Юрій Іванович Гаврилишин (позивний Мілан; 25 лютого 1994, Іллінці) — український військовослужбовець і громадський діяч, офіцер Національної гвардії України, начальник рекрутингового центру 1-го корпусу Національної Гвардії України «Азов», засновник курсантсько-офіцерської спільноти «SLON FM», учасник Революції Гідності, доброволець АТО, учасник російсько-української війни, колишній боєць добровольчого підрозділу «Азов».

За час участі в АТО перебував в боях за Мар’їнку, Іловайськ і Широкине. Після служби у добровольчих формуваннях уклав контракт із 10-ю окремою гірсько-штурмовою бригадою, згодом здобував військову освіту в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Ініціатор створення курсантсько-офіцерської спільноти «SLON FM», спрямованої на реформування системи військової освіти. Після початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році був достроково випущений із академії та призначений до бойового підрозділу. Згодом очолив рекрутинговий центр 1-го корпусу НГУ «Азов». Нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України» та медаллю «За військову службу Україні».

У публічних виступах і дописах Юрій Гаврилишин висловлює критичні погляди щодо стану системи військової освіти в Україні та виступає за її реформування. Він наголошує на необхідності оновлення підготовки офіцерів з урахуванням сучасного бойового досвіду російсько-української війни, посилення ролі практичної підготовки та подолання бюрократичних практик у військових навчальних закладах. Також підтримує посилення професіоналізації українського війська та розвиток ефективної системи рекрутингу до бойових підрозділів.

Життєпис

Походження Народився 25 лютого 1994 року в селі Іллінцях Снятинського району Івано-Франківської області в селянській сім'ї. Здобув середню освіту і став здобувати фах фельдшера у медичному коледжі в Коломиї. Згодом в пошуках кращого життя поїхав до Італії в Мілан, де мав навчатися та отримувати посвідку на проживання.

Участь в АТО З початком Революції Гідності 2014 року повернувся в Україну та взяв участь у Революції Гідності, після чого доєднався до добровольчого батальйону «Азов». Брав участь у штурмі Мар'їнки, у боях поблизу Іловайська, долучився до оборони Широкиного. Воював під Попасною.

Навчання в НАСВ 2017-го Юрій Гаврилишин підписав контракт з 10-ю окремою гірсько-штурмовою бригадою. Згодом вступив до Національної академії Сухопутних військ ім. Гетьмана Петра Сагайдачного на спеціальність «Командир підрозділів артилерійської розвідки», згодом був переведений на спеціальність «Морально-психологічного забезпечення». Під час навчання в НАСВ, в 2020 році створив курсантсько-офіцерську спільноту «SLON FM», метою якої була реформація застарілої системи військової освіти.

Повномасштабна війна З початком повномасштабного вторгнення РФ в Україну був прискорено випущений разом з іншими офіцерами і потрапив по розподіленню в 1129-й зенітно-ракетний полк. Згодом був переведений до 3-ї окремої штурмової бригади, де займав ключові посади по морально-психологічному забезпеченню бригади. У 2022-му брав участь у контрнаступі на Херсонському напрямку, згодом воював на Бахмутському.

В травні 2023 року Юрій Гаврилишин повернувся на службу до 12-ї бригади спеціального призначення «Азов». З серпня 2024 — начальник центру комплектування 12-ї бригади спеціального призначення «Азов». В грудні 2024 року Юрій Гаврилишин заявив, що у 12-й бригаді спеціального призначення Національної гвардії України «Азов» переважна більшість добровольців до цього підрозділу виявляє бажання служити на бойових посадах на передовій. За його словами йдеться не лише про стрілецькі підрозділи, але й про такі бойові спеціальності як сапери, артилеристи, танкісти тощо. Саме на ці вакансії в грудні 2024-го був найбільший попит. З іншого боку він заявляв, що у бригаді був суттєвий дефіцит кваліфікованих водіїв, особливо з рідкісними категоріями, включно з тими, хто має дозвіл на перевезення небезпечних вантажів. Також бракує спеціалістів для підрозділів, що працюють з БПЛА, зокрема — IT-фахівців, здатних розробляти, адмініструвати та технічно обслуговувати відповідне програмне забезпечення. Окрім бойових і технічних фахівців, бригада тоді потребувала працівників тилових служб — бухгалтерів, діловодів тощо. У випадках, коли рекрутинг не дозволяє укомплектувати такі посади, у «Азові» завжди намагаються зберегти в строю військовослужбовців, які були визнані обмежено придатними до служби за висновками військово-лікарських комісій, переводячи їх на відповідні тилові функції.

Тоді ж Юрій Гаврилишин заявляв, що після створення рекрутингових центрів Збройних сил України до call-центру 3-ї ОШБр та 12-ї бригади спецпризначення НГУ «Азов» почали надходити звернення від кандидатів, які зазначають, що під час спроби оформлення до бригади їх зупиняють представники територіальних центрів комплектування біля рекрутингових точок. З його ж слів азовці розпочали розробку механізмів, покликані запобігти таким ситуаціям. Зокрема, розглядалась цифровізація процесу оформлення добровольців, що має зменшити необхідність безпосередніх контактів із працівниками ТЦК. Одним із рішень є запровадження електронних направлень на проходження військово-лікарської комісії через мобільний застосунок, що дозволить кандидатам підтверджувати свій статус та намір вступити саме до цієї бригади без використання паперових документів. За оцінкою Гаврилишина, поява електронних направлень здатна забезпечити більш безперервний і безпечний процес вступу добровольців до війська та сприяти зміцненню довіри до системи комплектування. Він наголосив, що вирішення цієї проблеми має значення як для зручності кандидатів, так і для підвищення ефективності рекрутингових процедур у Збройних силах України.

З моменту створення 1-го корпусу НГУ «Азов» стає начальником рекрутингового центру корпусу. Як начальник рекрутингового центру корпусу, Гаврилишин багато звертає увагу на мотиваційну складову щодо долучення цивільних до війська. До прикладу, в лютому 2025 року Юрій Гаврилишин зазначив, що у 3-й окремій штурмовій бригаді та 12-й бригаді спеціального призначення НГУ «Азов» виокремлено низку мотиваційних чинників, які визначають вибір бійців на користь цих підрозділів. За його словами, ключовим із них є рекомендації друзів і родичів, які вже проходили службу в згаданих частинах, що формує високий рівень довіри завдяки «сарафанному радіо». Гаврилишин підкреслив, що важливу роль відіграє і рівень підготовки, зокрема внутрішній базовий курс бойової підготовки (БКБП), який характеризується гнучкістю та постійною адаптацією до умов фронту. Коментуючи зміни у БКБП, він повідомив, що досвід кампанії в Серебрянському лісництві засвідчив необхідність істотного збільшення кількості годин, присвячених інженерно-саперній підготовці — передусім будівництву фортифікацій та опануванню засобів мінно-інженерних загороджень. У зв’язку з цим пріоритетність вивчення інженерно-саперної справи в межах базового курсу була підвищена.

Захист прав курсантів 13 березня 2023 ним опублікована петиція про прирівняння курсантів вищих військових навчальних закладах до військовослужбовців контрактної служби в мирний час та особливий період. Протягом всього 2024 року активно курував це питання. Внаслідок суспільного резонансу в Україні та підняттям проблематики низького соціального забезпечення курсантів, 7 січня 2025 року Президент України відповів на петицію. Згодом Кабінет Міністрів України опублікував постанову від 11 квітня 2025 року № 455 про збільшення військовослужбовцям курсантського складу грошового забезпечення і відповідно соціального захисту.

Погляди

Людиноцентризм Підполковник бригади «Азов» Гаврилишин (позивний «Мілан») розглядає військову службу не лише як професійний обов’язок, а як продовження особистого покликання. Повернення до «Азову» він сприймає як повернення додому, адже саме в цьому підрозділі сформувалися його цінності як військового й як людини. На його переконання, середовище «Азову» стало основою для виховання покоління бійців, у якому поєднуються дисципліна, взаємоповага та особиста відповідальність. Однією з ключових ідей, які розвиває Гаврилишин, є концепція людиноцентричності у війську. Ще під час навчання в академії він досліджував цей підхід, розуміючи його як систему, що передбачає турботу про розвиток військовослужбовців, дотримання соціальних гарантій і створення умов для самореалізації. На його думку, саме «Азов» став одним із перших підрозділів, де цей принцип почали впроваджувати ще до початку повномасштабної війни.Гаврилишин підкреслює важливість підвищення престижу військової служби в українському суспільстві. Він розглядає формування позитивного іміджу професії військового як ключовий чинник розвитку професійної армії та зміцнення обороноздатності держави.

Рекрутинг Як фахівець у сфері рекрутингу, Гаврилишин вважає, що ефективний відбір до війська починається з усвідомлення мотивації кандидата. Основним джерелом довіри до підрозділу він називає рекомендації тих, хто вже служить у ньому, наголошуючи, що підрозділ, який боєць не може порадити своїм близьким, має внутрішні проблеми. Водночас значним чинником мотивації вважає спільний бойовий досвід: спостерігаючи за роботою «Азову», військові з інших частин часто прагнуть приєднатися до нього, перейнявши стандарти планування, командування та дисципліни. Гаврилишин звертає увагу на те, що головною загрозою для довіри у війську є непрофесійне управління, невирішені внутрішні проблеми та відсутність чітких процесів. На його думку, лише усунення цих недоліків дозволить залучити до війська мотивованих і підготовлених людей. Власну мотивацію офіцер пов’язує з громадянською відповідальністю та прагненням передати нащадкам приклад дії і самоповаги. Він переконаний, що держава повинна будуватися зусиллями кожного, а зміни починаються з особистої готовності брати відповідальність за їх реалізацію.

Погляди на війну Юрій Гаврилишин висловлює переконання, що Україні доведеться жити в умовах тривалої конфронтації з Росією, оскільки загроза з боку держави-сусіда зберігатиметься у довгостроковій перспективі. Він вважає нереалістичним очікування повернення до мирного довоєнного способу життя й наголошує, що суспільство має адаптуватися до стану постійної боротьби або готовності до неї. У своїх оцінках Гаврилишин звертає увагу на можливість запровадження в Україні моделей, подібних до ізраїльської системи оборони. На його думку, така модель може передбачати диференційований підхід до військової служби та податкових зобов’язань — зокрема, зниження фінансового навантаження для тих громадян, які відслужили тривалий термін. Він допускає, що за таких умов може виникнути дискусія про соціальну нерівність між тими, хто служить, і тими, хто віддає перевагу цивільному сектору.

Оцінки діяльності На думку Данила Ходоровського, Юрій Гаврилишин є одним із представників нового покоління курсантських лідерів, які сприяють реформуванню системи військової освіти та внутрішнього життя військових навчальних закладів України. Дослідник пов’язує його діяльність із виникненням у 2020 році курсантської спільноти «Slon FM», що виникла як ініціатива для подолання інформаційного вакууму та налагодження комунікації між курсантами різних вищих військових навчальних закладів.