеріо дельї Антенорі приймає цю пропозицію.
805 25 грудня (Різдво) — дож Обелеріо дельї Антенорі та його брат Беато вшановують Карла Великого в Аахені Дож Обелеріо Антенорео бере собі франкську наречену Каролу, першу догарессу
809 венеційське визнання Карла Великого імператором Заходу розглядається як зрада з боку східного імператора в Константинополі, і візантійський флот пливе вгору по Адріатиці та атакує франкську флотилію в порту Комаккіо, розташованому на південь від венеційської лагуни. Він зазнає поразки. Дож Обелеріо та його брат Беато приєднують до спільного правління ще одного брата, Валентино. Це крок переповнює терпіння венеційців, які повстають проти них. Обелеріо закликає сина Карла Великого, короля Італії Піпіна, посадженого в Равенні, втрутитися від їхнього імені, як було обіцяно в угоді 804 року.
810 король Італії Піпін зі своєю армією та кавалерією вирушає зі своєї столиці Равенни, щоб вторгнутися у венеційську столицю Маламокко, розташовану на Лідо. Але жителі лагуни чинили запеклий опір під керівництвом Анджело Партичипаціо з Ріальто. Облога триває шість місяців, і армія Піпіна спустошена хворобами місцевих боліт і змушена відійти. Через кілька місяців Піпін помирає Дожа Обелеріо скидають, і на його місце вибирають Анджело Партичипаціо, який захистив Венецію. Колишній дож Обелеріо дельї Антенорі проводить наступні два десятиліття у вигнанні в Константинополі
811 — Анджело Партичипаціо є восьмим венеційцем, який отримав титул дожа. Його будинок на лівому березі Ріальто на нинішньому Кампієлло де ля Касон (Campiello de la Cason) стає першим Палацом дожів у Венеції і незабаром був перебудований у камені на своєму сучасному місці на березі Гранд-канала поруч із каплицею Святого Теодора, яка стояла на місці, яке зараз займає Базиліка Святого Марка. 827 — Джустініано Партичипаціо обрано дожем 828 — до Венеції прибувають мощі святого євангеліста Марка, викрадені з Александрії в Єгипті купцями Боно з Маламокко та Рустіко з Торчелло. 829 — Джованні I Партичипаціо обрано дожем 832 — колишній дож Обелеріо дельї Антенорі повертається з двох десятиліть вигнання в Константинополі з групою вірних людей, щоб повернути дожство. Він висаджується у Відгілії, поблизу Маламокко, але законний дож Джованні Партичипаціо руйнує два міста та вбиває Обелеріо дельї Антенорі, якому відрубають голову і демострують її на ринку. 836 — Джованні I Партичипаціо був заарештований і змушений прийняти чернечий стан 839 — венеційський флот проводить військові операції проти хорватів на чолі з Міславом Хорватським, які підписують мирний договір з дожем П'єтро Традоніко 840 — військовий напад П'єтро на Нарентійців зазнає невдачі 841 — Венеційська республіка посилає флот з 60 галер (кожна з яких перевозить 200 чоловік), щоб допомогти візантійцям вибити арабів з Кротоне, але зазнає невдачі. 846 — нарентійці вторгаються у саму Венецію та здійснюють набіг на сусіднє місто-лагуну Каорле. 864 — Орсо I Партичипаціо обраний дожем 881 — Джованні II Партичипаціо йде у відставку через поганий стан здоров'я 887 — нарентійці розгромили венеційців біля міста Макарска, убивши венеційського дожа П'єтро I Кандіано у відкритому бою. венеційці починають платити князю Бранимиру (879—892) щорічну данину за право подорожувати та торгувати в Адріатичному морі 888 — П'єтро Трібуно обрано дожем
X століття
912 — Орсо II Партісіпаціо обраний дожем 932 — П'єтро II Кандіано обраний дожем 939 — П'єтро Партичипаціо обрано дожем 942 — П'єтро III Кандіано обраний дожем 948 — з ослабленням Візантії Венеція почала бачити в Рагузі суперника, якого потрібно взяти під свій контроль, але спроба завоювати місто провалилася. 959 — П'єтро IV Кандіано замкнений і спалений у своєму палаці разом із сином. 976 — П'єтро I Орсеоло пішов у відставку, щоб стати камальдольським відлюдником в абатстві Сант-Мігель-де-Кукса в Піренеях 978 — Вітале Кандіано обрано дожем 979 — Трибуно Меммо обрано дожем 991 — П'єтро II Орсеоло роздав більшу частину свого багатства бідним і церкві та пішов у монастир. 996 — венеційський дож П'єтро II Орсеоло після кількох вторгнень у венеційські міста припиняє сплачувати данину неретвянським піратам.
XI століття
1000 — потужний флот під командуванням дожа П'єтро II Орсеоло рушає до Істрії та Далмації для боротьби з неретвянськими піратами, які були остаточно переможені. Найкривавішим збройним зіткненням під час експедиції стала битва біля Ластово. 1009 — Отто Орсеоло заарештований і з поголеною бородою висланий до Константинополя за непотизм. Він був батьком короля Угорщини Петра Орсеоло. 1026 — П'єтро Барболано зрікся престолу під сильним тиском, щоб відновити Отто Орсеоло 1032 — Доменіко Флабаніко обрано дожем 1043 — Доменіко Контаріні обрано дожем 1071 — Доменіко Сельво обрано дожем 1082 — візантійський імператор Олексій I Комнін, потребуючи допомоги венеційського флоту, надає їм значні торговельні поступки в межах своєї імперії у Золотій буллі (хризобулі). 1084 дож Доменіко Сельво особисто очолює флот проти норманів, але зазнає поразки та втрачає 9 великих галер, найбільших і найбільш озброєних кораблів венеційського військового флоту. Того ж року через народне повстання його скинули до монастиря, де він помер через три роки Вітале Фальєро обраний дожем
1099 — Базиліка Святого Марка освячена в присутності імператора Священної Римської імперії Генріха IV 1096 починається Перший хрестовий похід Вітале I Мікеля обирають дожем
XII століття
1102 — Орделафо Фальєро обрано дожем 1104 рік — традиційна дата початку будівництва постійного Арсеналу 1105 — велика пожежа у Венеції