Південно-Східні залізниці () — приватні залізниці, побудовані в період з 1862 по 1900 рік.

Рейки залізниць проходили по теренах Воронезької, Орловської, Тульської, Тамбовської, Саратовської та Курської губерній (Центрально-Чорноземній області), а також по області Війська Донського (Східному Донбасу і Донщині).

Шляхи належали акціонерному товариству Південно-Східних залізниць. Статут цього товариства затверджений в 1870 році. В 1893 році до складу товариства увійшли та Козлово-Воронезька залізниця, а також державні Орлово-Грязівська та Лівенська залізниці були передані в оренду товариствуПСЗ-З, 1893 г., № 9806. Акціонери товариства — великі промисловці, близькі до уряду. Правління товариства розташовувалося у Петербурзі, а управління залізницею знаходилося у Воронежі.

Основні лінії товариства залізниць:  Царицин — Калач-на-Дону (1862 рік),  Козлов — ВоронежРГИА, ф. 446, оп. 26, д. 15. Доклад № 2. 30 января 1868 г. «Об открытии 29 января движения по Воронежско-Козловской ж. д.» (1869),  Орел — Грязі (1868—1870),  Грязі — Царицин (1869—1871),   — Ростов-на-Дону (1876),  Харків — Балашов (1895),   — Ганна, Єлець — Валуйки (1897),  Графська — Рамонь, Лиха — Кривомузгінська (1900).

21 травня 1897 року підприємство отримало дозвіл на будівництво лінії від станції Міллерово Козлово-Вороніжсько-Ростовської залізниці до станції ЛуганськПСЗ-3, 1897 г., № 14132, 30 травня — від станції Попасна до станції Микитівка Курсько-Харківсько-Севастопольської залізниціПСЗ-3, 1897 г., № 14190.

Протяжність залізниць на 1913 рік становила 3447 км, в тому числі 685 км двоколійних ділянок. У своєму парку залізниця мала 1056 паровозів різних типів, 24774 товарних і 1023 пасажирських вагонів. Для обслуговування парку паровозів і вагонів були побудовані майстерні на станціях Воронеж, , Борисоглєбськ.

При будівництві залізниць було збудовано багато штучних споруд. Товариство будувало елеватори і зерносховища. При залізницях було відкрито 33 училища, які навчали залізничним професіям.

У вересні 1918 року залізниці були націоналізовані і перейшли до відання НКШС.

Станом на 2006 рік основні лінії цих залізниць входять до Південно-Східної залізниці, частина ліній нині перебуває у складі Приволзької, Північно-Кавказької і Московської залізниць (філій ВАТ «РЖД»)

Примітки

Джерела архівні РГИА, ф 446, оп. 29, д. 13. Доклад № 76. 29 апреля 1894 г. "Об открыти пассажирского и товарного движения от станции Ртищево до г. Сердобска и от станции Лебедянь Рязанско-Уральской железной дороги до станции Елец Юго-Восточных железных дорог".

Посилання

История Юго-Восточной железной дороги