Про нову зорю в нозі Змієносця () — книга Йоганна Кеплера, написана між 1605 і 1606 роками, видана у Празі в 1606 році"On the New Star in the Foot of the Serpent Handler". Galileo. University of Oklahoma. та присвячена надновій зорі 1604 року в сузір'ї Змієносця, яка завдяки цій книзі тепер відома як Наднова Кеплера.
Контекст У сучасній науковій літературі цю зорю позначають SN 1604 (скорочення від — наднова — й року спостереження). У той час такі спалахи зір називали просто «новими» — термін «наднова» з'явився пізніше для позначення найяскравіших спалахів зір.
Зорю було видно майже рік, від жовтня 1604 по жовтень 1605. Умови спостережень були добрими, особливо на час її появи. Біля місця появи наднової тоді було сполучення Юпітера й Марса, тому багато астрономів спостерігали в цьому напрямкуDavid H. Clark; F. Richard Stephenson (22 de outubro de 2013). Elsevier Science. 978-1-4832-7928-2. У результаті було багато свідків її появи, але саме спостереження Кеплера були особливо ретельними. Акуратність, яку він проявив не лише у записі власних спостережень, але й у компіляції спостережень інших астрономів, зробила «Про нову зорю» дуже важливим трактатом як про саму наднову, так і загалом про астрономію початку XVII століття.
Розташування
Щойно з'явилася «нова зоря», Кеплер почав записувати свої спостереження, вимірюючи її кутову відстань від сусідніх зір, таких як , η Змієносця, , , Альтаїр (α Орла) та Антарес (α Скорпіона). Із похибкою менше однієї кутової мінути (вражаючою для спостережень неозброєним оком) він встановив, що вона не має помітного руху. Кеплер також відзначив вимірювання, зроблені Девідом Фабріцієм в Остелі, які узгоджувалися з його власними. Позиційні спостереження зорі були настільки точними, що 1943 року дозволили Вальтеру Бааде визначити місцезнаходження залишку наднової, SNR G4.5+6.8.
Вимірювання позиції зорі також переконали Кеплера, що «нова зоря» не має паралаксу. Таким чином, як і з надновою SN 1572, яку за 32 роки до того спостерігав Тихо Браге, було підтверджено хибність доктрини Арістотеля про незмінність далеких зір.
Крива блиску Кеплер також провів вимірювання яскравості зорі, порівнюючи її з Юпітером, Венерою, Марсом і кількома сусідніми зорями. Вони були достатньо точними та тривали цілий рік, що дозволило реконструювати криву блиску наднової.
Примітки
Посилання
Електронна версія книги