Spirula spirula — вид глибоководного кальмароподібного головоногого молюска. Це єдиний сучасний представник роду Spirula, родини Spirulidae та ряду Spirulida.
Живі екземпляри цього головоногого молюска трапляються дуже рідко, оскільки він мешкає в глибоких океанах. Однак, невелика внутрішня черепашка цього виду є досить знайомим об'єктом для багатьох любителів пляжного відпочинку. Панцир спірули надзвичайно легкий, дуже плавучий і напрочуд міцний; його дуже часто виносить на берег тропічних пляжів (а іноді навіть пляжів помірного клімату) по всьому світу.
Таксономія Шведський ботанік Карл Лінней описав Nautilus spirula Linnaeus, 1758 у своїй книзі Systema Naturae . У 1799 році французький натураліст Жан-Батист Ламарк описав рід Spirula та переніс цей вид до нього, утворюючи комбінацію Spirula spirula. Рід Spirula монотипний. Морфометричне дослідження, опубліковане в 2010 році, показало, що характеристики мушлі S. spirula варіюються залежно від географії, але жодних підвидів чи нових видів виділено не було.
Опис S. spirula має тіло, схоже на кальмара, між 35 мм та 45 мм завдовжки. Це десятиногий молюск з вісьмома руками та двома довшими щупальцями, всі з присосками. Руки та щупальця повністю втягуються в мантію.
Представники цього виду не мають радули, або, щонайбільше, мають рудиментарну радулу.
Раковина
Найбільш відмітною рисою цього виду є його орган плавучості — внутрішня, камерна, ендогастрально закручена раковина у формі відкритої планіспіралі (плоска спіраль, витки якої не торкаються одна одної), що складається з двох призматичних шарів. Оболонка використовується для осмотичного контролю плавучості. На відміну від наутилусів, в яких обмін повітря та рідини відбувається лише в трьох найбільш адоральних камерах (решта камер завжди заповнена газом), спірули можуть вносити камерну рідину в усі свої камери. Ще однією рисою раковини спірули є мінералізація, характерна лише для каракатиць та наутилуса серед сучасних видів головоногих молюсків.
Сифункул розташований на краю внутрішньої поверхні спіралі.
Поведінка
S. spirula здатна випромінювати зелене світло з фотофора, розташованого на кінчику його мантії, між вухоподібними плавниками. Вірогідно, це стратегія контр-ілюмінації.
Середовище існування та поширення Вдень спірула живе в глибоких океанах, досягаючи глибини 1000. м. Вночі вона піднімається до 100–300 м. Надає перевагу температурі близько 10 °C, і, як правило, мешкає навколо океанічних островів, поблизу континентального шельфу.
S. spirula — тропічний вид, поширений у субтропічних морях навколо Канарських островів . Мушлі регулярно знаходять уздовж західного узбережжя Південної Африки. У 2022 році записи про цей вид також були підтверджені в Аравійському морі. Однак значна кількість мушель мертвих спірул викидається на берег навіть у помірних регіонах, таких як узбережжя Нової Зеландії. Через велику плавучість мушель, океанічні течії здатні переносити їх на великі відстані.
Значна частина життєвого циклу організму залишається предметом припущень; так, вважається, що ці молюски нерестяться взимку в глибших водах, проте безпосередньо їхнього нересту ніколи не спостерігали. Очевидно, іноді їм доводиться заходити у верхні 10 м моря, оскільки їх іноді знаходять у нутрощах альбатросів.
Цей вид вперше спостерігали в його природному середовищі існування у 2020 році, коли дистанційно-керований підводний апарат Океанічного інституту Шмідта зафіксував одну особину в глибинах поблизу північної частини Великого Бар'єрного рифу.
Див. також
Jellyella
Примітки
Зовнішні посилання