Кла́вдія Володи́мирівна Мирець-Імшенецька, у першому шлюбі Лукаше́вич, у другому Хми́зникова (, Санкт-Петербург — 16 лютого 1931, Ростов-на-Дону) — російська дитяча письменниця, педагог-практик.

Біографія Народилася в Санкт-Петербурзі в родині збіднілого українського поміщика. Навчалася в Маріїнській жіночій гімназії, брала уроки музики та малювання. Із 1871 року давала приватні уроки, займалася перепискою.

Після закінчення гімназії у 1878 році вступила в шлюб. У 1885–1890 роках жила в Іркутську за місцем служби першого чоловіка, Костянтина Францевича Лукашевича, де почала викладати. Народила чотирьох дітей. У 1890 році після смерті чоловіка та старшої доньки Олени (детально про це — в автобіографічному оповіданні «Ясне сонечко») переїхала до Санкт-Петербурга, де влаштувалася на службу в управління Південно-Східних залізниць. Тут одружилася з надвірним радником Костянтином Васильовичем Хмизниковим, управителем петербурзької контори Алапаєвських гірничих заводів. У цьому шлюбі народила п'ятого сина — Павла Костянтиновича Хмизникова (1896–1943), доктора географічних наук, гідрографа, учасника Ленської експедиції Матіссена-Євгенова.

На початку XX століття була єдиною дитячою письменницею, яка за популярністю змагалася з Лідією Чарською. Значно перевершувала Чарську за кількістю творів і, за словами Н. Чехова, публікувала приблизно вдвічі більше, ніж варто було б; станом на 1908 рік наклад її книжок перевищив півтора мільйона примірників. У вересні 1906 року стала хрещеною новонародженого Дмитра Шостаковича і прищепила йому любов до читання.

У роки Першої світової війни (на якій у листопаді 1916 року загинув її син В'ячеслав Костянтинович Лукашевич (1886–1916)) організувала притулок для дітей військових, що пішли на фронт. У лазареті утримувала на власні кошти палату для поранених.

Померла в Ростові-на-Дону 16 лютого 1931 року.

Творчість Ще під час навчання в Маріїнській жіночій гімназії видавала рукописний журнал «Звезда», куди вміщувала власні вірші та поеми. Перша друкована публікація — вірш «Пам'яті імператора Олександра II» () — з'явилася 7 березня 1881 року в журналі «Детское чтение» під підписом «Гимназистка».

Писала виключно для дітей — оповідання, повісті, казки, п'єси, біографії видатних осіб (зокрема В. А. Жуковського, Ф. П. Гааса), укладала хрестоматії, збірники для читання, занять, дозвілля, календарі, збірники до сімейних і шкільних свят, присвячені ювілеям письменників та історичним подіям.

Співпрацювала з «Биржевыми ведомостями», друкувалася у журналах «Детское чтение», «Игрушечка», «Задушевное слово», «Родник», «Семейные вечера», «Всходы», «Юный читатель» та інших дитячих виданнях того часу. У 1914 та 1918 роках вийшли друком два томи її спогадів.

Твори К. В. Лукашевич пройняті любов'ю до дітей, прагненням пробудити в них людяність, працьовитість, уважність до навколишнього світу. На відміну від Лідії Чарської, вона адресувала свої твори сільським дітям молодшого шкільного віку; розповідала їм розважливо та повільно про знайомі речі — «про няню Аксютку та про пташницю Агафію».

У 1921 році Наркомпрос РРФСР визнав її твори такими, що не відповідають духові часу, а вже за два роки їх почали вилучати з бібліотек. У СРСР її творчість вважалася проникнутою дрібнобуржуазною мораллю й такою, що не має художньої цінності. Зазначалося, що її книжкам притаманні «сентиментальність, дидактичність, шаблонність ситуацій, схематичність характерів».

Бібліографія Каталоги РНБ налічують понад 450 видань творів К. В. Лукашевич (враховуючи перевидання). Вибрані видання «Веселі дні. Сцени з народного побуту» (), 1896 «Зернятка» (), 1889 «У сільській школі. Сцени для шкільного театру» (), 1898 «Шкільне свято на честь Л. М. Толстого» () «Оборона Севастополя», 1903 «Абетка — сіяч і перше читання для школи та сім'ї» (), 1907 Аксютка-нянька, 1908 Шкільне свято на честь трьохсотліття Будинку Романових, 1913 «Моє миле дитинство» (), 1914 «Життя пережити — не поле перейти» (), 1918 Артюшка та Гаврюшка, 1914 Пан і слуга, 1910

Визнання

Премія Фребелевського товариства (1889) — за розповідь «Макар». Премія Фребелевського товариства (1893) — за розповідь «Пташниця Агафія» (). Премія Фребелевського товариства (1896) — за розповідь «Рибка-колюшка-резвушка» (). Премія Фребелевського товариства (1897) — за розповідь «Аксютка-нянька».

Примітки

Література

Посилання

Алубаева Н. А. Важная находка: установлена точная дата смерти и место погребения писательницы К. В. Лукашевич // Донской временник. Год 2020-й