Пра́пор Наді́ї — всеукраїнський символ підтримки, пам’яті та солідарності з військовополоненими, безвісти зниклими, жертвами російського полону та депортації. Він є знаком віри, гідності та єдності українського народу в умовах війни, створеним як візуальний код спільної надії.
Започаткований в Україні у 2025 році з метою вшанування пам'яті про українських полонених та зниклих безвісти під час російсько-української війни, що триває з 2014 року. Як частина громадської ініціативи ідея створення символу, підтримана Президентом України Володимиром Зеленським.
Історія Ідея прапора належить Сергію Волинському, Герою України, командиру 36-ї окремої бригади морської піхоти ВМС ЗСУ, учаснику оборони Маріуполя, колишньому військовополоненому та громадському діячу.
23 серпня 2024 року він подав петицію до Президента України з проханням підтримати ініціативу зі створення нового символу — Прапора Надії. Петиція набрала 25 тисяч підписів менш ніж за чотири дні.
Перший прапор було урочисто піднято 8 травня 2025 року в Запоріжжі біля хабу «Ветеран ПРО».
Ідея і сенс символу Прапор Надії — це знак мовчазної пам’яті, який уособлює віру в повернення полонених і зниклих. Він символізує не лише біль і втрату, а й гідність, внутрішню силу та спільність тих, хто чекає.
Його девіз — «Світло над темрявою» — виражає рух від полону до свободи, від відчаю до надії.
Символіка Прапор складається з двох рівновеликих горизонтальних смуг:
Білої смуги (угорі) — символ світла, правди, очищення, духовного оновлення. Втілює надію на звільнення, свободу та повернення; Чорної смуги (внизу) — символ землі, скорботи, стійкості й пам’яті. Символізує страждання, смерть і біль, пережиті у полоні.
Поєднання цих кольорів утворює єдність життя і смерті, втрати і відродження, темряви й надії.
Прапор встановлюється під державним прапором України, залишаючись на флагштоці доти, доки не буде звільнений останній військовополонений та встановлено долю кожного безвісти зниклого й депортованого.
Значення в сучасній Україні У контексті російсько-української війни Прапор Надії став частиною суспільної культури пам’яті. Він нагадує, що за кожним словом «полонений» стоїть конкретна людина й доля.
Починаючи з 2025 року, Прапор Надії піднімали у багатьох українських містах, біля адміністративних будівель, залізничних вокзалів, на майданах. Символ регулярно з'являється на акція підтримки полонених в Україні та закордоном, під час соціальних, культурних та спортивних заходів, марафонів, на обмінах полонених. Його також використовують у церемоніях вшанування полонених і безвісти зниклих.
Символ поступово набуває статусу загальнонаціонального знаку пам’яті, який об’єднує державні, волонтерські та громадські ініціативи.
Його присутність у публічному просторі — це форма громадянського ритуалу:«Коли ми піднімаємо цей прапор — ми кажемо: ми бачимо, ми пам’ятаємо, ми не здаємося».
Символ для різних спільнот
Для полонених: знак підтримки, що свідчить — про них пам’ятають, за них боряться. Для звільнених з полону: символ особистої перемоги світла над темрявою. Для безвісти зниклих: знак присутності, «місце очікування». Для загиблих: нагадування, що їхня смерть не стала мовчанням. Для родин, що очікують: можливість зробити біль видимим і спільним.
Див. також
Державний прапор України Революційний прапор ОУН Полонені в російсько-українській війні (з 2014) Російсько-українська війна Російське вторгнення в Україну Військовополонені
Примітки