«Мамо, можна?» (; також відома як «Капітане, можна?» та «Тату, можна?») — дитяча гра, де гравці просуваються вперед, запитуючи дозвіл у ведучого («Мами») на кожен крок, і повертаються назад, якщо забувають запитати.

Мета, правила та загальний ігровий процес Один гравець грає роль «матері», «батька» або «капітана». Інші гравці — «діти» або «члени екіпажу». На початку гри «мама» або «тато» стають в одному кінці кімнати і повертаються обличчям убік, а «діти» шикуються в лінію в іншому кінці. Діти по черзі запитують: «Мамо/Тату, можна ____?» і пропонують рух. Наприклад, можна запитати: «Мамо/Тату, можна зробити п'ять кроків вперед?». «Мати»/«батько» відповідає: «Так, можна» або «Ні, не можна, але можна _____» і вставляє свою пропозицію. Гравці зазвичай рухаються ближче до «матері»/«батька», але іноді збиваються на манівці. Навіть якщо «мама»/«тато» робить несприятливу пропозицію, «дитина» все одно повинна її виконати. Виграє той з «дітей», хто першим дійде до місця, де знаходиться «мама»/«тато». Ця дитина стає «мамою»/«татом», а початкова «мама»/«тато» стає «дитиною». Після цього починається новий раунд.

Деякі пропозиції [від кого?], які заповнюють прогалину «мама/тато/капітан, можна ____?», включають в себе:

Зробіть (#) кроків вперед Зробіть (#) гігантських кроків вперед (зазвичай невелика кількість, через великий розмір кроків) Зробіть (#) дитячих кроків вперед (зазвичай велика кількість, через крихітний розмір кроків) Зробіть (#) парасолькових кроків вперед Стрибайте вперед, як жаба, (#) разів Бігти вперед протягом (#) секунд Ходити крабом протягом (#) секунд Зробити (#) кроків Попелюшки — кружляти вперед, торкаючись вказівним пальцем маківки Відкрити і закрити книгу (#) разів — стрибати вперед, розставивши ноги, а потім знову звести ноги разом Ліхтарний стовп — лягти обличчям донизу і витягнути руки вперед, підняти ноги до точки, до якої доходять кінчики пальців

Якщо «діти» надто швидко доходять до «мами» чи «тата», «мама»/«тато» можуть відхилити пропозицію дитини, замінивши її на «Ні, ти не можеш цього зробити, але замість цього можеш ____». Вони можуть скоротити початкову пропозицію дитини (наприклад, зменшити п'ять гігантських кроків до трьох) або зробити іншу пропозицію, наприклад

Зробіть (#) кроків назад Бігти назад протягом (#) секунд Ідіть назад, поки я (мати/батько) не скажу «стій» Повернення на стартову лінію (у рідкісних випадках)

Поширеним варіантом гри є те, що «мама» або «тато» (які можуть стояти обличчям до «дітей») починають хід кожної «дитини», даючи вказівку, яку вона повинна виконати. Дитина повинна відповісти: «Мамо/Тату, можна?», перш ніж виконати наказ, на що мама/тато завжди дає згоду. Однак, якщо дитина не запитує дозволу, вона повинна повернутися до початку. Таким чином, «діти», які просунулися далеко до мети, зазнають поразки; вказівки повернутися назад також повинні бути запитані, щоб не чекала гірша доля. Мистецтво бути хорошою «матір'ю» чи «батьком» полягає в тому, щоб виховувати всіх у рівній мірі, наскільки це можливо.

Іншими варіаціями цієї гри-перехрещування є «Котра година, пане Вовче?» (іноді її називають «Стара пані Лисице, котра година?», хоча ця версія дещо відрізняється), «Бабусиними слідами» та «Бульдог», в яку грають у Великій Британії. У першій з них гра схожа: пан Вовк стає обличчям від дітей (або пані Лисиця обличчям до дітей), діти разом співають «котра година, пане Вовк?» (або «стара пані Лисице, котра година?»), і якщо він або вона відповідає 9 годин, діти просуваються на 9 кроків уперед. Якщо хтось добігає до пана Вовка, він або вона стає новим паном Вовком. Або ж пан Вовк може відповісти на запитання, сказавши: «Час обідати!» (або у версії пані Лисиці — «опівночі!»), він повертається і жене дітей назад до старту. Якщо він зловить когось із дітей до того, як вони опиняться в безпеці, ця дитина стає новим паном Вовком.

Посилання в художній літературі

Матінка Мей-Ай (дослівний переклад — «Можная») — ім'я лиходійки з мультсеріалу «Підлітки-титани». Mother May I — це трек гурту Coheed and Cambria, який увійшов до їхнього альбому 2005 року Good Apollo, I'm Burning Star IV, Volume One: From Fear Through the Eyes of Madness. У першому сезоні серіалу «Барні і його друзі» в епізоді «На фермі Барні» Барні та діти грали в гру, чекаючи на появу іншої сільськогосподарської тварини. У скетчі з «Вулиця Сезам» Луїс та група дітей грали у «Можна?», поки не з'явився Оскар-буркун і не запропонував подібну гру, різниця полягала в тому, що замість «можна?» гравці запитували «чи обов'язково??». У «Отруйній Біблії» Рут Мей заводить дружбу з групою місцевих дітей, навчаючи їх гри. У фільмі 2017 року «Я кохаю тебе, татусю» кілька персонажів описують оголену версію гри для дорослих, в яку підлітки грають на весняних канікулах.

Посилання в документальній літературі

Деякі джерела стверджують, що фраза «мамо, можна?» була натхненням для відомих слів Ніла Армстронга, коли він ступив на Місяць («Це один маленький крок для [людини] […]»). У документальному фільмі «Аполлон: Забуті фільми» каналу Discovery s Science Channel за 2019 рік Кочо Солакофф, якого називають «близьким другом Ніла Армстронга», сказав, що коли він запитав Армстронга про джерело його слів, Армстронг заявив дорогою на Місяць, що думав про гру, в якій ви робите маленькі та гігантські кроки, щоб досягти мети. Жодне інше джерело не повідомляє про це пояснення безпосередньо від Армстронга, але його брат припустив, що саме ця гра надихнула Армстронга.

Див. також Статуї (гра) Саймон каже (дитяча гра)

Примітки