Олексій В'ячеславович Дмитрук ( , Кримська АРСР — , Оленівка, Донецька область) — український військовослужбовець, старший сержант окремого загону спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, який відзначився під час відбиття російського вторгнення в Україну і загинув у полоні внаслідок масового вбивства полонених в Оленівці в ніч проти 29 липня 2022 року (його ім'я спочатку не фігурувало у списках загиблих та поранених, наданих країною-агресором). Кавалер ордена «За мужність» II і III ступенів (відповідно, 2023, посмертно, та 2022).
Життєпис Олексій Дмитрук народився 7 квітня 1991 року в Криму. За рік його сім'я переїхала до села Улянівки на Миколаївщині, а згодом — до міста Новий Буг.
Після школи у Казанківському професійному аграрному ліцеї опанував професії водія, автослюсаря і тракториста. Працював на складі вантажником.
У 2010—2012 роках проходив строкову військову службу в частині морської піхоти ВМС України у Севастополі. У жовтні 2014 року Олексія Дмитрука було призвано за мобілізацією до лав ЗСУ. Брав участь в АТО на сході України.
В грудні 2018 року прийнятий на військову службу за контрактом до ОЗСП «Азов» Національної гвардії України, обійнявши посаду інструктора з водіння у 2-му батальйоні оперативного призначення. Водив «мотолигу» — легкоброньований тягач МТ-ЛБ.
Востаннє батьки бачили Олексія влітку 2021 року, коли він приїздив у відпустку, щоб допомогти батькам перекрити дах будинку. У той час добігав кінця його трирічний контракт, батьки не хотіли, щоб Олексій підписував новий, але він вирішив продовжити службу в «Азові».
Після початку повномасштабного російського вторгнення Олексій Дмитрук брав участь у героїчній обороні Маріуполя і території металургійного комбінату «Азовсталь». 5 травня 2022 року, ще у званні сержанта, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня, пізніше йому було надано чергове військове звання «старший сержант». Саме з «Азовсталі» Олексій востаннє виходив на зв'язок із рідними.
20 травня 2022 року за наказом вищого військового керівництва заради збереження життя людей вийшов з побратимами з «Азовсталі» та потрапив у так званий «полон за домовленістю». Утримувався на території колишньої Волноваської виправної колонії № 120 в окупованому селищі Молодіжному, що неподалік колишнього адміністративного центру селищної ради Оленівки колишнього Волноваського (нині — Кальміуського) району Донецької області, де окупанти утворили фільтраційну в'язницю.
У ніч на 29 липня 2022 року загинув внаслідок масового вбивства військовополонених.
14 червня 2023 року родина Олексія Дмитрука отримала позитивні результати ДНК-експертизи. Пізніше, 21 червня, у Новобузькій міській громаді відбулася церемонія прощання з загиблим, після чого його було поховано з військовими почестями на місцевому кладовищі.
Родина У Олексія Дмитрука залишилися батьки, дружина та дві доньки.
Нагороди орден «За мужність» III ступеня (5 травня 2022 року) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі орден «За мужність» II ступеня (3 листопада 2023 року, посмертно) — за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові; також за життя Олексій Дмитрук був нагороджений відомчою відзнакою Національної гвардії України «За стійкість та незламність»; надане звання «Почесний громадянин Фастівської міської територіальної громади» (посмертно).
Вшанування На Алеї слави «Пам'яті нескорених» у Новому Бузі на честь Олексія Дмитрука встановили пам'ятний знак.
Джерела Олексій Дмитрук // Платформа пам'яті Меморіал Герої не вмирають // Баштанська райдержадміністрація. Баштанська районна рада Дмитрук Олексій В'ячеславович // Фастівська міська рада
Примітки
Див. також Масове вбивство полонених в Оленівці Катування та вбивства військовополонених під час війни на сході України Бої за Азовсталь Втрати «Азова»