Наталя Семплікевич (1888 - 1955) - дослідниця та популяризатор української вишивки, фотограф.
Біографія Народилася в родині генерал-майора юстиції Олександра Семплікевича. Родина мешкала у маєтку в с. Хоробичі Городнянського повіту Чернігівської губернії.
Відомо, що Наталя викладала в місцевому "училищі" та керувала місцевим хором.
Була організатором кустарного осередку в с. Хоробичи «Мені доводилося спостерігати, з якою любов’ю мої молоді майстрині розшукували для мене зразки вишивок серед старовинних тканин своїх бабусь і матерів; суворо витримуючи стиль, вони навіть вдавалися до різноманітних нових комбінацій. Наслідком цього було одне вельми відрадне явище: в той час, коли я збирала та комбінувала типові орнаменти для наших кустарних виробів, сільські дівчата стали користуватися моїми зразками для своїх же робіт, і старовинні узори все частіше й частіше стали з’являтися у них в одязі (на рукавах сорочок, фартухах, платках та ін.)».Рано зацікавилася фотографією, що було дуже прогресивно для жінки того часу. Учасниця першої Чернігівської фотовиставки у грудні 1911 р. Фото Наталії Семплікевич публікувалися в ілюстрованому щотижневику "Новое время" - зокрема, в 1914-1915 рр. тематика фоторобіт була повʼязана з Першою світовою ("Сбор пожертвований на нужды войны", "Крестьянския девушки шьют в доме помещика белье для воинов", "Дед благословляет внука, призваннаго в ряды армии" тощо).
Фотографії, зроблені Наталею Семплікевич зберігаються в багатьох музеях України та в Російському етнографічному музеї (м. Санкт-Петербург). В Чернігівському обласному історичному музеї є фотоальбом, виготовлений до 50-річчя скасування кріпосного права (1911р.), куди увійшло 63 фотографії Наталії Семплікевич. Це портрети, епізоди з повсякденного життя хоробичан.
Праці "Постепенное вымирание и начало возрож-дения народного узора в женских рукоделиях" // Труды ІІІ-го Всероссийского съезда деятелей по кустарной промышленности в С.-Петербурге / Н. А. Семпликевич. – Санкт-Петербург, 1913.